Операция "Преемник": кто возглавит партию Меркель после ее отставки
29 жовтня канцлерка ФРН Ангела Меркель оголосила про наміри не балотуватися на новий термін на посаді голови Християнсько-демократичного союзу (ХДС) та залишити політику після завершення каденції на чолі німецького уряду в 2021 році.
Таким чином лідерка все ще найвпливовішої політичної сили Німеччини продемонструвала, що чує ті частини власної політсили, які закликають її до оновлення та зміни риторики. А разом із тим канцлерка відреагувала й на суспільні запити, критично налаштовані щодо асоційованого з нею самою курсу "так тримати" (нім. – weiter so).
Разом з тим відхід Меркель від лідерства в її власній політичній силі поки що суттєво розширив перелік питань, що стоять перед християнськими демократами, "великою коаліцією", до якої вони входять, та політичним порядком денним ФРН загалом.
Фрау поступається
Власну заяву, присвячену відмові від балотування на посаді голови ХДС 29 жовтня, Меркель виголосила у традиційно притаманному їй стилі, майже без емоцій.
Втім, цього разу конкретики у короткому виступі було більш ніж достатньо – озвучені канцлеркою тези сколихнули німецьке політичне життя.
І справді, чому Меркель саме того дня оголосила про наміри піти з посади лідера партії на з’їзді в грудні? Хоча ще у вересні вона переконувала, що безумовно балотуватиметься на посаду голови ХДС.
Втім, якщо простежити розвиток подій у середовищі християнських демократів приблизно з початку року, то можна зрозуміти, що процес поступового відходу Меркель від монопольного становища в ХДС розпочався саме тоді.
У лютому 2018 року на посаду генерального секретаря партії була обрана Аннегрет Крамп-Карренбауер, основним завданням якої на той момент стала підготовка нової редакції програми політсили.
Пізніше, вже у липні з’явилися натяки, що Меркель не проти здійснити ротацію кадрів й у керівництві фракції ХДС/ХСС у Бундестазі. Втім, пізніше, 25 вересня, вона все ж прямо підтримала кандидатуру багаторічного керівника християнських демократів у парламенті Фолькера Каудера. Та все ж усупереч бажанню канцлерки з перевагою в 13 голосів головою фракції був обраний фінансист Ральф Брінкхаус, близький до консервативного крила ХДС.
Вже тоді ЗМІ та експерти почали замислюватися, чи не є це сигналом для відходу самої канцлерки від політичних справ.
Однак до остаточного рішення Меркель підштовхнули виборці. Так, саме ті, переважна більшість яких лише рік тому за підсумками соціологічних опитувань не бачила альтернативи чинній голові німецького уряду й була в цілому не проти продовження її терміну на наступні чотири роки. Причому це зробили виборці не по всій ФРН, а лише в двох федеральних землях – Баварії та Гессені, де в жовтні пройшли регіональні вибори.
Найбільші успіхи за підсумками обох кампаній продемонстрували "Союз90/Зелені" та "Альтернатива для Німеччини". Саме до них, за даними соціологів, і мігрувала більша частина електорату християнських демократів та його баварських колег з ХСС: більш помірковані виборці підтримали "Зелених", незадоволені станом справ й політикою уряду зробили вибір на користь AfD.
Проти Меркель та її партії в цьому випадку грали два вирішальних чинники.
Перший – її схильність до прагматичної політики. В умовах дедалі зростаючої поляризації суспільства гнучкість політичної лінії ХДС стала сприйматись як відсутність будь-яких ідей в принципі. Суспільство ж продемонструвало, що притаманного стилю Меркель "нормального управління" країною з методичним веденням поточних справ й вирішенням проблем шляхом досягнення політичного компромісу та без широких суспільних дискусій вже замало.
Другим же фактором виявилася нова редакція "великої коаліції", що постала в березні цього року. За півроку власної роботи нові-старі союзники не змогли повноцінно розпочати "проведення через парламент" власних ініціатив. Натомість ініційоване Християнсько-соціальним союзом розгортання антиміграційної риторики напередодні старту виборчої кампанії в Баварії поставило "велику коаліцію" на межу розпаду – і це також не могло не вплинути на виборців.
Усе це призвело до "протестного голосування" 14 та 28 жовтня в Баварії та Гессені, а також стимулює зниження рейтингів ХДС/ХСС та есдеків по всій країні.
Шанс на реванш для "Чоловічого клубу"
Рішення Меркель про відмову від продовження власного мандату на посаді лідера ХДС, з одного боку, додало інтриги до з’їзду християнських демократів, що пройде 7-8 грудня, а з іншого – зняло потенційні конфлікти інтересів для низки кандидатів.
