Раскол по линии миграции: как кризис беженцев с новой силой бьет по ЕС
Важливі міжнародні переговори, які затягуються до пізніх годин, іноді призводять до катастрофічних наслідків, прямо протилежних тим, що очікувались.
Адже намагання зберегти обличчя шляхом гри на витривалість врешті-решт робить спільний знаменник близьким до нуля.
Примарний компроміс
Десь так можна оцінити результати нічного засідання Європейської ради в питанні реформування міграційної політики. Доленосні рішення щодо наповнення змістом Спільної європейської системи надання притулку, запуску конкретних механізмів роботи з біженцями, що прибувають до країн ЄС і що вже перебувають тут з 2015 року, так і залишилися в своїй більшості в проектах.
Компроміс можна в дуже загальних рисах змалювати словами президента Франції Еммануеля Макрона, який поділився враженням, що вдалося порозумітися як щодо співпраці з третіми країнами, так і щодо посилення безпеки на кордонах ЄС, а на додачу - щодо вирішення внутрішніх суперечностей, пов'язаних з міграційною кризою.
Формально з Макроном можна було б погодитися, адже заключний документ Європейської ради містить 12 пунктів, що пропонують напрями подальшого розвитку міграційної політики. Втім, мало з них дійсно опираються на вирішення нагальних питань, які наразі хвилюють країни ЄС.
А на додачу до того, що компроміс був ледь помітним, його й по-різному трактують підписанти.
Майже анекдотичним конфузом для канцлерки ФРН Ангели Меркель стало оголошення результатів перемовин. Звітуючи перед партнерами з коаліції, Меркель заявила, що 14 держав ЄС готові підписати з Німеччиною угоди про прийняття назад біженців, раніше зареєстрованих в цих країнах.
Не встигли всі ЗМІ розтиражувати цю новину, як заявлені чотири члени Вишеградської групи (Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія) оголосили, що нічого схожого вони не обіцяли.
Інакший Вишеград
Наразі важко зрозуміти, хто кому що обіцяв, але цікаво придивитись ближче до неофіційних лідерів Вишеградської четвірки в питанні міграційної політики, Угорщини та Польщі.
За результатами нічного переговорного марафону ЄР голови урядів Угорщини і Польщі відзвітували про безапеляційну перемогу Вишеградської четвірки та своїх держав у переговорному процесі.
Віктор Орбан у соціальних мережах повідомив, що країни Вишеграду отримали велику перемогу, оскільки їм вдалося домогтися того, що примусовий розподіл біженців між країнами не буде відбуватися без добровільної згоди на те приймаючої держави. Його віддзеркалював у своїх твіт-повідомленнях і Матеуш Моравецький, який тішився з того, що голос В4 та Польщі був одноголосно сприйнятий.
Від самого початку кризи держави В4 виступали проти обов'язкового прийняття квот біженців, що дуже дратувало Німеччину та європейські інституції.
Останні цьогорічні три місяці пресингу з боку Німеччини, Франції, Європейської комісії на центральноєвропейські країни вже створювали враження, що до червневого засідання Європейської ради, де вже мала б бути запущена Спільна європейська система надання притулку, Вишеград "дотиснуть". Проте червень став напрочуд активним для Угорщини, Польщі та в цілому Вишеградської групи.
Напередодні загальноєвропейського засідання Будапешт запросив голів урядів В4, а також Австрії. На зустрічі було прийнято рішення, що члени групи не поїдуть на захід, що організовувався Європейською комісією щодо питань релокації біженців, оскільки не підтримують цей механізм.
Достатньо показовий демарш перед засіданням Європейської ради.
Чому можна позаздрити, то це стійкості, яку проявили вишеградські прем'єри під час робочих зустрічей у день засідання. Не зміг підкупити їх солідарність своїм шармом і Еммануель Макрон під час міні-саміту В4-Франція, який, до речі, був ініційований французом.
