"Європейська правда" продовжує публікувати роботи учасників конкурсу регіональних журналістів, які пишуть на європейську тематику.

Стаття "Ставка на інтенсив та пошуки європейських партнерів: як живе ткацька фабрика на Черкащині" вийшла на порталі ІнфоМІСТ. 

Стаття публікується на ЄП з незначними редакційними скороченнями. 

 * * * * *

Ковдри, матраци, рушники, кухонний текстиль, продукція для дітей та ще низка виробів черкаського виробництва мандрують Європою.

Стеблівська фабрика була заснована ще у 1818 році неподалік від містечка Ржищева. Працюють тут здебільшого місцеві, загалом – 220 співробітників. Однак уже скоро планують розширити штат іще на 50 осіб.

На Стеблівській фабриці виготовляють матраци, ковдри, рушники, постільну білизну, тканини спеціального призначення, раніше шили спальні мішки для військових.

Великий відсоток продукції підприємства реалізовують на внутрішньому ринку – в основному через великі мережі. Однак разом із тим тканини українського виробництва експортують також до Швеції, Нідерландів, Фінляндії, Словаччини, Польщі, Білорусі, Грузії, Казахстану та Німеччини.

"У зв’язку з військовими діями на східних територіях нашої країни та конфліктом із Росією, реалізація нашої продукції зменшилася. Адже основна частина до цього йшла на ринки Російської Федерації. Зараз пробуємо вийти на інші європейські ринки, знайшли партнерів у Литві. Але для розширення експорту треба найперше вдосконалювати виробництво, оновлювати обладнання. Радий, що ткацьких верстатів радянських часів позбавився ще рік тому", – розповідає керівник підприємства у Стеблеві Микола Розломій.

Тож на сьогодні підприємство ставить перед собою нові завдання – пошук надійних партнерів, зокрема і європейських. Для цього працюють не лише над промоцією, а й над якістю та собівартістю продукції.

Кілька місяців тому в компанії були змушені розірвати договір із норвезькими партнерами через неконкурентну ціну.

Тож оптимізація виробництва – першочергова, у що й інвестує сьогодні керівництво.

На сьогодні на Стеблівській фабриці задіяне обладнання різних поколінь із Італії, яке вже було у користуванні. Також є нове – частину верстатів збирають самі працівники за власними кресленнями. Аналогічні у Європі коштують десятки тисяч євро.

"Я бачу польський тип розвитку наших підприємств і складання їм серйозної конкуренції. Часто буваю в Європі, наприклад, бельгійці, французи говорять: от було підприємство, ми перенесли його в Болгарію, Румунію, Угорщину. Чому не в Україну, запитую? Бо у вас ненадійно, відповідають вони", – розповідає гендиректор концерну "Ярослав" (до якого входить і Стеблівська фабрика) Олександр Бурсак.

Втім, вже зараз у Європі є стабільний попит на українські ковдри і пледи, є перспективи для продажів виробів із льону.

"Норвегія, Швеція, Фінляндія, Німеччина, країни Балтії платять менше, аніж, наприклад, Росія. Але вони більш надійні", – додає Олександр Бурсак. За його словами, є пропозиції щодо відкриття мережі магазинів у столиці Румунії.

Вихід до Європи потребував розширення асортименту, аби продукція користувалася попитом у європейців.

"Найчастіше наші партнери у ЄС замовляють тканини у сірих, болотяних тонах", – ділиться процесом виробництва Микола Розломій.

Поруч із обов’язковими вимогами (наприклад, про походження продукції) часто від постачальників вимагають інших, формально добровільних, проте вкрай важливих сертифікатів. Микола Розломій розповідає, що

зараз підприємство працює над проходженням аудиту ILS від компанії Walt Disney.

Чому саме від них? Річ у тім, що саме "диснеї" розробили програму міжнародних стандартів праці ILS. Ця програма дає відповіді на питання, чи не використовується дитяча чи примусова праця, чи немає дискримінації, складних санітарних умов, чи дозволені об’єднання працівників тощо.

Проте авторитет перевіряльника має відкрити перед українськими виробниками полиці провідних торгових мереж світу.

Тож у компанії сподіваються, що ці кроки дозволять розширити коло надійних європейських партнерів на заміну російському ринку.

Автор: Олена Шаповал,

ІнфоМІСТ