16 квітня Рада зовнішньої політики "Українська призма" оприлюднить масштабне щорічне дослідження щодо того, як діяла Україна у сфері зовнішньої політики в 2017 році.

Загальна оцінка у порівнянні з минулими роками – підвищилась.

Втім, залишається традиційно низьким рівень стратегічного бачення розвитку зовнішньополітичних напрямів. Питання стратегічного бачення є одним із головних серед рекомендацій експертів.

Повне дослідження є чималим документом, має обсяг понад 200 сторінок та містить детальний опис досягнень, викликів, а також оцінку рівня взаємодії з кожним із наших ключових партнерів, розраховану за спільною методологією.

"Європейська правда" публікує витяг із "загального" блоку "Зовнішня політика в 2017 році" а також підсумкові експертні рекомендації для української влади. Повний текст дослідження доступний на сайті "Української призми".

Політична залученість

Загальна оцінка за розділом "4-"

У 2017 році політичні гравці залишалися зосереджені на тих самих напрямах, що й у попередні роки. Виступи президента на щорічній зустрічі з іноземними послами та послання до Верховної Ради окреслили так пріоритетні сфери зовнішньополітичного інтересу:

• захисті територіальної цілісності України
• європейські інтеграція
• приналежність до євроатлантичного цивілізаційного простору
• створення міжнародної коаліції на підтримку України в боротьбі проти російської агресії

США в 2017 сприймався як ключовий партнер та союзник України в політичній, безпековій, економічній та енергетичній сферах. Як і раніше, президент відзначав посилений діалог з Японією та Канадою, стратегічні відносини з Туреччиною та Азербайджаном. Також голова держави задекларував інтерес до покращення взаємин із країнами Близького Сходу та Латинської Америки.

Уряд схвалив план пріоритетних дій до 2020 року, що підтверджує необхідність наближення національного законодавства до норм ЄС; приведення ЗСУ до стандартів держав-членів НАТО; посилення міжнародної торгівлі та інвестиційної привабливості.

Загалом найбільшу політичну увагу протягом 2017 року отримували наступні напрями: відносини з США, Канадою, країнами-членами ЄС та Євросоюзом загалом, з Туреччиною, а також тематика захисту прав людини та діяльність України в Раді Європи та ООН.

Інституційна співпраця

Загальна оцінка за розділом "4-"

Інституційна співпраця в 2017 році дещо покращилася.

Більшість двосторонніх напрямків зовнішньої політики залишались у сфері відповідальності МЗС та дипустанов за кордоном, але динаміка візитів українських посадовців свідчить про активне залучення Міноборони, Мінюсту, Мінінфраструктури, Генпрокуратури тощо.

У жовтні Кабмін створив новий Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції (до того ця структура діяла лише за напрямком ЄС, до неї додали напрямок НАТО, додатково посиливши її функції та апарат –ЄП).

Економічна дипломатія була посилена створенням низки координаційних інституцій, в тому числі Національної інвестиційної ради при президенті та Ради з міжнародної торгівлі при Кабміні (до складу останньої увійшли й народні депутати).

Водночас у 2017 році так і не вдалося запустити Експортно-кредитне агентство, попри наявність таких планів.

При Мінекономрозвитку достатньо активно діяли Рада з просування експорту та Офіс з просування експорту, а при МЗС – Рада експортерів та інвесторів.

У червні уряд утворив Міжвідомчу комісію з питань популяризації України у світі за участі неурядових структур; комісія встигла провести низку засідань, присвячених створенню бренду України.

Водночас, необхідно відзначити певне розбалансування координаційної діяльності між виконавчою владою та парламентом, що інколи призводило до внутрішніх дискусій, так непорозумінь із сусідніми державами (яскраві приклади – законопроект "Купуй українське – плати українцям" та ст. 7 закону "Про освіту").

Вкрай низькою залишалася співпраця між виконавчою та законодавчою гілками влади у питанні імплементації Угоди про асоціацію, результатом чого стало значне відставання від графіку виконання Угоди.