Хоча за лідерство в ХДС змагатимуться 12 кандидатів, основна боротьба розгортатиметься, вочевидь, між трьома. Йдеться про генерального секретаря ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер (відому в партійних колах як АКК), міністра охорони здоров’я Єнса Шпана та – і в цьому полягає найбільший сюрприз – колишнього голови парламентської фракції ХДС Фрідріха Мерца.
І справді, якщо лідерські амбіції Крамп-Карренбауер чи Шпана були відомими, а суспільство й ЗМІ очікували лише того часу, коли вони будуть готові до більш активної політичної боротьби, то повернення до політики Мерца складно назвати очікуваним. Однак навряд чи воно позбавлене логіки.
Мерц пішов з федеральної політики в 2009 році й не асоціюється в широких колах суспільства з тими, хто робив власну кар’єру за лідерства Меркель.
А разом із тим він не асоціюється й з тими дискусіями, що тривають навколо основних рішень "епохи канцлерін", зокрема, "енергетичного повороту" та міграційної кризи.
Крім того, чи не основним завданням свого потенційного перебування на посаді лідера ХДС Мерц бачить відновлення довіри до цінностей партії та повернення до неї виборців, котрі нині роблять вибір на користь правопопулістів. Як зазначають ЗМІ, за рішенням Мерца балотуватися на посаду лідера ХДС стоїть ніхто інший як "патріарх" німецької політики, президент Бундестагу та багаторічний міністр в урядах Гельмута Коля й Ангели Меркель Вольфганг Шойбле.
З іншого боку, не на користь Мерца грає його потенційна причетність до потенційних конфліктів інтересів у компаніях, до наглядових рад котрих він входив. Зокрема, йдеться про німецькі відділення банку HSBC та компанії з управління активами BlackRock.
Не менша проблема – ідеологічні розходження з головою німецького уряду. Так, 2009 року Мерц був змушений піти з федеральної політики через відверту критику політики "великої коаліції" з протидії фінансовій кризі.
До того ж, він не розділяє підходів канцлерки до соціальної політики, виступаючи за зниження різних видів соціальної допомоги, співфінансування освітніх послуг, починаючи від дитячих садків, та підвищення пенсійного віку. Вагомим є також те, що всупереч курсу Меркель на відмову від атомної енергетики в рамках "енергетичного повороту" Мерц вважає за необхідне продовження експлуатації АЕС.
На додачу між екс-главою фракції християнських демократів та чинною канцлеркою стоїть застарілий конфлікт політичних інтересів, який сягає власним корінням ще початку 2000-х років. Так, за даними німецького тижневика Der Spiegel, Мерц причетний до неформального об’єднання в рамках ХДС під умовною назвою "Андський пакт" або "чоловічий клуб". Тоді, в 2000 році, на тлі скандалу навколо партійного фінансування християнських демократів це угрупування суттєво втратило вплив, адже замішаний в скандалі Вольфганг Шойбле мусив залишити посаду голови партії, яку тоді посіла Меркель.
Втім, "час взаємної помсти" прийшов у 2002-му. Тоді за безпосередньої участі представників "чоловічого клубу" Меркель не була висунута кандидаткою на посаду канцлера під час тодішньої виборчої кампанії. Натомість перевага була віддана тодішньому баварському прем’єру Едмунду Штойберу. Однак за невдачу ХДС на виборах поплатився саме Мерц, адже йому зрештою довелося поступитися посадою голови фракції та лідера опозиції на користь Меркель.
Нині ж, за свідченнями журналістів Der Spiegel, в "чоловічого клубу" з’явився вдалий привід для зведення політичних рахунків.
Наймолодший та найправіший
Іншим вагомим кандидатом на посаду голови ХДС є чинний міністр охорони здоров’я Єнс Шпан. Рішення 38-річного політика балотуватися на посаду голови ХДС виглядає, втім, навряд чи непередбачуваним, адже він з 2014 року належить до президії партії та не приховує власних лідерських амбіцій.
Наймолодший міністр у кабінеті Меркель представляє консервативне крило партії та водночас пов’язаний із цілою низкою критичних закидів на адресу самої канцлерки чи її політичного курсу. Так, Шпан є переконаним прихильником "німецької панівної культури" (нім. – Deutsche Leitkultur), а відтак виступає за більш амбітну інтеграцію осіб іноземного походження до німецького суспільства в мовному та культурному плані та критикує, приміром, збільшення частки англомовних запозичень у сучасній німецькій мові.
