17 вересня в Бухаресті починає роботу третій саміт Ініціативи Тримор’я.

Започаткована у 2015 році президентами Польщі Анджеєм Дудою та президентом Хорватії Коліндою Грабар-Китарович ініціатива створення партнерського блоку від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів, спрямована на поглиблення інтеграції країн Центральної та Східної Європи, за три роки отримала шанс перетворитися з ідеї на амбітний проект.

Проект об’єднує 12 країн Центрально-Східної Європи: чотири країни Вишеградської групи, країни Балтії, Австрію, Хорватію, Румунію, Словенію та Болгарію. Усі держави-члени, крім Австрії, мають кілька спільних знаменників, таких як недавнє комуністичне минуле та членство в НАТО, отримане до вступу в ЄС.

Еволюція Тримор’я

Якщо на першому саміті у Дубровнику були присутні лідери лише половини країн, то наразі в Бухаресті очікується представництво всіх учасників на вищому рівні. Більше того, вперше відбудеться бізнес-форум з презентацією проектів для потенційних інвесторів і обговоренням шляхів кооперації з країнами за межами ЄС.

На цьому форумі мала бути представлена і Україна – на рівні заступника міністра економічного розвитку і торгівлі.

Однак, як виявилося, єдиний український урядовець до форуму так і не доїхав. 

Крім бізнес-форуму, очікується обговорення й вибір переліку пріоритетних для виконання проектів Тримор’я, створення Інвестиційного фонду, мережі торгових палат країн-учасниць і пропозиції нових проектів. Першочерговими сферами поглиблення співпраці по осі Північ– Південь були обрані енергетика, транспорт і телекомунікації.

За рік після проведення саміту у Варшаві ідея "Трьох морів" набрала обертів. Так, 3 липня цього року поблизу польського міста Жешув відбувся перший Форум регіонів "Ініціативи трьох морів". Ця зустріч була спрямована на перетворення міжурядового співробітництва на співпрацю між регіонами, що перебувають на території Тримор’я.

"Ініціатива трьох морів" активно підтримують і США. Це підтверджується регулярними позитивними твердженнями про проект, що надходять від високопоставлених американських політиків. Інтерес США засвідчив також візит Дональда Трампа на Варшавський саміт 2017 року, і його офіційна промова, під час якої він однозначно підтримав проект. 

Втім, присутність президента США на попередньому саміті у Варшаві стала і можливістю, і викликом. З одного боку, вона підвищила рівень Ініціативи в очах її членів і звернула на неї увагу міжнародної спільноти. Тим більше, що ініціатива чудово вписується в стратегію, оголошену Трампом для США щодо збільшення американського експорту СПГ на зовнішні ринки, з чим прямо пов’язана політика підтримки європейської незалежності.

Невипадково у своїй варшавській промові Трамп сказав: "Якщо вам потрібні енергоресурси – просто зателефонуйте нам".

Останній приклад інтересу США до інвестицій в енергетику під егідою Тримор’я – політична та технічна підтримка, надана США для проекту газотранспортного терміналу на острові Крк (Хорватія). У січні 2018 року під час візиту міністра внутрішніх справ Хорватії до Вашингтона помічник державного секретаря США з європейських та євразійських справ заявив, що енергетичний проект Krk LNG "отримав повну підтримку" від США і розглядається як один із "стратегічних проектів" уряду при президенті.

З іншого боку, така увага Вашингтона дала підстави говорити про загрозу відновлення поділу між двома Європами і превалюванням інтересів США, а не ЄС.

Як наслідок, країни Західної Європи досить довго стримано ставилися до розвитку Ініціативи і сприйняли її як таку, що свідомо чи несвідомо націлена на можливість посилення дезінтеграційних процесів у Євросоюзі.

Тим важливішою стала нещодавня заява Німеччини, яка офіційно виявила зацікавленість у партнерстві з Тримор’ям і участі в Бухарестському саміті як спостерігача.

Інтерес України

Яким же має бути підхід України до Тримор’я та як краще використовувати наявні можливості?

Два варианта для Триморья: почему следующий форум важнее для Украины, чем варшавский

Насамперед Україна має можливість залучення до окремих інфраструктурних проектів, таким чином втілюючи євроінтеграцію не декларативно, а практично — прикметно, що якраз українці, з-поміж іншого, очікують від євроінтеграції саме інфраструктурного покращення.

Крім того, використання Тримор’я як майданчика для налагодження ефективної комунікації із західними сусідами з питань, що становлять взаємний інтерес, буде корисним для посилення позицій України в регіоні Центральної та Східної Європи.

У ситуації, коли між членам нової організації є консенсус, посилення політичної складової Тримор’я та офіційне приєднання країн з-за межами ЄС створить додаткові конфлікти,

прийнятним варіантом для України може бути статус спостерігача.

Таким чином вона формалізує відносини з об’єднанням і матиме змогу пильніше стежити за динамікою розвитку проекту.

Разом із тим необхідна належна координація українських міністерств і відомств щодо Тримор’я, враховуючи, що кожним аспектом співпраці в рамках проекту займаються різні структури. Особливо актуальним є залучення українського бізнесу до участі у бізнес-форумі Тримор’я, якщо цей формат виправдає свою ефективність після пілотного засідання в Бухаресті.

І нарешті, Україна має використати всі можливості співпраці в рамках Карпатського макрорегіону, які пропонує Ініціатива. 

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні

Автор: Тетяна Левонюк,

експерт Центру "Нова Європа"