Блокування ключових автомобільних трас, барикади та напади на поліцію... Події останніх днів поставили Чорногорію, яка лишалася мирною навіть під час балканських конфліктів 1990-х, на межу громадянського конфлікту.

На перший погляд, причина конфлікту досить типова для Балкан – релігія. Але насправді проблема є набагато глобальнішою: чорногорська влада вирішила позбавити країну духовної залежності від колишнього "старшого брата".

Втім, виявилося, що цей процес є дуже складним і навіть небезпечним.

Голосування на фоні вибухів

Парламент Чорногорії в ніч на 27 грудня ухвалив Закон про свободу віросповідання або віри та про правовий статус релігійних громад. "За" проголосували представники правлячої Демократичної партії соціалістів (DPS), її союзники – Соціал-демократи, Ліберальна партія, Боснійська партія, Хорватська Громадянська Ініціатива, албанська Нова демократична партія Forca та опозиційна Соціал-демократична партія.

Під час голосування радикальних противників нового закону, депутатів від "Демократичного фронту" в залі не було – їх… затримала поліція.

Перед тим вони влаштували справжній безлад – підірвали невеличкий піротехнічний засіб у сесійній залі, кидалися на колег з правлячої коаліції та намагалися зламати обладнання на столі спікера.

В результаті парламентарів затримали та доправили до поліцейського відділку. Тримали їх там недовго, але офіційне звинувачення кільком депутатам від "Демократичного фронту" все ж висунули.

Сутички цього дня відбувалися не тільки в парламенті. Сотні вірян Сербської православної церкви (СПЦ) мітингували та блокували дороги в різних частинах країни. Деякі магістралі із застосуванням сили розблокувала поліція (нібито було кілька постраждалих).

Протестні акції продовжилися і у наступні дні. Тепер кожного вечора то тут, то там, десятки чи навіть сотні громадян після вечірньої служби в церкві проводять мітинги, ходять маршем чи блокують дороги. Пікети тривають деякий час, потім люди або самі розходяться, або їх розганяє поліція. Центром протистояння стали, зокрема, приморський Герцег Нові, друге за величиною в країні місто Никшич та столиця – Подгориця.

Одночасно організовуються акції солідарності із чорногорськими вірянами СПЦ у сусідніх державах. В Сербії мітингували біля чорногорського посольства в Белграді. В Республіці Сербський (Боснія і Герцеговина) віряни проводять акції солідарності відразу в кількох містах.

Але від чого вони захищаються? І загалом – чому закон, в назві якого є слова "свобода" та "права", викликав настільки серйозне протистояння?

Все повернути?

Перше і головне побоювання парафіян та духовенства Сербської церкви – можливе повернення державі храмів та монастирів, якими наразі володіє Сербська церква. І це ключова відмінність від ухваленого торік пакету "церковних" законів в Україні – у Чорногорії вирішили діяти набагато радикальніше й жорсткіше.  

Одне з положень нового закону, який вже підписаний президентом Міло Джукановичем, дійсно каже про те, що релігійні об’єкти, якими наразі користуються релігійні громади на території Чорногорії, і які були державною власністю до 1 грудня 1918 року, знову стануть державною власністю, але тільки в тому разі, якщо у релігійної громади немає підтвердження власності на ці об’єкти.

Дата 01.12.1918 фігурує через те, що саме тоді було офіційно створене Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, куди увійшла і Чорногорія. За кілька днів до цього, 26 листопада 1918 року, так звана "Подгорицька скупщина" ухвалила рішення про об’єднання  Чорногорії із Сербією. В результаті Чорногорія втратила спочатку незалежність, а потім і власну церкву.

Тільки через 88 років, у 2006 році, Чорногорія знов постала як незалежна держава. А в листопаді 2018 року парламент країни додатково визнав неправомірними рішення "Подгорицької скупщини" столітньої давнини про приєднання до Сербії.

Отже, в контексті цих процесів нинішній Закон про віросповідання та права релігійних громад виглядає не як суперечка "за віру", а як частина процесу відновлення суверенітету Чорногорії – в тому числі у релігійній сфері.

 "Цей закон встановлює простий юридичний факт, що культурні скарби, створені століттями на державні кошти, належать державі, тобто всім громадянам", – пише влада в своєму поясненні до закону про свободу віросповідання. Якщо ж релігійна громада "придбала певне майно відповідно до закону, який діє сьогодні, або який колись діяв, держава це поважатиме", наголошує чорногорський уряд.

Чий Острог?

Навіть якщо документів щодо права власності на релігійні об’єкти у Сербської православної церкви не знайдеться, чорногорська влада запевняє, що не збирається силоміць захоплювати храми та монастирі та "виганяти" звідти СПЦ.