Відсутність скоординованого підходу у державі стала характерною рисою і при розгляді законопроекту "Про дипломатичну службу", який мав перезапустити роботу української дипломатії відповідно до реалій та потреб часу. Робоча група з листопада 2016 по червень 2017 року значно доопрацювала первинний проект, підготовлений МЗС, але далі документ потрапив на Банкову, що загальмувало процес майже на півроку. У президента, зокрема, виключили норму про консультації з членами профільного парламентського комітету щодо кандидатур очільників закордонних дипмісій.

Стратегічне бачення

Загальна оцінка за розділом "3+"

Досі відсутнє узагальнене концептуальне бачення зовнішньої політики України. Орієнтири визначені одночасно у багатьох документах – президентських, парламентських, урядових.

Та на регіональному і двосторонньому рівні є лише поодинокі ініціативи, які можуть сприяти формуванню стратегічного чи привілейованого партнерства. Низка середньострокових міжурядових планів дій на 2017-2019 та 2017-2020 роки (Туреччина, Білорусь) вказують на формування декількарічного горизонту планування.

Водночас на рівні існуючих стратегічних документів України відсутні будь-які згадки за більшістю досліджуваних напрямів зовнішньої політики. Також відсутні середньострокові двосторонні документи, які могли б комплексно представити українські цілі та інтереси в міжнародних відносинах за окремо взятим вектором.

Діяльність

Загальна оцінка за розділом "4+"

Цей індикатор традиційно отримує найвищі бали у даному дослідженні.

В умовах російської агресії особливого значення набула комунікація з ключовими країнами-партнерами, а також робота в рамках ООН, ОБСЄ, РЄ та співробітництво з НАТО.

Наше дослідження вказує, що у 2017 році найбільш насиченими були відносини з Великою Британією, Канадою, США, економічна співпраця з Євросоюзом, напрямок Східного партнерства, євроатлантична інтеграція, Литва, Польща, країни Балтії, ООН, Рада Європи, захист прав людини та публічна дипломатія.

2017 рік у порівнянні з попереднім став потужнішим та продуктивнішим у відносинах з ЄС.

Президент відвідав столицю ЄС двічі, також двічі побував у Брюсселі прем’єр-міністр. Крім того, в Києві відбувся саміт Україна-ЄС.

Співробітництво України з НАТО відбувалось активно на всіх рівнях. В липні нарешті був призначений глава місії України при НАТО. Важливим політичним кроком стало проведення Комісії Україна – НАТО в Києві за участі генерального секретаря НАТО та президента України.

У червні Кабмін ухвалив рішення про утворення державної установи "Український інститут". Його представництва планувалося відкрити у минулому році у Варшаві, Берліні, Парижі, Римі, однак через складний процес міжінституційного погодження виконання даного завдання дещо загальмувалася.

Економічна дипломатія теж набрала обертів.

Окремо доцільно виділити посилення парламентської дипломатії. Та у той самий час окремі законодавчі ініціативи призвели до погіршення двосторонніх відносин із низкою сусідніх країн, зокрема з Угорщиною та Румунією.

Результативність

Загальна оцінка за розділом "4-"

Найрезультативнішими у 2017 році стали такі напрями: США, Велика Британія, Канада, Японія, Литва, політичний діалог з ЄС, євроатлантична інтеграція, Саудівська Аравія та ОАЕ, ООН, Рада Європи та захисту прав людини, а також візова лібералізація.

2017 став роком подальшого розвитку міжнародної підтримки України в протидії російській агресії. Санкції були розширені, підсилені та пролонговані на рівні ЄС, США, Канади та інших партнерів.

Результативним для України стала робота міжнародних судових інстанцій. 19 квітня Міжнародний суд ООН оприлюднив перше проміжне рішення у справах "Україна проти Росії".

Чергові рішення із засудженням дій Росії ухвалили Генасамблея ООН, Європарламент, ПА ОБСЄ, Комітет міністрів Ради Європи та ПАРЄ.

2017 став доленосним для відносин України з ЄС

Вдалося досягнути остаточної ратифікації та набуття чинності Угодою про асоціацію, а також запровадження безвізового режиму. Проте успіхи були певною мірою затьмарені фінальним текстом декларації саміту Східного партнерства, а також відмовою ЄС надати третій транш макрофінансової допомоги у розмірі 600 млн євро через невиконання Україною чотирьох наперед погоджених вимог.

