Наступні п’ять років Європейську комісію очолюватиме міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн. Хоча певності у її затвердженні до останнього не було, Європарламент таки дав свою згоду на це у вівторок ввечері.

Інтрига щодо цього призначення існувала до останнього. Зрештою, за нову очільницю Єврокомісії проголосували лише 383 євродепутатів, при мінімально необхідних 374. 

Висока посада фон дер Ляєн є політичною сенсацією і для неї, і для Європи. Багатолітня міністерка в уряді Ангели Меркель та її віддана соратниця переїздить до Брюсселя в той час, як, здавалось, у Берліні її кар’єра йшла на спад. 

Вражає також, що Урсулі фон дер Ляєн таки вдалось знайти голоси на свою підтримку серед вороже налаштованих євродепутатів. Хоча голосів вона отримала набагато менше, ніж 5 років тому Жан-Клод Юнкер.

Розгнівані способом, у який лідери ЄС домовились про її кандидатуру, парламентарі чинили опір. За процедурою, наступним президентом Комісії мав стати один із провідних кандидатів партій парламенту. Але, потрапивши в глухий кут розподілу посад, лідери держав-членів заплющили очі на домовлений механізм, і зупинились на "чужинці" для парламенту. 

А ще німкеня — перша в історії жінка на чолі Комісії, важливий фактор на тлі все активніших розмов про гендерний баланс в Європі.

Як "випадковій" кандидатці вдалось пройти шлях від Берліна в Брюссель?

Та чого чекати Україні від нової керівниці Комісії, яка останні п’ять років випрацьовувала у НАТО та ЄС відповідь на агресію Росії?

"Своя" в Брюсселі, непопулярна вдома

Урсула Фон дер Ляєн — не чужа для Брюсселя. Вона там народилась і провела перші 13 років життя. Її батько Ернст Альбрехт, згодом довготривалий прем’єр Нижньої Саксонії, працював на керівних посадах у європейських структурах, які пізніше лягли в основу ЄС — Європейському об’єднанні вугілля та сталі та Європейській економічній спільноті.

Саме тому вона досконало володіє кількома офіційними мовами Союзу: німецькою, французькою та англійською. А це — додатковий плюс для роботи в Брюсселі.

Будучи матір’ю сімох дітей, активною політикою фон дер Ляєн почала займатись лише у першій половині 2000-их, та вже скоро її стали називати другою найвпливовішою жінкою країни. У 2005 отримала портфель міністра у справах сім’ї в першому для неї уряді Меркель. Потім — міністра праці. А в 2010 її розглядали на посаду президента, хоча в підсумку обрали іншого кандидата.

Як міністр оборони з 2013 року фон дер Ляєн отримала доступ до найважливіших міжнародних майданчиків. Щорічні виступи на Мюнхенській безпековій конференції на правах господарки заходу, форум у Давосі, регулярні зустрічі з колегами по ЄС і НАТО (серед теперішніх міністрів оборони Альянсу німкеня найдовше на посаді). Її майстерність вести переговори, особисті ініціативи щодо розширення оборонної співпраці в ЄС та посилення обороноздатності держав-членів зробили її впливовою фігурою на європейському рівні. 

Фон дер Ляєн також налагодила добрі відносини з найважливішим партнером — Францією. З французькою колегою Флоранс Парлі вони разом виступали за більш тісну співпрацю у сфері озброєння. Не випадково німкеня отримала підтримку Еммануеля Макрона на непростих переговорах лідерів.

Проте в Німеччині, на відміну від міжнародної арени, репутація фон дер Ляєн була далекою від кришталевої. 

Її звинувачували у розтратах і неналежному управлінні міністерством. Тому після номінації фон дер Ляєн на неї полилася потужна хвиля критики з боку соціал-демократів, партнерів блоку Меркель по коаліції. У результаті канцлерка єдина на саміті в Брюсселі не підтримала висунення власного міністра. Їй довелось утриматись на тлі того, що Німеччина вперше з 60-их років мала шанс на свого представника у кріслі глави Єврокомісії.

Партнери по коаліції пішли навіть далі та влаштували в Європарламенті кампанію проти співвітчизниці. Вони поширили серед соціалістів документ під назвою "Чому Урсула фон дер Ляєн є неадекватним і недоречним кандидатом", в якому перерахували найбільші претензії до неї. 

Фон дер Ляєн дорікали скандалом з витратами на реконструкцію навчального судна Gorch Fock; аферою з укладенням дорогих контрактів на консультаційні послуги; а також нездатністю поліпшити технічний стан Бундесверу. Минулорічний парламентський звіт про стан німецької армії детально описував кадрові проблеми та велику нестачу обладнання в німецькому війську.

Згадали їй і звинувачення в плагіаті в кандидатській дисертації, попри які, втім, вона відстояла свою репутацію. У кінці тексту фон дер Ляєн називали висуванкою угорського прем’єра Віктора Орбана. Через його позицію, а також решти країн Вишеградської четвірки та Італії, соціал-демократи залишились без свого кандидата на чолі ЄК. 

Позиція щодо України та ставлення до РФ

Спротив співвітчизників та несприйняття багатьма депутатами не стали на заваді затвердженню Урсули фон дер Ляєн. Чого чекати від нової очільниці Комісії передусім нам, Україні?

Для нас важливо, що фон дер Ляєн працювала міністром оборони Німеччини з грудня 2013 року, тобто її каденція збіглася в часі з анексією Криму та війною на Донбасі. 

Її позиція щодо України викликає як стриманий оптимізм, так і застереження.

