Маркив – не исключение: как Италия пересматривает дела невинно осужденных
Останніми днями провідні видання Італії несподівано почали писати про злочин 12-річної давнини, що тоді став символом поганої роботи італійської поліції та судової системи, для якої суспільна думка часом виявляється важливішою за реальні докази.
Тоді американська студентка Аманда Нокс, яку громадськість "призначила винною" у вбивстві сусідки, провела за ґратами чотири роки, хоча не скоювала цього злочину.
Ця вада італійської судової системи відтоді не зникла, що не є великою новиною для наших читачів.
Її ілюстрація – справа українського нацгвардійця Віталія Марківа.
Його так само визнали винним у вбивстві без доказів. Так само правоохоронці вели справу під тиском громадськості, яка вже "винесла вирок", і так само суд повівся на "фейкові новини".
Та про справу американки Аманди Нокс згадали з іншої причини.
Приводом для цього стала нещодавня загибель поліцейського у Римі. У його вбивстві звинуватили двох громадян США, але обставини цих подій залишаються суперечливими. Затримані заявляють про самозахист, і вони справді не могли знати, що перед ними поліцейський, адже той працював під прикриттям.
І не виключно, що цей розголос вплине і на увагу до українського бранця, вирок якому зараз оскаржується.
Вбивство у Римі
19-річного Фіннегана Елдера та 18-річного Габріеля Хйорта заарештували в Римі 27 липня. Їх звинувачують у здирництві та вбивстві офіцера Маріо Черчелло Гера. Обидва затриманих мають подвійне громадянство США та Італії.
За даними поліції, Елдер зізнався, що вбив поліцейського бойовим ножем, та детально розповів про всі подробиці. На тілі Черчелло нарахували 11 ножових поранень.
Вбитий поліцейський та його напарник пішли на зустріч із ними під виглядом наркоторговців: поліція отримала оперативні дані про те, що американці вкрали сумку з наркотиками і пропонують її викупити. В поліції також повідомили, що вбитий поліцейський забув свою зброю, хоча і не зміг би нею скористатися, "тому що на нього миттєво напали".
У затриманих – інша версія подій: вони заявили, що справді прийняли поліцейських за небезпечних торгівців наркотиками. Елдер каже, що Черчелло сам напав на нього, повалив на землю і намагався задушити. Тоді він дістав ніж і вдарив його в межах самозахисту.
Суспільство без жодних сумнівів стало на бік поліції.
Італійські газети на перших шпальтах публікують фото загиблого офіцера разом із нареченою – вони одружилися лише 43 дні тому. На поховання поліцейського прийшли мер Рима, члени уряду і керівники парламенту. Віцепрем’єр Маттео Сальвіні назвав загиблого героєм Італії і пообіцяв "справедливе покарання".
Та після публікації фото, на якому один із американців сидить на допиті у наручниках із зав’язаними очима, з’явилися і сумніви в цій версії. Голова адвокатської спілки Італії заявив, що отримані на такому допиті свідчення можна визнати недійсними.
І хоча невинуватість двох американців у цій справі зовсім не є очевидною, Італія пам’ятає й інші справи, де під тиском суспільства винними оголошували геть непричетних людей
Призначена вбивцею
Лише за місяць до цього злочину в Італію приїжджала громадянка США Аманда Нокс, засуджена італійським судом у 2007 році за вбивство, якого вона не скоювала, що змусило італійську пресу згадати про цю кричущу історію.
Нокс тоді було 20 років і вона навчалася у Перуджі. В листопаді того року вбили її сусідку по квартирі – 21-річну британку Мередіт Керчер. Її знайшли у власній кімнаті, пізніше встановили, що її намагалися задушити, а потім кілька разів вдарили ножем. Також на тілі знайшли сліди сексуального насильства.
Поліція наполягала, що вбивця точно не був грабіжником і що ознаки вторгнення були інсценовані.
Поліція затримала Нокс і її італійського бойфренда Раффаеля Соллесіто, які викликали поліцію на місце злочину, знайшовши тіло загиблої дівчини. Їх допитували 53 години, після чого американка перетворилася зі свідка на обвинувачену. Протягом наступних чотирьох днів Нокс неодноразово допитували без адвоката. Пізніше вона засвідчила, що на неї тиснули та застосовували фізичне насилля, щоб змусити визнати себе винною.
Але головне – те, що італійці ще до розгляду справи по суті вимагали покарати саме американку.
Суд над Нокс та Соллесіто проходив за надзвичайного тиску громадськості та ЗМІ, які вимагали для них покарання. Наприклад, був створений спеціалізований сайт "Perugia Murder File", авторка якого була переконана у провині Нокс лише тому, що на одному з фото дівчина "мала вигляд немов кіллер".
