Увага світу знову прикута до Австрії, яка після тривалої паузи все ж обрала президента. З результатом в 51,7% голосів виборців перемогу знову здобув ліберальний політик Александр ван дер Беллен.

Ці вибори можна назвати історичними в багатьох контекстах: вперше до другого туру не потрапили кандидати від провідних політичних партій, вперше офіційні результати були оскаржені в суді і через можливі фальсифікації призначені перевибори, вперше австрійці вибирали між двома кандидатами з різним баченням стратегічного курсу Австрії.

Після Brexit та перемоги Трампа на виборах в США Австрія зупинилася за крок від обрання президентом однієї з європейських країн першого ультраправого політика.

 Президентські вибори вперше привертають таку увагу як самих австрійців, так і світової спільноти.

Австрія – парламентська держава, головною посадовою особою в якій є канцлер. Президент як моральний авторитет переважно виконує репрезентативні та церемоніальні функції.

Вперше в історії Австрії представники "традиційних партій" (Соціал-демократична та Народна партія) не пройшли до другого туру, а головні кандидати на президентське крісло заявили, що збираються активніше впливати на політичні процеси в країні, аніж це робили попередники.

Закріплені в конституції повноваження австрійського президента явно ширші, аніж його німецького колеги, наприклад, однак сміливі заяви обох та ймовірність обрання правого кандидата викликали особливу увагу до цієї країни.

Головними конкурентами виборчих перегонів були екс-очільник Партії зелених Александр ван дер Беллен та кандидат від крайньої правої Партії свободи (FPÖ) Норберт Гофер.

Ці політики є не лише представниками протилежних частин політичного спектру, а й дуже різними особистостями. 72-річний Ван дер Беллен повільно та спокійно переконував виборців у ліберальних цінностях, необхідності глибшої інтеграції Європи та підтримки міграційної політики Ангели Меркель.

Молодий та харизматичний Норберт Гофер зосереджувався на проблемах та страхах, як існують у суспільстві. Багато говорив про безробіття, необхідність більш жорсткого контролю потоку біженців та "економічних мігрантів", виступав проти подальшої політичної інтеграції ЄС та утворення "Сполучених Штатів Європи".

Для України новообраний президент – явно кращий варіант, однак сподіватись на якісні зміни в українсько-австрійських відносинах після цих виборів не варто.

Адже Ван дер Беллена критично ставиться до збереження санкції проти Росії та частково виправдовує дії Росії в Криму.

Однак новий президент явно більш передбачуваний в своїх діях та більш поміркований політик, ніж його конкурент, що може дозволити Україні налагодити співпрацю з ним.
          

Дуже довгі вибори

Президентська кампанія-2016 в Австрії тривала майже цілий рік.

Перший тур відбувся ще в квітні; за його результатами найбільшу кількість голосів отримали Норберт Гофер (35,1%) та Александр ван дер Беллен (21,3%).

За результатами другого туру перемогу здобуває ліберальний Ван дер Беллен (50,3%) і європейські та світові лідери поспішають привітати переможця, адже різниця в 0,6% відділила Європу від ймовірного першого крайнього правого політика на посаді президента.

Перемогу конкурента тоді визнав і сам Гофер, однак вже за кілька днів "Партія Свободи" заявляє про численні порушення в день виборів. На 150 сторінках, переданих до Конституційного суду, партія перераховує випадки порушення закону на 94 з 117 виборчих дільницях по всій країні.

Головним чином йшлось про невідповідність процедури підрахунку голосів, отриманих поштою. Саме ці голоси забезпечили тоді перемогу Ван дер Беллену, адже більшість громадян, що голосували на дільницях, віддали свій голос за правого Гофера. Очільник крайньої правої FPÖ Гайнц-Крістіан Штрахе переконує, що партія намагається захистити "основи демократії".

Суд доходить висновку, що порушення справді могли вплинути на результати і другий тур має бути проведений повторно 2 жовтня. Однак через технічну причину – дефект клею на конвертах для голосування – вибори знову відкладаються аж до 4 грудня.

Кампанія, що розділила Австрію

Риторика цієї виборчої кампанії – відображення всіх проблем та страхів, що існують в Європі загалом.

Кандидати обговорювали не лише те, що безпосередньо входить в обов’язки президента, а питання, які хвилюють і лякають виборців. Топ-темами були бачення майбутнього Європи та міграційна криза, що болісно сприймається в Австрії.

До того ж кампанія супроводжувалась емоційними взаємними звинуваченнями: Гофер називав Ван дер Беллена колишнім комуністом та "зеленим диктатором", табір Ван дер Беллена закидав Гоферу участь у минулому в німецькій ультраправій організації, що не визнає австрійців як націю.

Їхні передвиборчі дебати без модератора, що відбулись напередодні другого туру, викликали обурення багатьох австрійців через неконструктивний діалог, грубу форму спілкування та спосіб поведінки, що не зовсім відповідає статусу морального авторитета, яким повинен бути президент.

Ця битва протилежностей відображує глибокий розкол, що існує в австрійському суспільстві.

