Новий закон України "Про освіту" призвів до низки міжнародних скандалів. Мовне питання, яке традиційно постає на порядку денному у внутрішньому житті країни, цього разу вийшло в міжнародну площину й отримало зовнішньополітичний резонанс.  

Так, стаття 7 Закону, яка стосується мови навчання, привернула особливу увагу Болгарії, Греції, Румунії, Молдови, Росії та Угорщини. Деякі заяви і характеристики, дані закону, були вельми емоційними й демонстрували явне занепокоєння.

Втім, якщо не рахувати російські заяви, особливе занепокоєння закон викликав у сусідніх Румунії та Угорщині. Саме із цими країнами Київ наразі має найблільше проблем - уряди інших країн воліють вирішувати це питання у робочому порядку.

Натомість Угорщина та Румунія були ініціаторами розгляду українського закону у ПАРЄ, лобіюючи прийнятття рішення у максимально неприйнятній для України редакції.

Аналізуючи позицію противників мовного закону, зазвичай фокусуються саме на Угорщині. Гостра позиція Будапешту певною мірою пояснюються наближенням парламентських виборах та, відповідно, бажанням заробити зайві політичні бали на гарячій темі.

Однак ці аргументи не пояснюють обурення мовним законом у Румунії.

Відкладено, але не скасовано

Румунія миттєво відреагувала на мовне положення нового закону України "Про освіту".  

У заяві Міністерства закордонних справ Румунії висловили сподівання на подальше збереження прав румунської меншини в України та підкреслили стурбованість румунської влади у зв’язку з ситуацією, що склалася навколо закону. Висловлюючи відверте занепокоєння, румунська сторона насамперед опікується тим, чи зберігатиме закон права на освіту рідною мовою для етнічних румун, які проживають в Україні.

Додатковим сигналом незадоволення Бухареста став відтермінований візит в Україну президента Румунії Клауса Йоханніса, що був запланований на жовтень.

І хоч це не повинно ставити під сумнів майбутнє добросусідства та партнерства, такий сигнал нам треба мудро осмислити – десь і щось явно пішло не так.

Час ухвалення закону також не був ідеальним – рішення Верховної ради було прийняте напередодні засідання Змішаної українсько-румунської міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, що відбулося вперше за десятиліття.

Ймовірно, якби закон було ухвалено після належного обговорення, в тому числі і в рамках роботи Змішаної українсько-румунської міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, та після візиту спікера Верховної ради України до Бухареста і візиту президента Румунії до України, то ситуація була б значно кращою.

Втім, варто відзначити, що на відміну від Угорщини, румунська сторона не вдавалася до аж надто болісних демаршів, як-от обіцянки бойкотувати будь-які ініціативи Києва в ЄС.

Бухарест залишається готовим до діалогу.

Результати останніх перемовин Павла Клімкіна в Румунії дозволяють стверджувати, що позиція Бухареста радше конструктивна, ніж радикальна. Румунські депутати прагнуть діалогу з українськими візаві, на відміну від їхніх угорських колег, що відмовилися від спілкування з українськими законодавцями.

Зрештою, візит Йоханніса було відкладено, а не скасовано – отже, шанси виправити ситуацію є.

Мовні реалії у сприйнятті етнічних румун Буковини

Лише два місяці тому Румунія надала позитивну оцінку тому, як Україна підтримує румунську громаду.

Про це 21 серпня заявила міністр Румунії з питань закордонних румунів Андреа Пестирнак під час зустрічі з міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним, наголосивши при цьому і на необхідності "належного володіння українською мовою усіма громадянами України".

Те, наскільки представники румунської національної меншини послуговуються державною мовою і чи задоволені політикою української держави з підтримки своїх прав, з’ясовували дослідники.  

У травні 2016 року в рамках міжнародного дослідницького проекту, що координується Центром управління та культури Європи Університету Санкт-Галлена (Швейцарія) за підтримки Державного секретаріату освіти, досліджень та інновацій у Швейцарії (SERI), було проведено соціологічне опитування серед респондентів, які проживають у північній частині Буковини і при цьому ідентифікують себе як етнічні румуни.