До певної міри це нагадує суспільні настрої, що нині супроводжували розгляд справи українця Марківа.
"Гучне вбивство британської студентки у Перуджі стало чи не першим випадком, коли журналісти, соціальні мережі, експерти ще до завершення судового процесу "призначили винною" у вбивстві Аманду Нокс і реально вплинули на результати процесу"
посол України в Італії Євген Перелигін
Ще одна схожість з українською історією – це спроби батьківщини Аманди Нокс допомогти їй.
У США була проведена кампанія, учасники якої підтримували Нокс та критикували італійських слідчих.
Цікаво, що до неї долучився і Дональд Трамп, який тоді й гадки не мав, що стане президентом США.
Але попри вагу та вплив Сполучених Штатів ці зусилля не мали успіху. Більше того, адвокат Нокс вважав, що це шкодить справі.
Вирок попри логіку
На місці злочину знайшли відбитки і зразки ДНК ще однієї людини – 20-річного уродженця Кот-д'Івуару Руді Германа Геде. Він жив у Перуджі, раніше скоїв уже кілька крадіжок, через що його відбитки були у поліцейській картотеці.
Геде мав знайомих у будинку, де жили Нокс і Керчер. Ввечері у день вбивства він був у цьому будинку, а пізніше пішов до нічного клубу, де пробув до ранку. Наступної ночі знову відпочивав у тому самому клубі, а далі виїхав до Німеччини, де його затримали та екстрадували до Італії. Він обрав швидке судове засідання, яке проходило за зачиненими дверима, на якому поклав на Нокс провину у вбивстві.
Попри те, що його покази суперечили логіці і були спростовані експертами, для суду їх виявилося достатньо.
Африканець повідомив суду, що поїхав до Керчер на побачення, і вона сама його пустила до квартири, хоча фрагмент скла вікна, знайдений біля відбитка взуття, свідчив про вторгнення.
Геде сказав, що він і Керчер не мали статевого акту. Він стверджував, що був у ванній, коли почув крик Керчер і побачив фігуру, що тримала ніж і стояла над дівчиною, коли вона лежала у крові на підлозі. Далі Геде зазначив, що чоловік втік, сказавши італійською: "Trovato negro, trovato colpevole; andiamo" ("Знайдений чорношкірий, знайдений винуватець, ідемо"). Спочатку Геде сказав, що Нокс не була на місці злочину, але згодом змінив історію, додавши її до присутніх.
Суд встановив, що його версія подій не відповідає висновку судово-медичної експертизи. У жовтні 2008 року його визнали винним у вбивстві та сексуальному насильстві та засудили до 30 років позбавлення волі.
Але згодом до 26 років в’язниці були засуджені також і Нокс, і її бойфренд Соллесіто, хоча проти них не було жодного доказу.
За версією обвинувачення, яку підтримав суд, Нокс напала на Керчер у спальні, кілька разів вдарила її головою об стіну та намагалася задушити. Обвинувачення також вважало, що Нокс і Соллесіто зняли джинси з Керчер і тримали її, поки Геде сексуально знущався над нею; що Нокс різала Керчер ножем, перш ніж завдати смертельного колотого поранення; і що вона потім викрала мобільні телефони та гроші Керчер, щоб інсценувати пограбування.
Ба більше, вирок Нокс та Соллесіто став підставою для того, щоби скоротити термін ув’язнення Геде до 24 років, а далі на третину, тож в результаті його вирок після апеляції склав 16 років – проти 26 для звинувачених суспільством "спільників". У 2016 році, після дев'яти років у в'язниці, відбулося пробне 36-годинне звільнення Геде.
Адвокати американки та її італійського бойфренда тим часом продовжували доводити їхню невинуватість. Зрештою, в жовтні 2011-го апеляційний суд скасував обвинувальний вирок.
Судді заявили, що рішення суду першої інстанції "не підтверджувалося жодним об'єктивним елементом доказів", а свідчення, які Нокс давала після багатоденного допиту (і які все одно повністю розходилися з версією слідства) були надані під "великим психологічним тиском". Під час одного з таких допитів Нокс "визнала", що прийшла до квартири разом із Патріком Лумумбою, власником бару, в якому зрідка працювала, та розповіла, що була на кухні, коли той скоїв вбивство. На суді вона відмовилася від звинувачень, заявивши, що зробила їх під тиском, і Лумумбу повністю виправдали.
