Не лише Україна цими вихідними слідкувала за новинами про обмін полоненими – повідомлення з цього приводу з’явилися в усіх ключових світових ЗМІ, а емоційні фото та відео з Борисполя, напевно, додали нам підтримки серед західних читачів.

Привернуло увагу Заходу і те, наскільки показово різним було ставлення до звільнених в України та у Москві.

Але де в чому західні медіа розійшлися у поглядах. Зокрема, у відповіді на питання, хто ж із політиків здобув найбільшу вигоду від обміну – президент Володимир Зеленський чи його російський колега Владімір Путін.

Та на окрему увагу заслуговує те, як відреагував світ на видачу росіянам зенітника Цемаха, якого на Заході називають як мінімум "ключовим свідком" у справі про збиття "Боїнга" рейсу MH17. Те, як про це пишуть у Нідерландах, очікувано відрізняється від більшості інших держав. Однак і тут знайшлося місце для несподіванок, здатних вплинути на відносини України зі світом.

Мрії Заходу про "крок до миру"

Дональд Трамп, Ангела Меркель, Еммануель Макрон, президенти, прем’єри та міністри інших держав, лідери Євросоюзу, офіційна заява НАТО – ось неповний перелік західних партнерів України, що відразу, за лічені години після приземлення літака із бранцями Кремля, привітали Україну із цією подією.

В усіх цих заявах головною ідеєю було те, що цей обмін має бути лише першим кроком.

Головне – попереду.

Захід розраховує на зміни у відносинах Росії та України та має усі підстави говорити про це публічно, адже точно такі заяви лунають від українських посадових осіб, аж до президента Зеленського.

Не дивно, що точно таку тональність мають повідомлення переважної більшості західних ЗМІ – вони розлого цитують політиків та розмірковують про те, чи є "примирення" реальним.

Про можливість "потеплення" між Україною та Росією написали також світові агенції, які формують левову частку новин про Україну у світових ЗМІ, хоча вони були обережнішими за політиків. United Press International вважає, що відбувся "перший крок до відновлення діалогу" та цитує Зеленського про те, що Україна "поверне не лише людей, а й території". Reuters побачив "перші ознаки відлиги" у відносинах України та Росії.

Однак усю обережність та зваженість оцінок агенцій звели нанівець заяви політиків.

Найцитованішим став твіт Трампа (із звичним для нього потягом до перебільшень) про те, що обмін став "першим гігантським кроком до миру". Макрон обережніше сказав про сподівання на "продовження діалогу" між Києвом та Москвою, а його міністр закордонних справ Жан-Ів ле Дріан не став стримуватися – він взагалі побачив "надію на завершення п’ятирічного конфлікту".

Сміливі очікування топполітиків урівноважила хіба що заява НАТО.

У Альянсі заявили, що перший крок – це, звісно, добре, але саме Росія має виконати мінські домовленості, зокрема, має звільнити решту українських полонених. І на додаток нагадали, що є ще одна умова – притягнення до відповідальності винних у збитті малайзійського Boeing-777.

Та повернемося до висновків західних ЗМІ.

Reuters окремо наголосив: попри усі нюанси, попри відсутність Криму у переговорах з РФ, "суботній обмін полоненими все одно видається перемогою Зеленського". Але з останнім погодилися не всі.

Україна – не Росія

"Головними переможцями" суботнього обміну стали, поза сумнівом, самі звільнені, їхні рідні та ті, хто із очікуванням та радістю спостерігали за подіями. У випадку України це була, без перебільшення, уся держава. Постійна увага до бранців, тисячі публікацій про них як у останні тижні, так і у минулі роки – все це підтримувало очікування та щирі емоції суспільства. Настільки, що це стало помітно і закордонним журналістам.

Особливо на контрасті із Росією, де увага до "своїх" в’язнів в Україні є незрівнянно нижчою.

"Всі ключові українські медіа вели у суботу живі трансляції, спостерігали, як два літаки приземляються... У Москві ж була відмінна картина. В той час як у Києві було свято з приводу повернення співвітчизників, телеканал "Россия 24" тільки згодом показав кадри з Внуково, як російські в’язні несуть свої сумки з літака. Їх зустрічали лише журналісти державних ЗМІ, які взяли інтерв’ю лише у Кирила Вишинського.

Реакція (в Україні та РФ) на найбільший за останні два роки обмін ув’язненими навряд чи могла бути більш різною", – пише німецький Spiegel.

Та хоча щирість емоцій українського суспільства не підлягає сумніву, західних журналістів цікавив також політичний переможець обміну.

Зеленський чи Путін?

Більша частина світових медіа, які зважувалися на аналіз із цього приводу, підкреслювали успіх Володимира Зеленського.

Дехто, як американське Politico, назвали суботні події "тріумфом нового президента України". Вже згаданий німецький Spiegel зауважив, що це його "перша значна міжнародна перемога за понад 100 днів на посаді", а Tagesschau назвали свою статтю "Великий успіх Зеленського". Багато хто нагадував, що звільнення українців, у першу чергу полонених моряків, було однією з передвиборчих, а також післявиборчих обіцянок президента Зеленського.

Однак більшість медіа при цьому зауважили: успіх українського лідера не став безумовним.

Причина сумнівів – історія із Володимиром Цемахом, яка привернула увагу багатьох європейських ЗМІ.