Уряд стверджує: цей закон не встановлює правила стосовно релігійного життя  і не передбачає "вигнання" чи, навпаки, "заселення" релігійних об'єктів. "Найкращим підтвердженням того, що перебування у державній власності релігійних культурних об’єктів не є загрозою правам вірян, є той факт, що вже зараз місто Цетинє, а не СПЦ, зареєстроване як власник Цетинського монастиря, але це жодним чином не обмежує права та свободи духовенства та вірян СПЦ", – наголошується в урядових поясненнях.

Тобто, наразі нібито не йдеться про плани чорногорської влади фізично захопити православні святині та (або) передати до іншої церкви. Але водночас зрозуміло, що держава Чорногорія в результаті застосування нового закону зможе – нехай і "на папері" – набути прав власності на ключові об’єкти Сербської православної церкви на своїй території.

Звісно, це не дуже приємна ситуація для СПЦ. Тим більше, що серед таких об’єктів можуть опинитися найзнаменитіші монастирі країни, зокрема Острог.

Вже давно обговорюється версія, що Острозький монастир був не зовсім правомірно переданий Сербській православній церкві. "Озброївшись" новим законом, чиновники зможуть нарешті розібратися, що ж там сталося із найбільшою православною святинею Балкан.

До того ж – святинею зі щорічними мільйонними доходами.

І до речі про фінанси. Ще одна чутлива норма нового законодавства – реєстрація релігійних громад.

Це означає, що церквам доведеться ставати повноцінними юридичними особами та робити свою бухгалтерію прозорою для державних органів.

Робити це не обов’язково, але ті релігійні громади, які не зареєструються, не будуть мати правосуб’єктність. А за відсутності юридичної особи майже нереально відстоювати свої права на різні об’єкти.

Віртуальна Сербія

Втім, головною причиною суперечки щодо нового релігійного законодавства Чорногорії є не якісь там майно та фінанси – хоча цей шар конфлікту теж є важливим.

В центрі конфлікту знаходиться екзистенційне питання: чи може, чи має право чорногорська держава впливати на Сербську православну церкву в Чорногорії?  Чорногорська влада спробувала дати ствердну відповідь. Але Сербську церкву це явно не влаштовує.

Сьогодні чорногорська СПЦ є частиною "інфраструктури Великої Сербії", зазначає президент Чорногорії Міло Джуканович, натякаючи на те, що для СПЦ незалежність Чорногорії не є повноцінною. Відповідною є і поведінка цієї релігійної організації.

Фізично вона присутня на чорногорській території, але на ділі – живе у "Віртуальній Великій Сербії".

Сербські священники за кожної нагоди нищівно критикують практично всі рішення чорногорської влади, які не збігаються із позицією офіційного Белграда: визнання Косова, введення санкцій проти Росії та (особливо) вступ держави до НАТО.

В останньому випадку керівники СПЦ навіть перейшли від слів до справи – вони відкрито підтримували учасників невдалого антинатівського державного перевороту в Чорногорії 2016 року, брали заколотників на поруки і надавали їм притулок в монастирях.

До речі, два найбільш активних на сьогодні захисника сербського православ’я в Чорногорії, Андрій Мандич та Мілан Кнежевич, проти яких нині висунуто звинувачення через влаштований ними безлад в парламенті 27 грудня, вже мають вирок (суду першої інстанції) якраз за участь в організації держперевороту.

Показово, що перед парламентським засіданням з приводу закону про свободу віросповідання Мандич та Кнежевич відвідали патріарха Сербської православної церкви Іринея в Белграді – отримали благословіння на подальший "захист СПЦ".

І це ще не всі прояви "віртуальної Сербії" в останні дні. Священник, який нібито отримав травми під час акцій протесту в ніч на 27 грудня, відправився на лікування до… Військово-медичної академії Белграда. Там його вже встиг відвідати міністр оборони (!) Сербії Александар Вулін, який передав вітання від президента Александара Вучича, давши доволі прозорий сигнал сусідній державі.

Тим часом ситуація всередині Чорногорії стає все більш напруженою. Ввечері 29 грудня на трасі в напрямку аеропорту Подгориця протестувальники закидали камінням поліцейську машину, чотири правоохоронці отримали травми.

На дорогах почали з’являтися не просто пікети, але і барикади, а до протестів долучилися ще більше міст.

Вже зараз очевидно, що нинішній конфлікт став для Чорногорії найсерйознішим за всю історію незалежності країни. І як надалі будуть розгортатися події,  прогнозувати дуже важко.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"