Тактическая победа или стратегическое поражение: что решил британский парламент о Brexit
Під будівлею парламенту – протести; в залі депутат провладної партії показово переходить до опозиції; уряд шантажує парламент достроковими виборами; прем’єр порівнює своїх опонентів із хлорованою курятиною.
Ось таким є короткий опис роботи парламентарів Великої Британії після літньої перерви.
Нинішні події в британській політиці можуть нагадати українцям про ті (вже трохи призабуті) часи, коли у парламенті і у нас ще не існувало безроздільної більшості однієї партії. У таких умовах прийняти законопроєкт чи ухвалити рішення можна лише шляхом політичних торгів, компромісів, а часом і шантажу.
Саме це відбувається нині у Великій Британії.
Опозиція зрештою втілила у життя свій намір законодавчо боротися з курсом нового прем’єра Бориса Джонсона на жорсткий Brexit – пішла в атаку на уряд та змусила його "окопатися" в захисті.
Правила і винятки
Парламент у Британії двопалатний, але зосередьмося поки на нижній палаті – Палаті громад, яка у Британії має основні повноваження.
Те, що прем’єр Джонсон нині не має у ній підтримки більшості – не єдина відмінність британського парламенту від Верховної ради. До прикладу, в Британії не можна просто так взяти й почати розгляд якогось законопроєкту. Він має бути наперед включений до порядку денного. А правила його формування (як і механізм роботи депутатів узагалі), визначають, серед іншого, правила процедури (Standing Orders).
Правило №14 каже: за звичайних умов порядок денний кожного засідання Палати громад визначає уряд. Так, передбачено певну кількість днів під час кожної сесії, коли пріоритет формування порядку денного віддають опозиції, депутатам правлячої партії без міністерських портфелів тощо. Але переважну більшість законів все ж пропонує уряд.
То як же парламентарі можуть перехопити в уряду контроль над власним порядком денним? Готової відповіді немає. Та й потреба така виникає у Британії украй рідко.
Але опозиційні депутати залізли в нетрі Standing Orders – і знайшли правило процедури №24. Воно передбачає термінове обговорення з певного питання за поданням одного з членів Палати громад і дозволу спікера, якщо його підтримає більшість.
Донедавна правило процедури №24 ніколи не використовували для того, аби в позачерговому порядку подати законопроєкт. Але у квітні, коли парламент боровся із попередницею Джонсона Терезою Мей, спікер Палати громад Джон Берков офіційно дозволив таку можливість.
Тож у вівторок увечері Палата громад внесла подання про заборону уряду виходити з Євросоюзу без угоди і затвердила чіткий план дій. За ним законопроєкт ухвалюється в середу, при цьому обговорення має тривати не більше трьох годин.
Далі документ передається в Палату лордів. Але її дебати Палата громад обмежити не вправі, тому подання визначає: якщо верхня палата не встигає затвердити законопроєкт, його розгляд переноситься на нову сесію парламенту, яка почнеться з 14 жовтня.
День заколоту
Копітка лобістська робота за голоси парламентарів розгорнулася з обох сторін.
Джонсон ще у понеділок зібрав усіх консерваторів на подвір’ї Даунінг-стрит, аби виголосити палку промову про необхідність поважати народне волевиявлення щодо виходу Британії з ЄС. Те саме він пізніше сказав і в телевізійному зверненні, додавши: якщо консерватори, які підтримують опозицію щодо зупинки Brexit без угоди, не отямляться, то він ініціює дострокові вибори.
У вівторок Джонсон ще раз окремо зустрівся з незгодними з однопартійцями і попередив: в разі невиконання вказівок партії щодо голосування вони будуть звідти виключені.
Опозиція натомість ще минулого тижня організувала зустріч усіх противників урядової партії, де домовилася про спільний план дій. А у вівторок – зустрілася ще раз та визначила, що не підтримуватиме дострокові вибори до ухвалення законопроєкту про відтермінування Brexit.
Цьому не завадили навіть очевидні розбіжності серед "заколотників".
Скажімо, Ліберал-демократична партія проти виходу з ЄС в принципі, у той час як лейбористи не проти Brexit з угодою. По суті, цей союз здатний спільно діяти тільки проти чогось. Про те, щоби нова більшість взяла владу у державі, не йдеться – приміром, кандидатуру лідера лейбористів Джеремі Корбіна на посаді глави хай навіть перехідного уряду підтримає мінімум депутатів з інших партій.
Але опір жорсткому Brexit об’єднав навіть антиподів.
А приєднання до "заколотників" консерватора з 27-річним стажем Філіпа Лі, який залишив консервативну частину зали просто під час промови Джонсона в парламенті, ефектно вбило останній кілок у домовину урядової більшості.
Рятівний спам
У середу опозиційні парламентарі офіційно винесли на обговорення свій законопроєкт проти жорсткого Brexit.
