От абортов к наказанию РФ: как избрание нового президента Словакии поможет Украине
Перший тур президентських виборів у Словаччині завершився так, як мало хто міг передбачити на початку кампанії.
При чому йдеться не лише про результат, а й про процедуру, яку зламав хуліганський інцидент у селі Меджани на сході країни.
У цьому селі якийсь чоловік намагався викрасти скриньку для голосувань, порвав її та розсипав бюлетені. Хулігана відразу арештували, проте роботу дільниці зупинили більше ніж на годину. Зважаючи на це, Центрвиборчком прийняв рішення продовжити голосування на цій дільниці на 1 годину 16 хвилин, а до того – заборонив публікацію будь-яких опитувань до остаточного завершення голосування.
Це рішення поставило у незручне становище і медіа, і політиків.
Телеканали були змушені змінювати сітку трансляцій, а кандидати, вже знаючи попередні результати голосувань, були вимушені приховувати свої емоції.
Та зрештою головний результат все одно став відомим: у другий тур президентських виборів вийшли висуванець влади, єврокомісар Марош Шефчович, якого підтримали 18,66% виборців, та ліберальна антиросійська опозиціонерка Зузана Чапутова, за яку віддали голоси 40,57% словаків.
Більш аніж двократний відрив опозиціонерки дозволяє зі значною певністю припускати, що саме вона стане новим президентом Словаччини. Тому час розібратися, якими є погляди ключової фіналістки виборів.
"Чужий серед своїх"
"Кандидат від Smer (багаторічної словацької партії влади -ЄП) із підтримкою на рівні 18,7% підтвердив, що їхнє політичне домінування вже стало історією",- коментує результати виборів словацьке видання Dennik N.
Одна з причин такого провалу – те, що дипломат Шефчович так і не став своїм для ультраправого консервативного електорату, частина з якого традиційно підтримувала Smer та лідера партії Роберта Фіцо (нехай останній і позиціонував себе як соціал-демократа).
Показовими стали дебати перед самим голосуванням, у яких Шефчович, який мовчав майже всю кампанію, нарешті взяв участь.
"Бомбою" дебатів стала його заява про те, що масові протести у Словаччині після вбивства журналіста Яна Куцяка не були влаштовані мільярдером Джорджем Соросом.
Цілком нормальна заява, як для дипломата – протести на початку минулого року справді були щирими. Надто зухвалим стало вбивство журналіста-розслідувача та його подруги.
Але згадаймо, що Шефчович йшов у президенти не сам по собі, а від партії Smer, лідер якої Роберт Фіцо наполягав на ключовій ролі Сороса у тих протестах (авторитарні лідери у Центральній Європі взагалі схильні приписувати Соросу усі протести проти себе).
Це лише один з епізодів, які "вимивали" радикалів від провладного кандидата.
Як наслідок, два дійсно ультраправих (та проросійських) кандидати, Штефан Гарабін та Маріан Котлеба, отримали більше, аніж прогнозували опитування. Обійнявши третю та четверту сходинку, вони на пару взяли майже чверть голосів.
Переважна частина цих виборців швидше за все взагалі не піде на другий тур, аніж голосуватиме за Шефчовича.
Спроби залучити голоси консервативного електорату у Шефчовича також виходили не дуже вдало. Хоча його кандидатуру і підтримала конференція католицьких єпископів Словаччини, але після цього рішення ЗМІ згадали, що у молоді роки Шефчович був членом компартії, а тому його імідж "католика від народження" навряд чи є правдивим.
Як результат, соціологи прогнозують для Чапутової майже певну перемогу. Так, за опитуванням Focus, проведеним на початку березня, у разі зустрічі в другому турі Чапутової та Шефчовича опозиціонерка виграє на рівні 64% проти 36%.
Звісно, опитування ще не означають перемоги, але розрив настільки великий, що за два тижні до другого туру подолати його навряд чи можливо.
Ким є лідер словацьких перегонів?
Варто окремо підкреслити, що імовірна президентка Словаччини не має одностайної підтримки. Наприклад, архієпископ Ян Орош публічно оголосив, що голосування за Чапутову буде "тяжким гріхом".
Зузанні Чапутовій 45 років. Вона юристка, яка більшу частину життя пропрацювала у громадському секторі, в тому числі у фонді "Відкрите суспільство" Сороса – і це було однією з найпоширеніших причин її критики під час кампанії.
Та відомою на всю державу вона стала як еко-активістка, що вимагала закриття сміттєзвалища біля міста Пезінок, яке розширилося настільки, що підійшло до житлових кварталів. Боротьба тривала біля 14 років та завершилася її перемогою – у 2013 році Верховний суд визнав це звалище незаконним. За це досягнення Чапутова здобула міжнародну премію Goldman, яку називають "нобелівкою у царині екології".