Від початку терміну вона вимагала збільшити видатки власної держави на оборону. Треба сказати, що оборонний бюджет Німеччини все ще далекий від встановленої НАТО мети у 2% ВВП і складає нині 1,35%. Проте якщо у 2014 році, в перший рік керівництва фон дер Ляєн, Бундесвер отримував 32,4 млрд євро, то сьогодні це вже 43,2 млрд євро.

У 2014 році фон дер Ляєн відразу засудила російську агресію та вимагала посилення присутності НАТО на східних кордонах. Водночас вона була проти постійного розміщення військ у східних державах Альянсу та наполягала: конфлікт слід вирішити мирно. "Ми демонструємо єдність та силу. Але шукаємо також діалог", - окреслювала лінію поведінки Заходу в квітні 2014.

Після анексії Криму фон дер Ляєн виключила можливість вступу України в НАТО.

"Країна не відповідає основним вимогам", - сказала в інтерв’ю виданню Bild. В лютому 2015 року застерігала від поставок зброї Україні, щоб не провокувати Росію на відкрите втручання. 

Проте вже наступного року її заяви стали більш жорсткими, а в риториці з'явився "діалог з позиції сили". Такої точки зору дотримується і тепер.

"Росія — наш сусід і залишиться нашим сусідом, крапка. Кремль не прощає слабкості. З позиції сили, яку ми створили за останні роки, ми можемо вступити в діалог у будь-який час", - заявляла вона у липні, після номінації на пост глави ЄК.

При цьому фон дер Ляєн послідовно підтримувала економічні санкції та допускала їхнє послаблення тільки після виконання Москвою Мінських угод. "Плазування або поступливість не роблять Путіна більш дружелюбним", - говорила у квітні 2018, разом з тим утримавшись від характеристики президента РФ як ворога. 

Після нападу Росії на українські кораблі в районі Азово-Керченської акваторії у листопаді 2018 року вона закликала РФ відпустити моряків та судна. Але й тоді відзначилась заявою, закликавши Україну "надати докази щодо конкретних подій 25 листопада", а обидві сторони — сприяти деескалації. Варто зауважити, що тоді точно таку позицію мала переважна більшість західних партнерів.

Фон дер Ляєн не сумнівається у тому, що Росія порушила Договір про ракети малої та середньої дальності. У питанні "Північного потоку - 2" підтримує позицію комісії Юнкера, яка полягає у тому, що оператор трубопроводу і постачальник газу повинні бути різними. Цим вона йде в розріз з лінією офіційного Берліна. Німецькі ЗМІ роблять висновки: фон дер Ляєн вже носить "європейські окуляри". 

Звісно, ставлення фон дер Ляєн до Росії та російсько-українського конфлікту надалі залежатиме і від її нового брюссельського оточення, і від позиції представників України.

У самій РФ наразі не очікують особливих змін у відносинах. Глава комітету з міжнародних справ у Раді федерації Константін Косачев прямо каже: прогресу не буде, бо жорстка щодо РФ фон дер Ляєн, будучи яскраво вираженою євроатлантисткою, навряд чи змінить свою позицію в Брюсселі.

Плани для ЄС

Чи слід чекати на радикальні зміни курсу Єврокомісії з приходом фон дер Ляєн? Вочевидь, ні, адже посада, як і раніше, залишається в руках Європейської народної партії.

Своє ж особисте бачення майбутнього Європи фон дер Ляєн висловила ще у 2011 році, на піку європейської боргової кризи.

"Моя мета — це Сполучені Штати Європи за прикладом федеральних держав, таких як Швейцарія, Німеччина або США", - казала вона, з роками трохи пом’якшивши своє бачення. 

Фон дер Ляєн підтримує створення єдиної європейської армії, проте без надмірної централізації. 

Хорошою новиною для нас є те, що нова очільниця комісії виступає за розширення Євросоюзу. Німецькі ЗМІ, які висвітлювали кампанію фон дер Ляєн у парламенті перед голосуванням, зазначають: вона переконувала фракцію лібералів, що двері ЄС для Східної Європи та Західних Балкан слід тримати відчиненими. 

"Північну Македонію фон дер Ляєн описувала як яскравий приклад того, що є можливим, якщо люди ставлять перед собою мету, в цьому випадку - прагнення до членства в ЄС", - пише щоденна німецька газета Der Tagesspiegel.

Підтримує вона і приєднання нових держав-членів до Єврозони та Шенгенської зони, щойно вони відповідатимуть необхідним вимогам.

Незмінною залишиться лінія комісії щодо Brexit. Фон дер Ляєн відкидає можливий перегляд вже домовленої угоди між Лондоном та Брюсселем.

Хоча, каже, якщо Британії потрібно більше часу, дату виходу можна відтермінувати втретє.

Серед інших обіцянок, які вже встигла зробити нова керівниця Комісії, більш амбітні рішення у сфері клімату, продовження пошуку розв’язання проблем нелегальної міграції та досягнення гендерного балансу на посадах в ЄС. Для реалізації останнього вона планує призначити однакову кількість жінок та чоловіків у свою комісію.

Для виконання своїх планів глава Єврокомісії потребуватиме надійної більшості у Європарламенті. Проте після травневих виборів парламент роздроблений так, як ніколи раніше, і комфортної більшості у складі Європейської народної партії та соціал-демократів більше не існує.

Тож, хоч фон дер Ляєн вдалося виграти першу велику битву, надалі їй доведеться нелегко. 

Автор: Христина Бондарєва, 

журналістка "Європейської правди"