12 липня в Трієсті – місті, що пов’язано із Балканами спільною складною долею - лідери Євросоюзу зустрілися зі своїми західно-балканськими колегами на традиційному саміті "ЄС – Західні Балкани".

Цьогорічна зустріч стала четвертим заходом, що відбувся в рамках так званого Берлінського процесу, започаткованого в 2014 році за ініціативою Німеччини. Після оголошеного в 2014 році президентом Європейської комісії Жаном-Клодом Юнкером п’ятирічного мораторію на розширення Євросоюзу,

Берлінська ініціатива стала своєрідним "залом очікування", "підготовчою групою" для країн, що чекають вступу до ЄС.

Цей процес з одного боку, дозволив Євросоюзу зібрати разом західно-балканські країни, що не завжди симпатизують одна одній, об’єднати їх навколо єдиної мети та долучити до спільних дій, з іншого боку – надав ЄС майданчик для постійної демонстрації серйозності намірів щодо прийняття (колись) держав Західних Балкан до Євросоюзу.

Цього року в саміті взяли участь глави та члени урядів усіх західно-балканських країн, що не є членами ЄС, але хочуть ними стати - Албанії, Боснії та Герцеговини, Косово, Македонії, Сербії, Чорногорії;  держав-членів ЄС, що зацікавлені в розвитку та євроінтеграції регіону - Австрії, Великої Британії, Італії, Німеччини, Словенії, Франції, Хорватії; офіційні представники ЄС та міжнародних фінансових установ.

Спектр тем, що обговорювалися на форумі в Трієсті, був вельми широким: зростаюча політична та військова присутність Росії в регіоні, посилення впливу радикального ісламу, криза з мігрантами, прикордонна суперечка між Хорватією та Словенією, реформи, боротьба із корупцією, забезпечення верховенства права, боротьба з тероризмом, молодіжна і гуманітарна політика ("уникнення націоналістичної риторики", "створення альтернативних та позитивних наративів для боротьби з екстремістськими ідеологічними впливами").

Але основним публічним підсумком саміту стали звіти про регіональні економічні проекти, що вже реалізуються, та презентація нових масштабних ініціатив щодо розвитку економічної співпраці як між західно-балканськими країнами, так і по лінії Західні Балкани–ЄС.

Саме розвиток економіки за підтримки Євросоюзу, за задумом Брюсселю, має "одним махом" вирішити усі наявні проблеми Західних Балкан.

В тому числі, не зовсім економічні - посилення російського впливу, поширення євроскептицизму, зростання популярності націоналістичних та радикальних рухів.

Відповідно, в підсумкових документах саміту в Трієсті багато уваги приділяється саме економічним напрямкам розвитку регіону. Це, наприклад, розбудова регіонального ринку електроенергії, що триває за фінансової підтримки європейських структур.

Або ще більш амбіційний проект - створення транспортного союзу, мета якого - зблизити Західні Балкани з ЄС шляхом створення та розвитку повністю інтегрованої транспортної мережі як в середині регіону, так і між регіоном та ЄС. Але, щоправда, остання ініціатива поки що остаточно неузгоджена: підпису Боснії і Герцеговини під договором про створення транспортної спільноти, немає (нібито, окремі суб’єкти БіГ, Федерація Боснії і Герцеговини та Республіка Сербська, не домовилися між собою). Втім, ЄС очікує, що країна приєднаєтеся до угоди якомога швидше.

Найбільш епохальна домовленість, що була досягнута на саміті в Трієсті, теж стосується розвитку економічної співпраці західно-балканських країн. Це – домовленість про створення спільного економічного простору на теренах Західних Балкан.

Проект, який підтримали усі шість країн регіону, Євросоюз позиціонує як продовження чинної Центральноєвропейської угоди про вільну торгівлю (CEFTA), втілення якого забезпечить вільне пересування товарів, послуг, інвестицій та робочої сили. "Регіональний економічний простір", як планується, допоможе "розкрити потенціал регіону", де загалом мешкає близько 20 мільйонів людей, забезпечуючи кращі можливості для економічного зростання та залучення прямих іноземних інвестицій.

Сербія анонсувала ініціативу із створення єдиного економпростору ще в травні цього року, на неформальній зустрічі західнобалканських країн із головою дипломатії ЄС Федерікою Могеріні. Тоді Александар Вучич назвав проект економічної інтеграції регіону "балканським митним союзом".

Але поки що саме цей аспект економічної інтеграції регіону – митний - і викликає найбільший спротив. Саме проти відміни митних бар’єрів виступили на саміті в Трієсті представники частково визнаного Косова.  Косовські урядовці наголосили, що митні збори складають значну частку державного бюджету, і вони не готові відмовлятися від цієї статті доходів. В решті решт, ідея митного союзу була знята з порядку денного за наполяганням Косова.

Але початку реалізації проекту це не завадило. ЄС твердо налаштований на втілення в життя "спільного ринку" для Балкан.

Як повідомляють, Європейська комісія вже оголосила про спрямування понад 7 мільйонів євро на заходи, що "допоможуть перетворити регіональний економічний простір на конкретні бізнес-можливості".

Незважаючи на сфокусованість ЄС на економічних аспектах інтеграції Західних Балкан, оглядачі – і європейські, і балканські - бачать в ідеї створення в регіоні "спільного ринку" не тільки і не стільки економіку.

