Друзья Путина, нотариус и феминистка: кто из украинцев Польши баллотируется в Европарламент
У травні в усіх державах-членах ЄС відбудуться вибори депутатів Європарламенту. Своїх євродепутатів обиратимуть і поляки – і вперше за списками кількох польських партій балотуватимуться також мігранти з України.
Цей аналіз охопив списки чотирьох найпотужніших виборчих об’єднань – тих, котрі зареєстрували своїх кандидатів в усіх 13 виборчих округах Польщі. Це "Право і справедливість" (чинна партія влади), "Європейська коаліція" (об’єднала опозиційні партії PO, PSL, SLD, Nowoczesna, Zieloni), список "Ліві разом" (на базі партії Razem) і широка коаліція націоналістів "Konfederacja KORWiN Braun Liroy Narodowcy".
Кожне об’єднання запропонувало по 10 кандидатів на кожен з округів, при цьому у списках двох партій виявилися натуралізовані вихідці з України – тобто ті, хто має громадянство Польщі та право бути обраним.
Ви здивуєтесь, коли прочитаєте їхні біографії.
Це – зовсім не ті "українці Польщі", про яких ми чуємо найчастіше.
Цікаво навіть те, що українців до себе у списки взяли партії, що стоять на діаметрально протилежних полюсах польської політики – ліва "Весна" і праворадикальна "Конфедерація".
Польські націоналісти Путіна
У списках націоналістичної "Конфедерації" опинилася уродженка Донецька Лілія Мошечкова. Вона балотується в окрузі, що охоплює Підляське і Вармінсько-Мазурське воєводства.
Українській громаді в Польщі її прізвище відоме від часів початку російської окупації. І відоме не з кращого боку. Мошечкова під Варшавським православним кафедральним собором збирала допомогу для окупованих районiв Донецької та Луганської областей. Ще тоді виникли питання, чи ця допомога призначається лише мирним мешканцям, чи проросійським бойовикам (видання української діаспори у Польщі писало про це у 2016 році). А сама донеччанка тоді не соромилася російської риторики на кшталт "громадянської війни".
Польські медіа зацікавилися Мошечковою, коли знайшли її фотографію з байкером "Хірургом"-Залдостановим, другом Путіна та лідером "Нічних вовків". Також фотоархіви підтвердили, что вона разом зі скандально відомим європарламентарем Янушем Корвіном-Мікке (склав мандат торік) їздила до окупованого Криму – із порушення законодавства України.
А під час візиту до Варшави президента Порошенка її помітили у натовпі... із прапором Росії.
Нині Мошечкова коментує польські та українські події для російських урядових медіа, створюючи інформаційні приводи для сепаратистських ЗМІ на сході України. А "агентство "Новоросія" поширювало її заяву, нібито Польща готується до "реприватизації" Західної України (що, звісно ж, було фейком).
З’являється вона і у польських медіа, де коментує, зокрема, кримську тематику.
Іншим мігрантом з України, котрий балотується від польських націоналістів, є "кресовий" діяч із Любліна Володимир Осадчий. Його політична кар’єра також розквітла після окупації Криму – до 2014 року Осадчий жив у Польщі, але був значно менш помітний у "кресовому середовищі".
На відміну від пані Мошечкової, Осадчий, як стверджується, походить із Західної України, але звідки саме – достеменно невідомо. Є версії, що зі Львова або з Волині.
Протягом декількох років медіа, які промотують політика (а це "Радіо Марія" і портал Kresy.pl), написали для нього гарну "польську кресову біографію", але досі є припущення, що його "полонійна молодість" є фікцією.
Та для нас найцікавіше інше.
Осадчий так само, як і Мошечкова, співпрацює з афілійованими з Кремлем установами і виступає у прокремлівських медіа.
А ще нинішній кандидат до Європарламенту був співавтором "української" частини ухваленої торік скандальної поправки до Закону про Інститут національної пам’яті, що стала ще одним поштовхом до загострення у відносинах Варшави та Києва.
Незважаючи на начебто відмінне походження, Осадчого і Мошечкову єднає постійне повторювання тези, що Україна є неофашистською державою, з якою Варшава повинна поводитися суворо.