Ті зазначали, що перед відльотом відбувся допит затриманого зенітника нідерландськими слідчими (про що стало відомо вже після обміну), однак відразу ж додавали, що усіх питань до рішення України це не знімає.

Українське керівництво вже запевнило всіх у невисокій цінності Цемаха для слідства, але журналістів поки що не переконало. У публікаціях європейських та американських ЗМІ його без сумніву називають "ключовим свідком, або й підозрюваним". А ще медіа не мають сумніву, що зенітника, підозрюваного у причетності до теракту, у якому загинуло понад 200 громадян ЄС, суд звільнив не за нормами права, а на прохання української влади.

"За його звільнення Зеленського серйозно критикують у Німеччині та за кордоном", – пише Tagesschau, німецькомовна служба Німецької хвилі зауважує "нерівний обмін", британський The Economist виносить у заголовок те, що "звільнення підозрюваного у справі MH17 є високою ціною".

А німецький Bild зробив ще категоричніші висновки. "Владімір Путін отримав подвійну перемогу" через згоду Зеленського віддати в РФ Цемаха, вважають журналісти.

Цена обмена. Как Зеленский разрушает коалицию в поддержку Украины

"Путін отримав єдиного підозрюваного у справі про збиття літака, якого вдалося затримати. А крім того, Європа втратила частину своєї довіри до України через те, що вона проігнорувала прохання Нідерландів", – йдеться у статті.

Та, мабуть, найважливішими у цьому сенсі є публікації у Нідерландах, які формують суспільний запит – а отже і позицію цією держави.

А Європейська правда вже зазначала, що тут лежить найбільша небезпека для України. Якщо нідерландські медіа винесуть "вирок" про те, що Україна руйнує розслідування – то це може болюче вдарити по нашій державі незалежно від того, чи завдала видача Цемаха реальну шкоду розслідуванню.

"Громадянська війна" та інші стереотипи

У останні роки Нідерланди нерідко мали окрему думку щодо подій в Україні – згадаймо про сумнозвісний референдум, який проходив із потужним російським впливом і у підсумку ледь не заблокував Угоду про асоціацію Україна-ЄС.

Цього разу – тепер вже з об’єктивних причин – тональність нідерландських статей щодо обміну полоненими суттєво відрізняється від загальноєвропейської.

Як відомо, більшість загиблих у збитому авіалайнері були громадянами цієї країни; саме тут працює міжнародна слідча група у справі MH17. І хоча слідчі вже дійшли висновку про причетність росіян та російського "Бука" до збиття лайнера, рішення про видачу Цемаха голландці сприйняли особливо болюче. Якщо інші держави одностайно вітали обмін полоненими і робили заяви про "мир", то у Нідерландах головними емоціями заяв політиків було обурення або жаль.

І йдеться не лише про проросійських.

Із двох партій урядової коаліції, CDA та D66, вже пролунали вимоги до уряду щось зробити. Усі медіа цитують заяву Кріса ван Дама із CDA із вимогою про негайну доповідь уряду та парламентські дебати, а також із запитанням "чи є Україна і надалі надійним партнером у Спільній групі з розслідування (катастрофи MH17)?"

Суспільний мовник NOS у великій публікації про обмін пише, що новини про Цемаха викликали у Нідерландах "обурену реакцію", а політики та родичі загиблих називають рішення Києва "диким" та "таким, що розчаровує".

А ще з публікацій впадає у вічі те, що у нідерландських медіа досі є у вжитку російські наративи про російську агресію. І це викликає питання про інформаційну політику України у цій державі.

Адже суспільний мовник називає ці події "громадянською війною"!!!

Хоча варто зауважити, що цей термін, на щастя, вживається не повсюди – у статтях про обмін у низці інших медіа ми його не знайшли. Але сам прецедент лякає, адже в архіві NOS повно таких згадок!

Написали медіа і про те, що перед вильотом Цемаха допитали нідерландські слідчі, і про те, що тепер Гаага вимагає у Росії видачі підозрюваного. Хоча всі розуміють, що отримати згоду РФ майже нереально, визнає Telegraaf.

Але є і добрі новини.

Переважна більшість медіа, критикуючи Київ, все ж визнає, що він був змушений погодитися на видачу Цемаха. Зокрема, практично всі процитували заяви Зеленського та Баканова про те, що без Цемаха обмін не відбувся би.

Та, можливо, найбільшу вагу має те, що до рішення України із розумінням поставився керівник спілки, що представляє інтереси родичів жертв катастрофи, Піт Плог. Його ЗМІ цитують найчастіше, його думка є політично вагомою. І він був змушений визнати, що хоч і не погоджується із позицією Києва, але може її зрозуміти, пише одне з ключових інтернет-видань Нідерландів, NU.nl.

"Україна опинилася у складній ситуації, адже чекала на тридцять своїх (включаючи) невинних моряків, які мали повернутися додому", – зауважив він нагадавши, що ініціатива обміну належить Росії, яка "прагне сховати підозрюваного від розслідування і покарання".

У найближчий тиждень у Нідерландах триватимуть дебати з цього приводу, і від цього для нас багато залежить. Зокрема те, "наскільки масштабною буде шкода міжнародній підтримці України, завдана через звільнення Цемаха", – зазначає авторитетне нідерландське видання Trouw.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"