У велику політику вона пішла наприкінці 2017 року, вступила у новостворену партію "Прогресивна Словаччина", а згодом стала її віце-президентом. Ця партія підтримує ліберальні цінності і здобула популярність після антиурядових протестів минулого року.
А коли чинний президент Андрей Кіска оголосив, що не піде на другий термін, Чапутова вирішила балотуватися сама – отримавши також підтримку Кіски.
На вибори Чапутова пішла незвичними для Словаччини ліберальними лозунгами.
Так, вона виступає за дозвіл усиновлення дітей одностатевими парами ("звичайно, краще, щоб кожна дитина мала батька та матір, та обираючи між сирітством та таким усиновленням, варто обрати друге") та за захист прав жінок на аборти (уточнюючи, що сама вона проти абортів, однак не вважає правильним нав’язування свого особистого вибору іншим).
Сама кандидатка розлучена та живе у цивільному партнерстві. При цьому довгий час вона відмовлялася назвати ім’я свого партнера і лише за кілька тижнів до виборів представила його журналістам.
Звісно, у програмі Чапутової є й інші пункти, які залучають набагато більше електорату. Зокрема, вона вимагає незалежності роботи поліції, "звільнення" її від політичних впливів. Після вбивства Яна Куцяка такі зміни мають широку підтримку у словацькому суспільстві.
Також Чапутова виступає за збільшення видатків на соціальну сферу, в першу чергу – на забезпечення людей пенсійного віку.
Гостре російське питання
Президент у Словаччині не формує зовнішню політику, це є повноваженням прем’єра та уряду. Втім, як довів Андрей Кіска, навіть за вкрай обмежених повноважень президент має можливість впливати на курс країни.
І саме тому позиція кандидатів щодо агресії РФ проти України, а також у питанні санкцій – вкрай важлива.
І Чапутова, і Шефчович вважаються проєвропейськими кандидатами і загалом дружні до України.
Втім, опозиційна кандидатка займає набагато принциповішу політику щодо протидії РФ.
Наприкінці лютого видання Dennik N провело експрес-опитування про ставлення провідних кандидатів до антиросійських санкцій.
Шефчович – єдиний з опитуваних, хто не дав чіткої відповіді за чи проти. "Росія – це сила, яку не можна ігнорувати. Протягом багатьох років я проводив складні газові переговори між Росією та Україною. Якби я залишив цей діалог, ми могли б щороку отримувати газову кризу, яка впливала б на наші будинки, лікарні, школи, а також на нашу промисловість. Тому я вважаю санкції останнім, так би мовити, ядерним варіантом",- заявив єврокомісар.
Порівняймо це із відповіддю Чапутової: "Санкції були запроваджені через іноземну агресію та порушення міжнародного права. Я вважаю їх належними заходами і погоджуюся з ними".
Така принциповість дає сподівання, що за президентства Чапутової Словаччина буде послідовним прихильником євроінтеграції України та відновлення її територіальної цілісності. Тим більше зважаючи на те, що президентські вибори багато хто вважає репетицією парламентських, які відбудуться за рік.
Зовсім інша Словаччина
Чотири роки тому президентські вибори у Словаччині теж подарували сюрприз – несподівано їх виграв маловідомий кандидат Андрей Кіска, перемігши всесильного тоді прем’єр-міністра Роберта Фіцо. Тоді такий результат вважали майже дивом, а Фіцо швидко оговтався від поразки, за рік знову сформував коаліційний уряд.
Втім, нинішні вибори пройшли у зовсім іншій атмосфері.
Масштабні антиурядові протести, що тривають вже рік, призвели до відставки самого Фіцо та ключових осіб його уряду. І хоча коаліція на чолі із Smer збереглася, протести суттєво вдарили по її популярності.
Це й підтвердила перемога Чапутової.
Вона розбиває міф, що ліберальна ідеологія має замалу базу підтримки у Центральній Європі.
Кандидатка, яка не приховує свого позитивного відношення до захисту прав ЛГБТ та відстоює права жінок на аборти – впевнено стала лідером перегонів у країні, де подібні ідеї дуже складно назвати популярними.
Більш того, Чапутова здобула перемогу не лише у столиці, а в усіх регіонах країни, навіть у найконсервативніших.
Це все свідчить про прагнення словаків до зміни політичних еліт. І це ставить руба важливе питання – якщо "нове обличчя" створило таку сенсацію на президентських виборах, то може й на парламентських політичні новачки будуть здатні подолати Smer.
І хто знає, чи не пошириться цей процес на так само консервативних, але так само стомлених від "старих партій" сусідів Словаччини у регіоні.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"