Тож не дивно, що він був одним із провідних критиків міграційної політики Меркель, наголошуючи на тому, що арабська чи ісламська культури, на його думку, мало сумісні з цінностями німецького суспільства, а отже, несуть для нього загрозу. В цьому розрізі слід згадати й про його неодноразові заклики до заборони носити хіджаб у публічних місцях, заборони на зведення мінаретів, регулювання кількості мечетей та обмеження подвійного громадянства.
Втім, чинний голова німецького МОЗ видається привабливим кандидатом на посаду голови партії.
Його консервативні погляди можуть задовольнити прихильників більш правої частини політичного спектру як всередині ХДС, так і в суспільстві загалом. До того ж системна критика на адресу міграційної політики дозволить Шпану принаймні ментально відмежуватися від Меркель.
По-друге, Шпан може задовольнити й попит на "молоді обличчя" всередині ХДС та продовжити курс на оновлення партійної команди, взятий Меркель після минулорічних виборів.
По-третє, кандидатура чинного міністра охорони здоров’я, котрий є відкритим геєм, може стати й свого роду тестом на готовність християнських демократів до прийняття тих, хто не повністю вписується у традиційні уявлення партійців.
Меркель 2.0
Втім, чи не найбільш зручною для чинної канцлерки кандидаткою на посаду голови ХДС є її соратниця Аннегрет Крамп-Карренбауер.
Рішення Меркель про відмову балотуватися на грудневому з’їзді цілком зняло для неї конфлікт лояльностей, в який вона неодмінно потрапила б, якби виставила власну кандидатуру проти чинної голови німецького уряду. Тож і не дивно, що АКК, котра чи не найпізніше з провідних кандидатів й кандидаток оголосила про старт власної кампанії перед журналістами, виглядала під час відповідної прес-конференції рішуче налаштованою на боротьбу.
І справді, рішучості поки ще генеральній секретарці ХДС не займати, особливо у словах про те, що "з Ангелою Меркель її пов’язує ціла епоха, однак ніщо не можна продовжуватися до нескінченності". Таким чином колишня саарська прем’єрка тримає курс, взятий ще в лютому після призначення на другу за значенням посаду в партії: АКК не відмежовується повністю від минулого, але відкриває двері у нове.
Ще більшим свідченням рішучості була виголошена нею заява про готовність залишити посаду генеральної секретарки ХДС після з’їзду за будь-якого результату на виборах голови християнських демократів. Тож невдача під час виборів голови партії буде, вочевидь, вартувати їй успішної політичної кар’єри.
І хоча Крамп-Карренбауер відмовляється дистанціюватися від "епохи Меркель", її вага в партії залишається високою.
За вісім місяців власного перебування на посаді генерального секретаря ХДС їй вдалося не втрапити до жодного значного політичного скандалу та налагодити роботу партії попри значне падіння рейтингів. Зокрема, експерти відзначають пожвавлення активності християнських демократів в соціальних мережах та поліпшення комунікації між центром та регіональними осередками.
Також їй вдалося пов’язати себе з надіями на поступове оновлення політсили, адже ще в лютому вона оголосила про намір до кінця 2020 року у співпраці з усіма земельними організаціями підготувати й затвердити нову партійну програму ХДС. У зв’язку з цим вагомим є її турне по регіонах, впродовж якого АКК об’їхала 40 осередків християнських демократів в усіх 16 регіонах ФРН.
* * * * *
Соціологічні опитування як серед німецького суспільства загалом, так і прихильників або членів ХДС не дають чіткої картини стосовно того, кого вони воліли б бачити новим лідером цієї політичної сили.
Так, згідно з опитуваннями Forsa, 45% німців в цілому та 54% прихильників ХДС симпатизують Крамп-Карренбауер як потенційній новій голові партії. Натомість, за даними YouGov, близько 60% прихильників християнських демократів воліли б бачити на посаді голови Фрідріха Мерца, віддаючи АКК близько 22% симпатій.
Значною мірою на ці розклади мають вплинути й подальші кроки самої Ангели Меркель.
Сама канцлерка йти з урядової посади не збирається й висловила намір повноцінно допрацювати весь відведений їй термін. І хоч в середовищі християнських демократів й лунають голоси про потребу в повному відході Меркель, ХДС навряд чи до цього готовий. Через свою готовність піти з партійних посад та оголошене завершення політичної кар’єри в 2021 році Меркель стала як ніколи зручною для ХДС.
Адже в разі ескалації кризових ситуацій вона, з одного боку, може підстрахувати партію власним досвідом, а з іншого – може піти, взявши на себе всю повноту політичної відповідальності.
Автор: Віктор Савінок,
аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка