Гаагский самоубийца: кем был хорватский генерал и как новый приговор рассорит Балканы
Самогубство в залі суду хорватського генерала Слободана Праляка стало сенсацією не лише на Балканах.
Отже, Апеляційна інстанція Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (МТКЮ) в Гаазі 29 листопада повністю підтвердила вирок першої інстанції шістьом лідерам боснійських хорватів.
Суд підтвердив своє рішення від 2013 року та вирішив, що лідери так званої Герцег-Босни, самопроголошеної хорватської республіки на території колишньої югославської республіки Боснія і Герцеговина, є причетними до злочинів проти боснійського мусульманського населення в 1992-1994 роках.
"Хорватська Співдружність Герцег-Босна" як окрема політична, культурна, економічна і територіальна одиниця на території Боснії і Герцеговини була створена 18 листопада 1991 року. Боснійські хорвати планували в подальшому розбудовувати незалежну державу Герцег-Босна або приєднуватися до Хорватії.
Але вирок Гаазького трибуналу все ж таки не можна вважати "засудженням за сепаратизм".
Лідерів боснійських хорватів засудили за воєнні злочини та злочини проти людяності. Мова йде про руйнування Мостара (зокрема, знищення одного з найбільш відомих пам’ятників Балкан – мостарського Старого мосту), вбивство цивільного населення міста під час його осади, катування та вбивства військовополонених боснійських солдатів, злочини проти мирних мусульман-боснійців (етнічні чистки) в регіоні Герцег-Босна.
Колишнього прем’єра Герцег-Босни Ядранка Прлича засудили до 25 років ув'язнення, колишнього міністра оборони Бруна Стоїча – до двадцяти, як і начальника головного штабу війська боснійських хорватів Слободана Праляка. Інші лідери боснійських хорватів – Мілівой Петкович, Валентин Чорич та Берислав Пушич – засуджені до 20, 16 та 10 років відповідно. Всі вони прибули до Гааги добровільно, ще у 2004 році.
Трибунал згадав у звинуваченні і колишнє політичне та військове керівництво Хорватії: президента Франьо Туджмана та міністра оборони Ґойко Шушака, тому що влада в Загребі "контролювала діяльність збройних сил і цивільних органів самопроголошеної республіки".
Покарання "шестірки Герцег-Босна" значною мірою негативно було сприйняте боснійськими хорватами і населенням Хорватії. Посилив гнітюче враження від вироку Гаазького трибуналу вчинок генерала Праляка.
В момент оголошення рішення суду колишній керівник головного штабу боснійських хорватів встав і почав кричати: "Слободан Праляк не є воєнним злочинцем. З презирством відкидаю ваш вирок!". Після цих слів генерал витягнув із кишені маленьку пляшечку й випив отруту.
Суддя (відомий тим, що раніше виніс виправдувальний приговор лідеру сербських екстремістів Воїславу Шешелю) зупинив засідання, наказавши викликати "швидку допомогу" (виявилося, до речі, що в Гаазькому трибуналі не було передбачено чергування бригади лікарів, і співробітникам установи довелося викликати та чекати "швидку" на загальних підставах).
За деякий час слухання було продовжено, і під час оголошення чергового вироку з’явилася інформація про смерть Праляка.
Слободан Праляк народився в 1945 року в місті Чапліна (нині Боснія і Герцеговина). Закінчив факультет електро- і обчислювальної техніки, філософський факультет університету в Загребі, Академію театру, кіно і телебачення. Зняв кілька відомих на Балканах фільмів.
Після початку збройного протистояння в колишній Югославії Праляк добровольцем пішов до хорватської армії, і в квітні 1992 року вже отримав звання генерал-майора. З березня 1992 року займав посаду представника Міністерства оборони Хорватії в хорватській республіці Герцег-Босна. З липня по листопад 1993 року командував збройними силами Герцег-Босни.