Важливим досягненням року стало ухвалення закону США "Протидія супротивникам Америки через санкції", а також продовження активної санкційної політики. Також був призначений спецпредставник Держдепу Курт Волкер, у бюджеті США на 2018 р. передбачені $350 млн для безпекової допомоги Україні та санкціоновано надання Україні летальних озброєнь оборонного характеру.

Послідовно розвивалася співпраця у сфері оборони та безпеки із західними партнерами (США, Велика Британія, Канада, Литва, Польща). Незважаючи на специфічний характер відносин Туреччини і Росії, українсько-турецькі відносини мали позитивну динаміку.

У повній публікації наведений аналіз також за наступними напрямками: співпраця з країнами "Великої сімки", європейська інтеграція (6 складових), євроатлантична інтеграція, двосторонні відносини (13 держав за межами G7), Регіональна співпраця (11 регіонів та груп країн), міжнародні організації (ООН, ОБСЄ, РЄ), 4 ініціативи багатостороннього характеру, а також такі фокуси як формування міжнародної підтримки протидії російській агресії, економічна дипломатія, публічна дипломатія та закордонне українство
                                                                                                     

Рекомендації до порядку денного
зовнішньої політики України

Зробити 2018 роком безвізових режимів.

Гармонізація візових режимів з окремими країнами, спрощення візових режимів з Канадою та Великою Британією, доведення кількості безвізових країн для громадян України до 100 сприятиме людській мобільності та інтенсифікації бізнес-контактів.

Зосередитися на публічній дипломатії.

Рішення про відкриття Українського інституту є лише першим кроком до створення позитивного іміджу України та розширення "української" тематики у світі.

Прийняти Концепцію зовнішньої політики України до 2025 року.

Потрібен єдиний стратегічний документ, який би визначав основні напрями зовнішньої політики на середньострокову перспективу, її мету, завдання та ресурси, консолідував окремі положення, зазначені в інших офіційних документах, та визначав координуючі ролі та механізми у структурі виконавчої та законодавчої влади України. Такий документ повинен бути спільною розробкою МЗС, експертів та народних депутатів.

Розробити операційні документи щодо регіональних пріоритетів зовнішньої політики.

Ці документи повинні відповісти на запитання, якими є цілі, інтереси та можливості України у відносинах із країнами Близького Сходу, Чорноморського регіону, Азійсько-тихоокеанського регіону, Латинської Америки, Африки, тощо; яка позиція України щодо основних кризових явищ у цих регіонах.

Активізувати роботу за напрямками поза межами процесу європейської та євроатлантичної інтеграції.

Серед таких напрямків пріоритетними вбачаємо Велику Британію (у контексті брекзіту), Західні Балкани, Ізраїль, Індію, Китай, Марокко, Центральну Азію (насамперед, Казахстан та Киргизстан), ПАР, Перу.

Розробити політику сусідства.

Така політика, закладена у відповідних документах стратегічного характеру, мала б сформулювати загальне бачення України щодо відносин з сусідніми країнами та дати відповіді на проблемні питання, що останнім часом виникають із сусідами України (передусім, у відносинах з Польщею та Угорщиною). Політика сусідства не має обмежуватися деклараціями, а мала б передбачати конкретні заходи та фінансування проектів, спрямованих на розвиток стосунків із державами-сусідами.

Реалізувати диференційовані стратегії заохочення економічної співпраці.

Йдеться про заохочення міжнародних та іноземних бізнес-спільнот економічними стимулами для виходу на український ринок, створення умов для залучення європейського бізнесу, у тому числі і в сфері оборонної промисловості. У цьому контексті може бути запроваджена посада посла з особливих доручень щодо співробітництва з технологічними компаніями (за прикладом Данії) або ширше – щодо співробітництва з великими корпораціями.

Активізувати "експертну дипломатію".

Цей підхід включно з таким інструментом, як форуми політико-експертного характеру, міг би стати у нагоді у залученні експертних спільнот сусідніх країн до проблемних взаємин та пошуку шляхів їх вирішення. За зразком проведення Українсько-словацького Форуму, а також Українсько-польського Форуму партнерства доцільно започаткувати такі періодичні майданчики з Білоруссю, Грузією, Молдовою, Румунією, Угорщиною, Чехією.

Автори: Рада зовнішньої політики "Українська призма"

Дослідження проведене у партнертстві з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні