Чи є ризики від легалізації подвійного громадянства з країнами-членами НАТО та ЄС?

Це питання турбує не лише Україну. І якщо Київ лише віднедавна відкрив дискусію з цього приводу, то у Литві вона триває уже багато років.

Зрештою, політики вирішили перекласти відповідальність на громадян, винісши це питання на загальнонаціональний референдум.

Вибори та два референдуми

Одночасно з першим туром президентських виборів у Литві пройшли і два референдуми: про скорочення чисельності парламенту зі 141 до 121 мандата, а також про можливість розширити інститут подвійного громадянства, дозволивши зберігати литовський паспорт при отриманні іншого громадянства, але лише "держави, що відповідає критеріям європейської та трансатлантичної інтеграції".

Варто зазначити, що Литва є лідером ЄС зі швидкості скорочення населення. У порівнянні з 1990 роком населення країни зменшилося на 20%. Лише минулого року в країні було зафіксовано приріст населення – в першу чергу завдяки мігрантам, в тому числі з України.

При цьому значна частина громадян Литви живуть за межами країни, а відповідно, вони або їхні діти можуть змінити громадянство.

Саме тому ідея запровадження подвійного громадянства виникає у Литві не вперше. Зокрема, з такою ініціативою близько десяти років тому виступив тодішній голова литовського уряду Андрюс Кубілюс.

"У Конституції Литви записано, що литовець може мати лише одне громадянство, і це створює проблеми. Особливо для невеликих держав. Зазвичай такі держави намагаються берегти своїх громадян. У тому числі – якщо він їде до іншої країни і отримує там громадянство, він може зберегти своє первісне… Ми намагалися запровадити норму про можливість подвійного громадянства лише з країнами-членами НАТО. Ми теж розуміємо, що нам не потрібне подвійне литовсько-російське громадянство", – розповідав він в інтерв’ю ЄвроПравді. 

Тоді цю ініціативу не вдалося реалізувати через складну процедуру внесення змін до конституції.

Однак усе змінилося через Brexit.

Чимала литовська діаспора наразі живе у Британії – і у випадку жорсткого сценарію виходу Сполученого Королівства з ЄС ці люди мусять обирати між усталеним життям та литовським громадянством.

І тому нинішня партія влади – Союз зелених та селян – ініціювала винесення питання подвійного громадянства на загальнонаціональний референдум.

Непомітне голосування

ЄвроПравда відвідала Литву за тиждень до референдумів. Кидалося в очі те, що вся політична реклама стосувалася лише президентських виборів.

Натомість жоден білборд, жоден буклет чи листівка не стосувався питань, винесених на загальнонаціональний референдум.

Даля уходит с поста президента: как выборы изменят курс Литвы в отношении Украины

"Дійсно, в уряді підішли до цього питання досить легковажно. Спочатку довго не могли визначитися, чи робити референдум, чи ні, потім що їх має бути два. А згодом, після гучної критики, в уряді сказали, що збираються запустити інформаційну кампанію про те, навіщо Литві потрібне подвійне громадянство, лише в останні тижні до дня голосування. А зрештою – не зробили і цього", – розповідає старший науковий співробітник Res Publica – Civic Resilience Center Даля Банкаускайте.

Саме тому політологи припускали, що референдум буде безрезультатним – адже для внесення змін до конституції за зміни мають проголосувати щонайменше 50% від усіх виборців країни.

"Ситуація виглядає дещо дивною, адже хоча більшість литовців підтримує такі новації, внесення змін через референдум є досить складною справою, і було б простіше замінити її простим голосуванням депутатів. Тим більше, що де-факто подвійне громадянство вже існує – є механізми, за якими спеціальними рішеннями уряду за окремими громадянами зберігається право на збереження литовського громадянства (за такою схемою право на автоматичне повернення литовського громадянства має екс-міністр економічного розвитку України Айварас Абромавичус. – ЄП). І коли такі винятки стають масовими, як зараз, набагато краще зробити це нормою", – додає Даля Банкаускайте.

Єдиними, хто виступає проти такої норми, є крайні націоналісти, які вважають, що громадянство має бути лише одне.

"На додачу на користь такої думки говорить і відсоток литовців, які голосують за кордоном – традиційно це близько однієї десятої від зареєстрованих виборців. А це дає підстави сумніватися, чи будуть особи з подвійним громадянством сумлінними громадянами Литви", – неофіційно розповідає литовський дипломат.

Ще один аргумент проти інституту подвійного громадянства – можливість у майбутньому поширити його і на паспорти РФ. Адже "критерії європейської та трансатлантичної інтеграції" затверджуються Сеймом, а відповідно, теоретично існує вірогідність, що у разі гіпотетичної перемоги проросійських сил таке питання може бути поставлене в порядок денний.

Втім, такі аргументи поділяють не так багато литовців. А тому головна загроза для референдуму полягала у тому, що для значної частини виборців це питання персонально було не дуже актуальне. І це не могло не вплинути на явку, особливо – за відсутності промоційної кампанії.

Урок для України

Референдум про подвійне громадянство було визнано таким, що відбувся – участь у ньому взяли 52,6% литовських виборців (на відміну від референдуму про скорочення Сейму, відмовитися від голосування в якому виборців закликала опозиція). Більше того, явка на цьому референдумі виявилася лише трохи нижчою, аніж на президентських виборах, де проголосувало 56,9% виборців.

У 71,8% бюлетенів було подано знак за можливість введення інституту подвійного громадянства

Втім, ця кількість голосів становить лише трохи більше за 38% усіх виборців Литви. А тому рішення про подвійне громадянство наразі вважається таким, що не було прийняте.

Характерно, що низка литовських політиків та громадських діячів заявили про можливість повторного референдуму.

Так, голова Світової громади литовців Даля Хенке вважає, що проблема – у занадто складному формулюванні питання, винесеного на референдум. А голова правлячої Партії зелених та селян Рамунас Карбаускіс вважає, що цей результат показав необхідність корекції механізму внесення конституційних змін через референдум – було б достатньо, якби за питання голосували не 50%, а 30% усіх виборців країни.

Як би там не було, невдалий литовський референдум став уроком для України – на загальнонаціональному голосуванні провалюються навіть ті питання, проти яких дуже слабкі заперечення у суспільства.

А тому спроби політиків перекласти із себе політичну відповідальність, як правило, закінчуються дуже погано.

Адже, швидше за все, навіть у випадку проведення повторного референдуму вирішити це питання до дати Brexit не вдасться – а відповідно, країна ризикує втратити ще чималу кількість громадян.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди",

Вільнюс – Київ