Законопроєкт Бенна (за прізвищем депутата-лейбориста, який його підготував) пропонує такий алгоритм дій:
- до 19 жовтня парламент має або прийняти рішення про вихід із ЄС без угоди, або затвердити будь-який із варіантів угоди про Brexit, який подасть йому уряд. Дата обрана невипадково: 17-18 жовтня відбудеться саміт ЄС – можливо, останній для Британії;
- у разі, якщо жодна з двох вищезгаданих умов не виконана – прем’єр-міністр має звернутися до глави Європейської ради з проханням про чергову відстрочку Brexit до 31 січня;
- якщо ЄС ухвалює рішення про відстрочку до будь-якої іншої дати, окрім як 31 січня, її має додатково схвалити британський парламент.
Для Джонсона, який неодноразово заявляв, що Британія має вийти з ЄС 31 жовтня за будь-яких умов, ця пропозиція була неприйнятною.
Ще більший гнів у нього викликали результати голосування – спершу законопроєкт Бенна ухвалили в другому читанні 329 голосами "за" (з перевагою в 29 голосів – на два більше, ніж у вівторок), а потім і в третьому (327 голосів проти 299).
Але є одне але. Недарма ж парламент у Великій Британії – двопалатний!
Палата лордів, хоча й не має співмірного з Палатою громад впливу, все ж також бере участь у затвердженні законів. І в середу група брексітерів від Консервативної партії вирішила вдатися до... законодавчого спаму.
Напередодні керівниця Лейбористської партії в Палаті лордів Енджела Сміт подала клопотання про обов’язковий розгляд законопроєкту Бенна до п’ятниці – іншими словами, до того, як розпочнуться канікули у роботі парламенту, ініційовані на вимогу уряду. Це було, фактично, технічне клопотання. Але у середу до нього надійшло понад 100 поправок, які можуть обговорюватися нескінченно довго – на відміну від Палати громад, де така процедура обмежена в часі.
Проти Джонсона знову зіграли незвичні для нас традиції британського парламентаризму.
Голосування у британському парламенті, коли розподіл голосів не є очевидним, відбувається шляхом проходження через двоє дверей, які символізують варіанти "так" або "ні". Підрахунок голосів за цією процедурою триває близько 15 хвилин. Неважко оцінити, скільки часу в Палати лордів піде на розгляд одного-єдиного клопотання із сотнею поправок (спойлер: дуже багато).
Тож певності в успіху законодавчого примусу Джонсона поки немає.
Вибори під знаком "хлорованої курятини"
Після провалу голосування в парламенті у вівторок – до речі, першого для Джонсона – він оголосив, що запропонує проведення дострокових виборів 15 жовтня. Але… знову є одне але.
З 2011 року це питання регулюється Законом про фіксований термін повноважень парламенту. Воно дає лише дві підстави провести позачергові вибори: якщо відповідне рішення ухвалять дві третини депутатів або якщо уряду оголосять вотум недовіри і за 14 днів після цього не буде сформовано новий кабінет. У середу парламент не затвердив пропозицію прем’єра про розпуск. Але не факт, що він не спробує винести її вдруге.
Джеремі Корбін у принципі не проти дострокових виборів, розраховуючи, що його партія зможе збільшити кількість мандатів, якщо лякатиме виборців жорстким Brexitом "a la Джонсон".
Джонсон, натомість, постійно апелюватиме до парламенту, який узурпував владу і не дає йому змоги вивести країну з ЄС відповідно до рішень референдуму 2016 року. А ще, певно, продовжить жартувати про опонентів на межі фолу. Як це може звучати, він показав цього тижня, порівнявши лідера лейбористів Корбіна з "хлорованою курятиною" чи "блузкою гладкої дівчини".
І невідомо, чия стратегія виявиться ефективнішою.
Приміром, останнє опитування YouGov дає Консервативній партії 35% голосів, а лейбористам – 25%. А ще є Ліберал-демократична партія з 16% підтримки і Партія Brexit Найджела Фараджа, яка нині має 11%, але навесні взяла майже 40% британських мандатів у Європарламенті.
Тож майбутній британський парламент має всі шанси стати чотирипартійним.
Не варто забувати і про особливості мажоритарної системи у Великій Британії. Рейтинг партії по всій країні не скаже нічого про кількість її можливих мандатів. Адже кожен округ представляє лише один кандидат, незалежно від того, переміг він із відривом у 10% чи 1%.
З іншого боку, опозиція може спробувати перехопити у Джонсона ініціативу вдруге, винісши йому вотум недовіри. До п’ятниці час ще є, та й цей план у лейбористів був деякий час основним. Але замінити Джонсона немає ким – узгодженої кандидатури прем’єра в опозиції досі немає. І в такому разі відбудуться дострокові вибори.
На яких Джонсон, напевно, знову стане лідером найбільшої партії парламенту – а отже, найімовірніше, повернеться на посаду голови уряду.
Хай там як, наразі – якщо вибори справді будуть оголошені – Борис Джонсон цілком може увійти в історію Британії як прем’єр, що перебував на своїй посаді найкоротший термін.
Автор: Олег Павлюк,
експерт аналітичного центру "Ad Astra"