По-перше той факт, що до другого туру не пройшли представники партій влади, означає падіння довіри громадян до власного уряду та способу управління країною. Щоб погасити невдоволення громадян, після результатів першого туру канцлер Вернер Файман (Соціал-демократична партія) подає у відставки і цю посаду займає Крістіан Керн, який користується ширшою підтримкою як всередині партії, так і серед громадськості та готовий до більш рішучої політики, зокрема в питанні міграційної кризи.

По-друге, громадяни Австрії не мають єдиного бачення майбутнього ані Європи, ані власної країни.

Обидва кандидати пропонували дуже різні напрямки розвитку. Той факт, що в другому турі голоси розділились фактично 50 на 50 та й в "третьому турі" Гоферу вдалось отримати найвищу підтримку в більшості регіонів країни, означає, що перед новообраним президентом стоїть необхідність об’єднання країни та пошуку нових способів комунікації з громадянами.

Неспокійною є ситуація і в керівній політичній еліті країни. Очільник провладної Австрійської народної партії та віце-канцлер Райнольд Мітерленер заявив, що на виборах голосуватиме за Ван дер Беллена. Водночас керівник парламентської фракції цієї ж партії Райнольд Лопатка висловив свою підтримку Гоферу. Партія так і не змогла виробити спільної позиції та офіційно не закликала своїх виборців голосувати за того чи іншого кандидата.

Представник соціал-демократів Вернер Файман йде з посади, бо вважає, що канцлер мав би мати більше підтримки всередині власної партії. Новий канцлер Крістіан Керн намагається уникнути ймовірного приходу до влади правих –  висловлює свою підтримку Александру ван дер Беллену. Водночас новий канцлер проводить багатогодинні переговори з курівником "Партії свободи" та, за умови перемоги останніх на парламентських виборах 2018 року, ймовірним кандидатом на канцлерство Гайнцом-Крістіаном Штрахе.

Такий крок оцінюють як спробу показати виборцям, для яких голосування за правих є своєрідним вираженням протесту сучасному істеблішменту, що FPÖ – також частина політичної системи країни.

Вибори в світовому контексті

Між другим та "третім" туром виборів в світі відбулась неймовірна кількість ключових подій: Brexit, спроба військового перевороту в Туреччині, терористичні атаки в Європі та обрання Дональда Трампа президентом США.

Громадяни, кандидати та експерти в Австрії були вже втомлені виборчою кампанією, що явно затягнулась. Як всі ці історичні події в світі можуть вплинути на результати виборів, не брався прогнозувати ніхто.

Після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС, Норберт Гофер почав говорити про можливість Oexit, тобто ймовірного виходу Австрії з Євросоюзу. Він переконував виборців, що  бажає "позитивного розвитку ЄС", однак не відкидав можливості Oexit, якщо національні парламенти продовжуватимуть втрачати вплив на рішення союзу, якщо відбуватиметься подальша політична інтеграція та за умов вступу Туреччини до ЄС.

Ймовірний Oexit – явно не тема для Ван дер Беллена, який виступає за сильну Європу та всеосяжну інтеграцію.

Стосовно перемоги Трампа, то Гофер намагався бути стриманим, говорив, що цей факт ніяк не вплине на його передвиборчу кампанію, однак зазначив, що "якщо еліти не дбатимуть про громадян, вони зазнають поразки на виборах". FPÖ та самого Гофера важко назвати не представниками політичної еліти країни, адже партія вже давно є парламентською, а Гофер посідає крісло другого віце-спікера.

Александр ван дер Беллен привітав Трампа з успіхом на виборах, однак висловив сподівання, що ця перемога не забезпечить ще більшої підтримки популістичних партій в Європі та що "більшість австрійців не бажають поляризації та розколу, яка стала очевидна в ході виборчої кампанії в США".

Ймовірний "Трамп-ефект", тобто голосування як протест, змусили багатьох затамувати подих в очікуванні, як ці події вплинуть на результати австрійських виборів.

Втім, порівняно з другим туром, переможцю виборів вдалось покращити свій результат. Якщо в другому турі екс-зелений політик отримав перевагу над своїм конкурентом лише в 31 тисячу голосів, то сьогодні різниця зросла майже вдесятеро.

Попри втому від найдовшої в історії Австрії президентської кампанії, явка на виборах зросла від 72,8% у другому турі до близько 74% на перевиборах.

Серед причин покращення результату Ван дер Беллена, порівняно з попереднім туром, була краща мобілізація "виборців середини". Політику вдалось мобілізувати 73% виборців ліберальної Ірмгард Гріс, яка в першому туру посіла третє місце, 72% та 58% виборців, які в першому турі голосували за провладних соціал-демократів та консерваторів відповідно.

І зрештою, вибори в Австрії не можна розглядати без контексту виборчих компаній наступного року.

В 2017 році Європу чекають надзвичайно важливі президентські вибори у Франції та парламентські в Німеччині. Ймовірна перемога Гофера могла б стати бонусом для популістичних партій в обох країнах.

Перемога Ван дер Беллена засвідчила здатність виборців до більш критичного осмислення подій, що відбуваються в світі, та відносне падіння підтримки популістської риторики.

Автор: Ярина Степанюк,

Український інститут міжнародної політики

Публікація здійснена в рамках проекту УІМП "Результати виборів у країнах-партнерах України"