Згідно з даними проведеного опитування 88,8% респондентів визначили рідною мовою румунську. Для 4,7% рідною є і українська, і румунська. Ще 4% рідною вважають українську, 1,2% – румунську та російську, 0,5% – російську.

Що ж стосується мови, вживаної у щоденних комунікаційних практиках, то вона визначається здебільшого тим, з ким і за яких обставин ведеться розмова. Не завжди мова, названа рідною, однаковою мірою використовується у спілкуванні.

Найчастіше респонденти тяжіють до спілкування рідною румунською мовою у сімейному колі. Так, переважно румунською опитані представники румунської меншини спілкуються з дідусями і бабусями (80,1%), батьками (77,9%), дітьми (63,3%); при цьому 17,6% розмовляють з дітьми як румунською, так і українською мовами.

При цьому більшість респондентів бажають, щоб їхні діти в майбутньому розмовляли обома мовами – такі побажання висловили 63,5% опитаних.

За таких обставин знання української мови може забезпечити здебільшого школа.

Домінує рідна румунська мова в комунікації із близькими друзями (59,6%; при цьому 22,8% спілкуються як румунською, так і українською мовами) та колегами (49,6%; при цьому 24,6% спілкуються обома мовами).

Цікаво, що у розмові з чиновниками державною українською мовою послуговуються лише 16,6% опитаних румунів північної частини Буковини (35,5% – як румунською, так і українською).

У той же час, для порівняння, серед етнічних українців, які проживають у південній (румунській) частині Буковини, цей показник у рази вищий – державною румунською мовою з чиновниками розмовляють 75,5% респондентів.

Переважно румунською – 48,6% – звертаються румуни північної частини Буковини і до продавчинь у магазині (26,6% – обома мовами).

Щоправда, при звертанні до незнайомих людей на вулиці респонденти тяжіють до румунсько-українського білінгвізму (33,5%). Українською до незнайомців звертаються 18,1%, румунською – 14,9%.

Доволі позитивно оцінили румуни роль української держави у підтримці їхньої рідної мови.

Так, 63,8% опитаних румунів північної частини Буковини відзначили, що держава їхнього проживання – Україна – допомагає чи швидше допомагає їм у вивченні рідної мови.

При цьому, високу оцінку респонденти надали шанобливому ставленню до їхньої рідної мови – 77,2% вважають, що в Україні поважають усі мови. Не погоджуються чи швидше не погоджуються із цим 13,6%.

Роль держави свого проживання у створенні можливостей для використання рідної румунської мови у публічній сфері (наприклад, у міській чи сільській радах) позитивно оцінили 66,9%, негативно –19,1% респондентів.

На питання, чи допомагає держава проживання в отриманні інформації рідною мовою з преси чи телебачення, ствердно відповіли 66,5%. Негативну відповідь дали 21,4%.

Про те, чи зміниться ситуація після ухвалення закону, можна буде говорити лише після його імплементації, включно із підзаконними актами, та проведення нового дослідження, що дозволило б порівняти ситуацію "до" та "після" втілення на місцях статті 7.

*****

Національні меншини за різних обставин можуть стабілізувати міжнародні відносини, або навпаки.

Адже попри мовне питання, що не вперше опинилося в центрі обговорення, за даними проведеного опитування, 82,8% респондентів, які ідентифікували себе етнічними румунами, "найбільше" та "значно" відчувають себе мешканцями своєї країни – України.

61,8% респондентів вважають чи швидше вважають себе частиною української нації та поділяють її цінності.

Ці данні мають бути вагомим аргументом в українсько-румунському діалозі. Головне, щоб сторони дійсно хотіли почути один одного, вдаючись не до емоцій, а до поміркованих і збалансованих рішень.

Автори: Надія Бурейко, Сергій Герасимчук,

експерти Ради зовнішньої політики "Українська призма"

VoxUkraine, для "Європейської правди"