З критичними настроями прийшли угорський та польський лідери і на засідання. Зокрема, Орбан відзначив два завдання, які він ставить для себе на ЄР: зупинити приток мігрантів, а також повернути тих, хто вже прибув.
Польська офіційна позиція, заявлена прем'єром Моравецьким перед початком саміту, була більш прямолінійною: незгода на примусову релокацію мігрантів, посилення безпеки на кордоні та збереження суверенного права країни щодо прийняття мігрантів.
Будапешт і Варшава проти
Спрощено можна представити результати червневого засідання Європейської ради в декількох пунктах.
По-перше, добровільний характер розміщення біженців на практиці означатиме, що жоден мігрант, що отримав притулок у ЄС, не отримає згоду Угорщини та Польщі на переміщення на їхню територію.
По-друге, введення в дію Дублінської системи перерозподілу між країнами ЄС біженців постійно відкладатиметься через відсутність порозуміння. В4 будуть виступати за консенсусний підхід до цього питання.
По-третє, навіть за умови створення нових центрів розміщення мігрантів основне навантаження ляже на Італію, Грецію та Іспанію.
За таких результатів і з урахуванням вихідних позицій Угорщина та Польща дійсно виграли.
Під час нічних обговорень в Європейській раді ходив анекдот, що зустріч затягнули до перших півнів з тим, щоб прем'єри Угорщини Віктор Орбан та Італії Джузеппе Конте позасинали, а інші в цей час спромоглися ухвалити компромісне рішення.
Не дочекались - як наслідок, компроміс на ранок вийшов досить умовний.
В межах своїх кордонів Угорщина і Польща продовжуватимуть робити ставки на національну антиімміграційну риторику, що в сезони виборів може досягати пікових форм. Варто лише пригадати антимігрантську істерію команди Орбана під час нещодавніх парламентських виборів.
В той час як Будапешт намагається нахвалювати стіну, побудовану на кордоні із Сербією, як вияв європейської солідарності, Варшава солідарним вкладом декларує наявність сотень тисяч, якщо не мільйонів, українських біженців, які за фактом є частиною трудової тимчасової міграції.
Уроки для України
Україна має бути готова до того, що Польща продовжуватиме розігрувати карту з українськими громадянами, які нелегально працевлаштовані на території Польщі, для побудови своєї захисної лінії у протистоянні з Брюсселем. Ще не один раз і не два з вуст польських урядовців ми почуємо про українських мігрантів, біженців, яких по-сусідськи прихистила Польща.
Така маніпулятивна риторика з підміною понять заслуговує на певну дипломатичну оцінку керівництва нашої держави. Спільні українсько-польські зусилля щодо обліку наших співвітчизників у Польщі, створення умов для легалізації їх перебування і працевлаштування значно звузили б вікно спекуляцій на цій тематиці.
Окрім того, Україна як морська країна може посилити свою присутність у військових та цивільних місіях ЄС, які спрямовані на підготовку та проведення операцій із припинення нелегального транспортування мігрантів до країн ЄС.
Зрештою, Україні варто переглянути засади своєї співпраці з Вишеградською групою. Остання значно зіпсувала свій авторитет у Брюсселі, не в останню чергу через безкомпромісну позицію в міграційному питанні.
Відновлення позитивного іміджу Вишеграду може відбуватися за рахунок допомоги в імплементації реформ та посилення енергетичної безпеки України. Але тут і Київ може проявити ініціативу і запропонувати дійсно актуальні сфери співпраці.
* * * * *
Дієвість створених ЄС механізмів протидії нелегальній міграції вже принесла свої результати.
Потоки мігрантів у 2015-2016 рр. і в 2018 році й близько не є співмірними. Зменшення актуальності проблеми зміщує акценти із зовнішніх загроз на внутрішні.
Втім, відсутність солідарності за низкою серйозних питань може і надалі сприяти відцентровим силам в ЄС.
Автор: Геннадій Максак,
голова правління Ради зовнішньої політики "Українська призма"