Новый советник Трампа: чего ждать Украине от назначения О'Брайена

Традиційно для себе – через твіт – президент Трамп представив публіці свого нового радника з національної безпеки Роберта О’Браєна.

Незначний поспіх з призначенням став наслідком суботньої атаки на нафтові об’єкти Саудівської Аравії, ймовірно інспірованої Іраном, що викликає нагальну потребу виробити подальший план дій для американського уряду.

Це вже четвертий радник Дональда Трампа з нацбезпеки – і два його попередники подали у відставку через суттєві розбіжності у поглядах із своїм шефом.

Саме тому очікувалося, що Трамп врахує ці помилки, призначивши на цю посаду максимально комфортну для себе людину, зі схожим баченням. Проте чи відповідає Роберт О’Браєн таким характеристикам?

Призначення "нижчого рівня"

Незважаючи на досить довгу кар’єру в системі американської зовнішньої політики та останню посаду спеціального посланника президента у справах заручників у Держдепартаменті, західна преса досить обережно описувала влучність цього кандидата для посади. Більше того, багато хто (WP, NYT, FP, Guardian) назвав це призначенням "нижчого рівня". І ці ярлики не такі вже й далекі від істини.

Обираючи між декількома кандидатами, серед яких були присутні прізвища генерал-майора Ріккі Ваддела, радника держсекретаря Майкла Помпео Фреда Флейца, колишнього керівника апарату попереднього радника з нацбезпеки Кіта Келлога, радника віцепрезидента Майка Пенса і консультанта команди президента з часів виборчої кампанії 2016 року, Трамп все ж обрав не менш знаного та менш впливового О’Браєна.

Далися взнаки тривалі напружені відносини з Джоном Болтоном, який часто суперечив та саботував ідеї свого головного керівника, просуваючи своє бачення міжнародної політики, що за визначенням є неприйнятною поведінкою в команді президента.

Отже, хто такий містер О'Браєн?

Колишній юрист із Лос-Анджелеса, працював радником із зовнішньої політики для Республіканської партії майже у всіх президентських кампаніях з часів Буша-молодшого. 2005 року О’Браєн працював із Болтоном в комісії Ради Безпеки ООН щодо війни в Іраку, був представником США в Генеральній Асамблеї ООН, де працював над питаннями реформування Афганістану.

З 2008 по 2011 роках був членом урядового комітету з питань нелегального продажу антикваріату та культурних цінностей. Він був також радником в президентських кампаніях колишнього губернатора з Вісконсіну Скотта Волкера, колишнього губернатора Масачусетсу Мітта Ромні та сенатора Теда Круза.

Частий гість телеканалу Fox News, CNN, різних національних радіостанцій, де коментує основні питання, пов’язані з національною безпекою.

У 2016 році видав книгу "While America Slept: Restoring American Leadership to a World in Crisis" ("Поки Америка спала: Відновлення американського лідерства у світі, що перебуває в кризі"). В книзі він відстоює потребу проактивної політики США, порівнюючи сучасний стан міжнародної політики із ситуацією напередодні Другої світової війни, різко критикує політику президента Обами, називаючи її "політикою з-за спини", та декілька разів наголошує на тезі, що "слабкість завжди запрошує агресію".

Попри цю "яструбину риторику", все ж на практиці О’Браєн не вирізнявся у своїй роботі надмірною різкістю, можливо, дійсно через посади, що він займав, які не дозволяли йому значно впливати на політичний процес.

Посада радника президента безумовно дасть йому такий шанс, і ми зможемо побачити, наскільки його ідеї можуть бути реалізовані. Однак потрібно враховувати, що його призначили як виконавця політичної лінії Трампа, і даремно чекати надмірної самодіяльності від четвертого радника.

Якщо така буде, можна впевнено очікувати появу на цій посаді ще одного "наступника" до кінця теперішньої каденції президента. Та й перелік нагальних проблем, з якими стикнеться О’Браєн, не залишає багато вільного часу для просування власних амбіцій.

Окрім вже згаданої кризи в Саудівській Аравії, з порядку денного не зникає потреба врегулювати ситуацію з Афганістаном. Ця робота була різко перервана через небажання Болтона домовлятися з талібами. А на додачу – з порядку денного не зникли напруження з Іраном, КНДР та Китаєм.

Однак найбільше від нового радника очікують налагодження міжвідомчого процесу між основними органами, що відповідають за розробку та втілення зовнішньополітичних рішень, чого старанно уникав його попередник Джон Болтон.

Що чекати Україні

За існуючого комплексу нагальних завдань Україна, швидше за все, не займатиме особливого місця в діяльності О’Браєна, знову ж, в першу чергу через низьку зацікавленість самого Трампа, для якого Україна частіше виступає проблемою, а не рішенням.

Однак новий радник добре обізнаний із нашою ситуацією.

Перш за все, О’Браєн був спостерігачем під час виборів 2014 року і позитивно відгукувався на появу нових сил з Майдану в українській політиці.

Низка його статей та виступів на телебаченні того часу акцентують увагу на потребі зупинити агресивні антиукраїнські дії Росії, яка, на його думку, таким чином руйнує основи світового порядку (National Interest 2014). Знову ж, у своїй книзі він підтримує прозахідну риторику в Україні, наголошуючи, що найкращим рішенням для українських громадян буде "забрати країну подалі" від "деспотизму Путіна".

Враховуючи позитивне ставлення до України, нам варто чимшвидше відновити контакти з О’Браєном вже в якості радника з національної безпеки.

Досить сумнівно, що він зможе переконати Трампа звертати більше уваги на наші справи, зважаючи на згаданий існуючий порядок денний і пріоритети американської політики, однак його безумовно можна назвати зручним союзником у грі за увагу американського президента.

Автор: Дмитро Шеренговський,

старший викладач кафедри політичних наук, керівник академічного відділу Українського католицького університету