Траурна церемонія у Мостарі |
Саме тому Праляк є безумовним героєм у Хорватії. А також у хорватській частині Боснії і Герцеговини.
В Мостарі, колишньому головному місті Герцег-Босна, декілька тисяч людей зібралися на головної площі міста, щоб пом’янути Слободана Праляка. Хорватський президент Колінда Грабар-Кітарович перервала візит до Ісландії і повернулася до Загреба.
В спеціальному зверненні Грабар-Кітарович зазначила, що вирок Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії не є вироком для Хорватії та для хорватів, в тому числі в Боснії і Герцеговині.
"Ми, хорвати, повинні мати в собі силу визнати, що деякі з наших співвітчизників у Боснії і Герцеговині вчинили злочини і вони мають відповідати".
Втім, на її думку, є несправедливим, що таким же чином не були покарані боснійські та сербські злочини проти хорватів в Боснії і Герцеговині.
Дійсно, для багатьох хорватів гаазький вирок виглядає явно несправедливим. Багато факторів можна було б теоретично врахувати як пом'якшувальні при обранні покарання для лідерів боснійських хорватів.
Зокрема, Хорватія, очолювана президентом Франьо Туджманом, підтримувала референдум про незалежність і серед перших визнала незалежність БіГ. Під час війни Хорватія прийняла кілька сотень тисяч біженців з Боснії та Герцеговини, десять тисяч поранених з БіГ лікувалися в Хорватії – в тому числі і мусульман.
І це далеко не все. В Хорватії готувалися військові підрозділи боснійців. Більша частина гуманітарної та військової допомоги Боснії та Герцеговині надходила через Хорватію.
Хорватська збройна допомога мусульманам в 1995 році захистила боснійський анклав навколо міста Біхач від знищення сербськими військами за прикладом Сребрениці.
Але все це не стало основою для виправдання або пом'якшення звинувачення на адресу лідерам боснійських хорватів.
Загалом, оцінюючи практику МТКЮ в самому кінці його роботи, багато хорватських (як і сербських) політиків роблять висновок, що суд в Гаазі не виконав до кінця свою роль і не забезпечив правосуддя жертвам злочину.
Гаазький трибунал, вважає Колінда Грабар-Кітарович, швидше постав як політичний арбітр, а не як судовий орган, і намагався створити "штучний баланс" провини.
"Хорватія ні на кого не напала, – підкреслює президент. – Хорватський народ першим чинив опір сербській агресії, захищаючи своє існування і виживання Боснії і Герцеговини".
Грабар-Кітарович наголосила, що всі жахи війни, від яких потерпали Хорватія та Боснія і Герцеговина, мали однакову причину – злочинний режим Слободана Мілошевича, але цей історичний факт не був визнаний або навмисно був знехтуваний МТКЮ.
На думку члена Президії Боснії і Герцеговини від хорватів Драгана Човича, вирок трибуналу щодо боснійської "шестірки" не базується на юридичних фактах і ображає багатьох жертв у БіГ. Втім, коментуючи рішення суду, він закликав до спокою та продовження розбудови європейської Боснії і Герцеговини.
"Немає причин для паніки, і я закликаю не вдаватися до провокацій. Я закликаю до гідності та спокою, особливо в тих районах, де існує конфлікт між хорватами та бошняками. Сьогодні більше, ніж будь-коли, ми повинні бути готовими будувати співіснування, незважаючи на те, що це є додаванням олії у вогонь", - додав Чович.
"Ми будемо будувати європейську БіГ та забезпечувати рівність усіх трьох народі в Боснії та Герцеговині", - розповів він про найближчі завдання боснійських хорватів.
Втім, одне з останніх рішень трибуналу в Гаазі аж ніяк не сприяло примиренню на Балканах. Поки що все виглядає так, що самогубство генерала, який для частини балканців був героєм, а для іншої частини - злочинцем, лише підсипало солі на старі рани.
Автор: Наталя Іщенко,
журналіст