"Европейская правда" по согласованию с МИД Турции публикует колонку министра иностранных дел этой страны Мевлюта Чавушоглу.

Этот текст, опубликованный в воскресенье на сайте The New York Times, является обращением прежде всего к американским властям, но он важен для понимания процессов, происходящих сейчас на Ближнем Востоке.

Начиная с 20 января, Турция ведет полномасштабную военную операцию на севере Сирии: она не ограничилась авиаударами, но также ввела в соседнее государство сухопутные войска, включая бронетехнику. И если в самой Турции критика военной операции довольно ограничена (а местные СМИ сообщают о задержании сотен людей за критические сообщения о военных действиях в Сирии), то западные партнеры Анкары не на шутку встревожены.

Прежде всего, проблема в том, что в тех же регионах действуют спецслужбы США. Трамп даже не исключил возможность случайных столкновений между военными США и Турции в Сирии и предостерег Эрдогана от действий, которые могут привести к конфликту между военными двух стран-членов НАТО.

Масштаб этих событий заставляет нас также внимательно следить за их развитием.

"Европейская правда" представляет позицию одной из сторон. Мы осознаем, что другим государствам утверждения турецких властей могут показаться неоднозначными, и приглашаем к дискуссии других участников.

Итак, слово министру иностранных дел Турции.

 * * * * *

Сполучені Штати Америки мають зв’язок із Близьким Сходом. Це – зв’язок через спільні інтереси. Натомість Туреччина має із цим регіоном інший зв’язок: кордон нашої держави лише із Сирією та Іраком має протяжність майже 1200 кілометрів.

Та попри відмінність у географії, Туреччина і США мають спільну мету: перемогти терористичні організації, які становлять загрозу для наших країн. ІДІЛ (так звана "Ісламська держава Іраку та Леванту") завжди була нашим спільним ворогом, і перемога над цим угрупованням була б неможливою без активної участі Туреччини.

Збройні сили Туреччини відіграли ключову роль у визволенні від ІДІЛ міста Джарабулус на півночі Сирії у 2016 році. Туреччина затримала понад 10 000 активістів ІДІЛ та Аль-Каїди, депортувала близько 5800 терористів та заборонила в’їзд понад 4000 підозрілим особам.

Наша роль у цій боротьбі зберігається навіть після того, як військові розгромили це угруповання в Іраку та Сирії. Нещодавно турецька влада провела операції проти осередків ІДІЛ і завадила їхнім спробам реорганізуватися.

ІДІЛ втратила контроль над територіями у Сирії та Іраку, але все ще має здатність творити страшні речі.

Та Сполучені Штати зробили крок, через який наша співпраця опинилася у глухому куті.

Боротьба проти ІДІЛ не може і не повинна означати, що ми у нашому регіоні не боротимемося проти інших терористичних угруповань, які також являють загрозу нашій країні та безпеці наших громадян.

Представники американської влади казали нам, що США мають намір продовжувати цю боротьбу, що їм потрібен союзник, який перебуває на місці, в Сирії, здатний завадити новому об’єднанню залишків ІДІЛ. Та проблеми виникли через зроблений США вибір місцевого партнера.

Ним стало угруповання, яке навіть сам Уряд США визнає як терористичну організацію. Так звані Загони народної самооборони, або YPG, що діють у Сирії, являють собою заборонену терористичну організацію "Робітнича партія Курдистану" (РПК), тільки під іншою назвою.

Нова назва не здатна приховати того, що ними керують ті самі кадри, вони тренуються у тих самих таборах, мають спільну організаційну та військову структуру, використовують ті самі інструменти пропаганди і фінансові ресурси. РПК спрямовує діяльність YPG, а терористи-смертники РПК проходять навчання у таборах YPG у Сирії.

На жаль, ці терористи, що знаходяться у Іраку та Сирії, через кордон від нас, отримують від США зброю та підготовку. Кількість зброї, конфіскованої у терористів РПК нашими силами безпеки, зростає, і так само поліпшуються її характеристики.

Коли член НАТО озброює терористів, що атакують іншого члена НАТО – це грубо порушує фундаментальні принципи Альянсу.

Це – аномальна політика, і її треба виправляти.

Ми не маємо сумніву, що США усвідомлять шкоду, яку ця політика завдає довірі до всього Північноатлантичного альянсу, і змінять свою політику, знову надавши пріоритет довгостроковим інтересам своїх союзників. Те, що нині Вашингтон  покладається на Загони народної самооборони – помилка, яка завдає шкоду йому самому. Тим більше, з огляду на те, що вони вже мають надійного партнера в регіоні – Туреччину.

Однак Турецька держава не може дозволити собі чекати, доки США виправлять помилковий курс. Нещирі запевнення про розуміння американськими партнерами занепокоєнь Туреччини не знищують нинішні загрози.

Протягом останніх тижнів небезпека з боку центрів зосередження YPG і РКК у Сирії зросла, і турецька влада має докази цього. Ми мали діяти, і Туреччина розпочала операцію "Оливкова гілка" проти терористів у регіоні Афрін, яка має чітку мету: убезпечити наші кордони й нейтралізувати терористів. Вона здійснюється на основі принципів міжнародного права, відповідно до нашого права на самозахист. Вона спрямована проти терористів, їхніх схованок, їхньої зброї та пов’язаної з ними інфраструктури. Армія Туреччини вживає всіх заходів безпеки, щоб не завдати шкоди цивільному населенню.

Ми одночасно посилили гуманітарні зусилля, створюючи табори для цивільних осіб, що залишають Афрін.

Ця місія триватиме, доки терористи не будуть знищені.

Туреччина не погодиться на створення сепаратистських анклавів або безпечних для терористів притулків, які нестимуть загрозу її національній безпеці і суперечитимуть волі сирійського народу.

Туреччина бере активну участь у політичних процесах, спрямованих на пошук виходу з сирійського глухого кута, але на основі збереження територіальної цілісності Сирії.

Знищення терористів означає відкриття простору для встановлення миру.

Автор: Мевлют Чавушоглу,

міністр закордонних справ Туреччини