Однак суд залишив чинним вирок Нокс за звинуваченням у наклепі на Лумумбу, а початковий однорічний вирок за цим звинуваченням був збільшений до трьох років.
Оскільки Нокс та Соллесіто вже провели у в‘язниці чотири роки за вбивство, до якого вони не були причетні, їх випустили на свободу.
Проте до завершення справи було ще далеко. Прокуратура наполягала на своїй правоті, і 30 січня 2014 року апеляційний суд Флоренції скасував виправдувальний вирок.
Єдиним новим доказом, який став підставою для цього, був аналіз не дослідженого раніше зразка леза кухонного ножа Соллесіто, який, як стверджувало обвинувачення, був знаряддям вбивства. На лезі все одно не знайшли ДНК Керчер, але попри це суд повернув вироки обвинуваченим.
Вони знову оскаржили це рішення, і в березні 2015 року Вищий касаційний суд Італії остаточно скасував обвинувальний вирок. Однак і цей суд замість того, щоб заявити, що в попередніх судових справах були кричущі помилки, просто виніс рішення, що Нокс і Соллесіто не вчиняли вбивства.
Нокс також звернулася до ЄСПЛ зі скаргою проти Італії. Суд визнав порушення статей 3 (заборона нелюдського поводження) і 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та зобов’язав Італію виплатити їй 18 400 євро.
Правосуддя по-італійськи
Справа Нокс стала свідченням того, яких грубих помилок здатне припуститися італійське правосуддя – особливо у першій інстанції.
У цьому суді справу Нокс і Соллесіто розглядали двоє суддів та шість присяжних – людей, не дотичних до системи правосуддя. Тобто рішення про провину американки фактично виносили шість звичайних італійських громадян. Той самий принцип діяв у суді італійського міста Павія, де розглядалася справа Марківа.
Це – особливість системи італійського правосуддя.
Суд присяжних має юрисдикцію для розгляду найсерйозніших злочинів, максимальне покарання за які починається від 24 років позбавлення волі.
У разі визнання винним підсудному гарантується повторний розгляд, під час якого всі докази і показання свідків можуть бути переглянуті. Вердикт може бути скасований Верховним судом Італії (Corte di Cassazione). Якщо Corte di Cassazione скасовує вердикт, то має пояснити, які правові засади були порушені судом нижчої інстанції, який, своєю чергою, повинен дотримуватися рішення при повторному розгляді справи.
Але увесь цей час обвинувачуваний у вбивстві чи іншому тяжкому злочині перебуває у в’язниці – навіть якщо процес проти нього ґрунтується не на фактах, а на вимогах суспільства.
При цьому судові розгляди в Італії можуть тривати багато місяців і мати тривалі перерви між слуханнями; перший судовий розгляд у справі Нокс проводився два дні на тиждень по три тижні на місяць. У справі Марківа слухання в суді першої інстанції тривало понад рік.
Справа нацгвардійця Марківа
Те, що італійські суди можуть припускатися жахливих помилок у резонансних справах, в Україні не потребує доведення.
Найкращим доказом цього є справа Віталія Марківа. Українця затримали у червні 2017 року, за звинуваченням у вбивстві італійського фотографа у період, коли він служив добровольцем на Донбасі. Відтоді він перебуває під вартою, всі прохання про переведення під домашній арешт були відхилені.
І хоча, як і у справі Нокс, жодного доказу провини Марківа не було надано, в липні 2019 року присяжні засудили його до 24 років ув’язнення (хоча навіть прокуратура просила для нього менший вирок – 17 років).
Сам Марків не визнає своєї провини, а всі звинувачення проти нього базуються на свідченнях французького журналіста Вільяма Рогелона, який був разом із загиблим італійським колегою і вважає, що українець міг бути причетним до загибелі італійця.
Італійська сторона відмовилася від проведення слідчих дій на місці події, а також проігнорувала пропозиції України щодо створення спільної слідчої групи.
Посол Перелигін вважає, що нинішнє відлуння справи Нокс в італійських медіа дає привід для обережного оптимізму і щодо перспективи розгляду апеляції Марківа: "Це справа з хорошим кінцем, де справедливість та правосуддя врешті-решт перемогли "маніпуляцію" та "обман". Вірю, що рішення суду міста Павія буде оскаржене і скасоване".
Нокс днями прокоментувала арешт своїх співвітчизників і заявила, що "справа має розглядатися в суді закону, а не в суді громадської думки".
Залишається сподіватися, що справа Марківа так само буде переглянута без тиску громадської думки, схильної "призначати винних" без жодних доказів.
Автор: Юрій Онищенко,
журналіст "Європейської правди"