В даному випадку наявне суто економічне позиціонування проекту побудови "регіонального економічного простору" ніяк не заважає його сприйняттю як політичного.

Більш того, концентрація на економіці в даному випадку лише посилює враження про наявність далекоглядних політичних планів Брюсселя, а може, і декого з регіональних лідерів. Справа в тому, що створення самого ЄС починалося із суто економічних союзів: Європейська спільнота з вугілля та сталі, Спільний ринок, Європейська економічна спільнота...

Прем'єр-міністри Італії Паоло Джентілоні та Албанії Еді Рама

"Міні"-Югославія – так "регіональний економічний простір" на Західних Балканах вже встигли "охрестити" медіа. Замість Словенії та Хорватії, що вже є членами Євросоюзу, до нового об’єднання долучається Албанія.

Але Сербія, як і в колишній СФРЮ, знов претендує на лідерство – по-перше, це найбільша та найрозвинутіша країна Західних Балкан, яка не є членом ЄС, а, по-друге, саме сербський лідер Александар Вучич є найбільш активним промоутером спільного економічного простору.

В інших країнах регіону такого ж, як в Сербії, ентузіазму щодо створення нового "югославського" об’єднання не спостерігається, але і бунтує поки що тільки Косово.

Окрім незгоди із побудовою митного союзу, косовські урядовці також транслюють нерозуміння того, як можна досягти вільного пересування робочої сили в умовах, якщо Косово не визнали дві країни, що мають увійти до нового об’єднання, і, відповідно, громадяни Косова взагалі не можуть потрапити на територію Сербії або Боснії і Герцеговини за своїми паспортами. Але поки що це питання зависло в повітрі.

Окрім побоювань щодо створення нової "міні-югославської" імперії із центром в Белграді, має місце підозра, що західнобалканський "союз вугілля і металу" має стати, одночасно, заміною (хоча і тимчасовою) ЄС, таким етапом на шляху до вступу в Євросоюз, що може "розтягнутися" в часі на дуже довгий та невизначений термін.

Ця перспектива особливо насторожує Чорногорію, яка просунулася далі від усіх інших сусідів в процесі євроінтеграції, але і інші країни регіону не в захваті від такої перспективи. Не тільки Чорногорія, але і Албанія, і Македонія, як і Сербія, є кандидатами в члени ЄС, що на різній швидкості, але просуваються на шляху до Євросоюзу.

Боснія і Герцеговина в минулому році вже подала заявку на членство в ЄС. Косово, в свою чергу, має на руках діючу угоду про Стабілізацію та Асоціацію з Євросоюзом, в якій (на відміну від українського варіанту) чітко зафіксована європерспектива країни, і на сьогодні Косово, відповідно, має офіційний статус "потенційного кандидата" до ЄС.

Жодна з цих країн не готова відмовитися від своєї мети приєднання до європейської спільноти. Тим більше, що саме це усім країнам регіону було обіцяно ще після завершення військових дій на Балканах -  більш ніж два десятка років тому.

Сьогодні вже прийшов час виконувати обіцянки, але Брюссель виявився не готовий до прийняття до єврородини незаможних та неспокійних "родичів з провінції".

Втім, остаточно зачинити двері ЄС перед носом балканських країн євросоюзівці теж побоюються – невідомо, як "без нагляду" Брюсселя будуть розвиватися події у регіоні. В підсумку і з’являються на світ проекти, які мають чимось зайняти політиків та населення Західних Балкан, поки вони чекають в "передпокої ЄС" та відволікти їх від небажаних роздумів – чи то про інтеграцію із Росією (що актуально для Сербії), чи то про ігнорування вимог ЄС (як це робить Косово, відмовляючись ратифікувати угоду про кордон із Чорногорією та створювати сербську автономію), чи про переформатування Боснії і Герцеговини (де хорвати вимагають розширення своїх прав, а серби взагалі хочуть відокремитися), чи про державні перевороти та штурми парламенту (Чорногорія та Македонія)...

Наступний саміт "ЄС – Західні Балкани" буде проходити у 2018 році… у Великій Британії, яка саме нещодавно проголосувала за вихід з Євросоюзу, але після форуму в Трієсті очолила євроінтеграційний Берлінський процес. Ця деталь, здається, найкращим чином демонструє всю складність, багатогранність та суперечливість поточних відносин балканських країн з ЄС.

Світовій спільноті нічим замінити європерспективу для Балкан, і в умовах, коли в реальності вступ до ЄС не є можливим, Європа вимушена вигадувати та фінансувати "окремі", "проміжні", "підготовчі" проекти. Звичайно, ніякі економічні регіональні ініціативи не в стані замінити повноцінне членство в Євросоюзі, і Європа не зможе безкінечно заспокоювати Західні Балкани та вимагати виконання усіх заспокійливих вказівок ЄС, якщо Євросоюз сам не виконує свою основну обіцянку – надання повноцінного членства в ЄС усім західно-балканським країнам.

Як пишуть німецькі ЗМІ, "створюється враження, що Західні Балкани не можуть бути заспокоєні тільки грошима", тому що "люди потребують візії майбутнього".

І, якщо колись європейський проект зазнає крах на Західних Балканах, якщо ЄС остаточно втратить свій "блиск", виникне небезпечна порожнеча, і Балкани знов перетворяться на "пороховий льох Європи" та знову – як багато разів в історії - можуть вибухнути.

Автор: Наталя Іщенко,

підприємець із Чорногорії,
активіст української громади