Лівий фланг діаспори
Та перейдемо до двох інших кандидатів, вірніше, кандидаток – тих, що йдуть до Європарламенту за списками лівої "Весни".
Оксана Литвиненко походить із Луганська, та переїхала до Польщі з Києва у 2003 році. Оселилася у Торуні (місто у центральній Польщі, неподалік Бидгоща), оскільки її чоловік отримав роботу в Університеті Миколая Коперника. Нинi вона – одна з найвідомiших борчинь за права жінок у Торуні.
Та й ставлення до України з її боку інше, ніж у попередніх героїв. Напис "#FreeSentsov" на одній з фейсбук-аватарок вже є певним індикатором.
У розмові з виданням Gazeta Wyborcza, коментуючи "польську гостинність" до українців, Оксана Литвиненко пригадала, як одного дня її дитина повернулася додому з карткою, прикріпленою до рюкзака, із написом "українська мавпа".
"Мій чоловік пішов до школи. А там від бабусі автора цього напису – культурної та елегантної старенької – почув слова: "безпринципні різники" (йдеться про натяк на "волинську різанину". - ЄП)", – згадувала Оксана.
Розмірковуючи про свій 16-річний досвід української мігрантки у Польщі, Литвиненко зауважила: спершу українцям казали, що серед них можуть бути лише злочинці і повії, а тепер кажуть, що вони – націоналісти і бандерівці.
Наразі Оксана реалізовується в Польщі у сфері, яка абсолютно не пов’язана з українством (хоча й тут їй нерідко трапляється чути "остаточний аргумент" про Бандеру). Вона – одна зі співорганізаторок іронічного протесту "Хрия під Радіо Марія".
Це – пікет феміністок у Торуні, який вперше відбувся минулого року.
Його учасники протестують проти фінансування державою діяльності Тадеуша Ридзика і проти втручання католицького духовенства в теми жінок або меншин. Цього року проти заходу, який проводять із досить великою долею гумору, повстали місцеві діячі партії влади, намагаючись заборонити протест. Суд став на бiк активісток.
Другою українською мігранткою в списках "Весни" є Лілія Твардош, яка в інтерв’ю для українського порталу UAinKrakow.pl заявила: "У мене є дві батьківщини – Одеса та Краків. Зараз я можу зробити щось хороше для Польщі, а в майбутньому – й для України".
Лілія каже, що в команді "Весни" вона – єдиний нотаріус.
Жінка мешкає в Польщі більшу частину свого життя, від 1997 року. У студентські часи співпрацювала з Галиною Нєч, відомою краківською вченою, що займалася захистом біженців (померла 2002 року). Лілія також хоче захищати права людини на форумі ЄС.
Вона розповіла, що намагалася увійти до польської політики ще від 2013 року, кілька разів висувала свою кандидатуру на різних виборах, але поки що невдало. "Багато років я взагалі не займалася політичною діяльністю, просто не могла знайти партію, яку хотіла б підтримувати, в якій я себе бачила. А потім познайомилася з Робертом Бедронєм (лідер "Весни")".
...а в центрі – порожнеча
Описані тут кандидати на обрання до Європарламенту мало схожі один на одного і відрізняються від більшості тих українців, які брали участь у інших польських виборах – парламентських і особливо місцевих.
Жоден із цих кандидатів не просив про підтримку діаспорських організацій для цього балотування, а ті, що йдуть за списком націоналістів, відверто критикують українців як громаду. Однак це не зменшує того факту, що і такі люди є серед мігрантів, що приїхали з України.
Та окремо засмучує те, що у списках двох ключових політичних об’єднань, котрі, швидше за все, здобудуть найбільше місць у Європарламенті – тобто "Європейської коаліції" та "Права і справедливості" – не знайшлося місця жодному громадянину Польщі українського походження. З огляду на зміну структури польського суспільства і на те, що мігрантські діячі стають дедалі активнішими у Польщі, це видається певним анахронізмом.
Автор: Ігор Ісаєв, Варшава
Текст опублікований у виданні української громади Польщі "Наше слово", републікується з дозволу автора із редакційними правками та поясненнями