"Якщо Україна має вижити як незалежна держава, вона змушена буде стати частиною Центральної Європи, а не Євразії, і якщо вона буде частиною Центральної Європи, тоді вона повинна буде повністю поділяти зв'язки Центральної Європи з НАТО та з Європейським Союзом", – стверджував один з найкращих геостратегів XX століття Збіґнев Бжезінський ще в далекому 1997 році у своїй книзі "Велика шахівниця".

Сьогодні, з огляду на агресивні дії Росії та намагання Владіміра Путіна відкрутити час назад, заблокувавши євроатлантичні прагнення України, слова радника з національної безпеки президента Джиммі Картера звучать як стратегія для втілення.

Утім, як не парадоксально, на своєму західному шляху Київ за останні роки постійно зіштовхується з перешкодами у відносинах зі своїми безпосередніми західними сусідами.

З Польщею – через суперечки довкола спільної трагічної історії. З Угорщиною та Румунією – через права їхніх етнічних спільнот в Україні.

Часто за цими перешкодами видніється російське намагання зіштовхнути сусідів лобами.

Проте факт залишається фактом: Україні наразі не вдається сповна використати своїх безпосередніх західних сусідів, аби хай наразі не юридично, але максимально економічно, інфраструктурно, логістично, енергетично та політично інтегруватися в західний світ. У тому числі зменшити власну залежність від Росії (до прикладу, у постачаннях газу, електроенергії чи дизелю), а відтак стати стійкішою.

А це можливо через роботу з такими стратегіями, як "supply chains" та "connectivity", саме у західному напрямку.

Хоча все ж певні успіхи вже є. Вони ж є і дороговказами.

До прикладу, і це є додатковим позитивним сигналом, за обсягами українського експорту в 2020 році Польща нарешті випередила Росію.

Наразі Україна вже отримує реверс газу зі Словаччини та Угорщини, причому з останньої віднедавна – не тільки віртуальний, а вперше в історії – фізичний.

У 2023-му Київ планує синхронізувати власну мережу з Європейською мережею операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E), що об'єднує компанії з 36 країн, і таким чином позбутися "електрозалежності" від Росії та Білорусі.

Зрештою, з рекордних за підсумками 2021-го 15 млрд доларів, які українські заробітчани переказали в Україну, 4,3 млрд доларів надійшло з Польщі.

Але це далеко не весь потенціал співпраці України з Центральною Європою.

У всякому разі результати всеукраїнського соціологічного дослідження за листопад 2021 року свідчать, що українці неймовірно лояльні до всіх своїх західних сусідів, попри будь-які політичні чвари.

Дослідження було організоване Інститутом Центральноєвропейської стратегії спільно з Фондом "Демократичні ініціативи", аби, власне, перевірити цей потенціал.

Ще 34,2% відповіли, що нейтрально, і 8,2% – що вороже, з яких 0,7% – дуже вороже і 7,5% – скоріше вороже. Тільки 5,6% опитаних не змогли ствердно відповісти на це запитання, і це найнижчий показник серед усіх безпосередніх сусідів України.

Майже такі ж оцінки отримала від українців Чехія: 49,7% українців вважають, що ця країна ставиться дружньо до України (44,8% – скоріше дружньо та 4,9% – дуже дружньо). Ще 36,5% опитаних вважають, що Чехія ставиться до України нейтрально; 1,8% вважають, що вороже (0,2% – дуже вороже і 1,6% – скоріше вороже). Ще 12% опитаних не змогли ствердно відповісти щодо ставлення Чехії до України.

41,5% українців вважають, що Словаччина ставиться до України дружньо (38,6% – скоріше дружньо та 2,9% – дуже дружньо); 38,7% – що нейтрально; 2,1% – що вороже (0,3% – дуже вороже і 1,8% – скоріше вороже); 17,6% опитаних не змогли ствердно відповісти.

Що стосується Румунії, то 35,5% опитаних відповіли, що Румунія ставиться до України дружньо, з них 33,3% – що скоріше дружньо і 2,2% – що дуже дружньо; аж 39,9% опитаних вважають, що Румунія ставиться до України нейтрально; 5,6% – що вороже (0,4% – дуже вороже і 5,2% – скоріше вороже); 19% опитаних не змогли ствердно відповісти про ставлення Румунії до України.

Хоч Угорщина отримала, мабуть, найнижчі оцінки з-поміж безпосередніх західних сусідів України, але вони також вкрай оптимістичні з огляду на вже майже п'ять років політичної суперечки між Києвом і Будапештом щодо мови освіти угорців в Україні.

28,3% опитаних сказали, що Угорщина ставиться до України дружньо, з них 26,7% – скоріше дружньо, 1,6% – дуже дружньо. Ще 39,1% українців відповіли, що Угорщина ставиться до України нейтрально. І 15,3% – що вороже, з них 2% – дуже вороже, і 13,3% – скоріше вороже. Примітно, що 17,3 опитаних не змогли ствердно відповісти на це запитання.

Тут очевидно, що навіть до Угорщини, з приводу політики якої є упередження, українців насправді ставляться позитивно та відкрито.

Іншими словами, українці без будь-яких упереджень готові приймати у себе в гостях представників усіх безпосередніх західних сусідів України, їздити до цих країн на відпочинок та роботу, купувати їхні товари.

Утім, звісно ж, є і над чим працювати Києву зі своїми західними сусідами. Звісно ж, спільно.

Адже, до прикладу, 41,4% опитаних у рамках цього соцдослідження вважають, що політика підтримки угорської нацменшини Будапештом є "підготовкою до можливого приєднання цих територій до Угорщини, анексії та окупації".

Ще 19,9% опитаних зазначили, що це "справді дружня допомога угорській меншині на Закарпатті", і 18,4% – що це сприяння розвитку краю за умови узгодженості дій угорського уряду з умовами українського уряду. 20,3% – не змогли ствердно відповісти на це запитання.

Хоч ці дані у грудні минулого року вже дещо шокували громадськість, але у цьому ключі важливо наголосити на певних моментах. Перше: насправді думки українців розділилися.