Ружье от Путина: о чем договорились президенты Сербии и РФ
Сербія і надалі буде купувати російську зброю, залучати російські гроші в економіку, розбудовувати за рахунок росіян православні храми та проводити проросійську зовнішню політику.
Росія натомість за допомогою збільшення різноманітної присутності в Сербії нарощуватиме свій вплив на південний схід Європи – на кордонах ЄС та буквально всередині НАТО.
Це – коротке резюме чергової зустрічі сербського та російського президентів Александара Вучича та Владіміра Путіна в Сочі, 17-ї за всю історію їхніх відносин та вже третьої за поточний рік.
Дружнім обіймам президентів не завадили й гучні скандали останніх тижнів – від російських шпигунів у Сербії до "продажу" Белградом боєприпасів Україні.
А на додачу – й чутки, що ці скандали мають на меті заміну на посту президента Сербії Вучича на ще більш проросійського політика.
Справжні навчання
Про епохальні рішення на чорноморському курорті лідери двох держав нібито не домовилися – Сербія не заявила про намір вступити до Євразійського союзу чи ОДКБ.
Але де-факто було анонсоване подальше зближення "братніх православних слов’янських країн", в першу чергу в економічній та військово-технічній сферах. Цьому укріпленню багатосторонньої дружби не стали на заваді ані шпигунський скандал, коли завдяки витоку відео в соціальні мережі виявилося, що російські агенти – офіційні працівники посольства РФ – займаються вербовкою сербських громадян, ані звинувачення в продажі сербської зброї до України, які роздмухує сербська опозиція, але приводом для яких стали повідомлення з "ДНР" (читай – з російських джерел). Хто б не був ініціатором цих спецоперацій, йому чи їм не вдалося посварити Белград із Москвою.
Сербія й надалі збирається поєднувати офіційний переговорний процес щодо вступу до ЄС та співпрацю з НАТО із проросійським вектором своєї політики.
Росія в цій ситуації сербської багатовекторності і геополітичної невизначеності, можливо, і хотіла б "розгорнути" Сербію повністю на Схід та затягнути у створені нею економічні та військові об’єднання.
Але сьогодні, коли колишні югославські республіки одна за одною вступають до Північноатлантичного альянсу, здається, Москва задоволена і тим, що Белград жорстко стоїть на позиціях позаблоковості і водночас де-факто активно співпрацює з РФ та ОДКБ (Організацією договору про колективну безпеку) у військовому плані.
Для Росії вкрай важливою є співпраця із Сербією навіть у такому форматі – в Європі, за винятком члена ОДКБ Білорусі, більше жодна країна не хоче "дружити з РФ арміями". (Є ще Туреччина, але там окрема специфічна історія).
Окрім того, скільки б сербська влада не повторювала мантру про позаблоковість, на ділі військова співпраця Белграда та Москви не просто посилюється та поглиблюється, але і поступово набуває ознак створення спільного неформального оборонного союзу.
І хоча НАТО звітує про проведення численних спільних навчань із сербськими підрозділами, масштаб та формат тренувань є неспівставними.
Як зазначив в одному інтерв’ю у вересні поточного року Мирослав Лазанські, нині – посол Сербії в РФ, а до того – військовий аналітик, "якість військової співпраці з Росією у військовому сенсі є набагато потужнішою, ніж військова співпраця з НАТО – із російським військом ми проводимо справжні бойові операції".
І це він казав ще до відомих масштабних маневрів, що відбулися в жовтні і для яких Росія спеціально перекинула в Сербію комплекси протиповітряної оборони С-400.
Ні в чому подібному з арміями країн НАТО сербські військові участі не брали.
Окрема тема – купівля російської військової техніки.
Російські ЗМІ в бекграунді до новин із Сочі зазначали: сьогодні Сербія є найбільшим імпортером російської зброї і військової техніки в Європі. Країна вже купила у Росії сім вертольотів Мі-17 і Мі-35, а також отримала в дар шість винищувачів МіГ-29 і десять бронетранспортерів БРДМ-2 мс. Окрім того, Белград замовив у РФ зенітний ракетно-гарматний комплекс "Панцирь-С".
Цікаво, що Вучич у Сочі зізнався: закупівлі відбуваються в тому числі і за безпосередніх рекомендацій російського президента: "Путін мені колись порадив, коли ми були на Дні Перемоги, на параді, що купити, і я послухався цієї поради".
Росія не збирається зупиняти процес насичення сербського ринку своєю зброєю та технікою і надалі. Щоправда, за день до зустрічі із Путіним Вучич зустрічався з Александром Лукашенком та зазначив після переговорів, що Сербія припинить купувати зброю і зосередиться на розвитку системи оборони (регіональні ЗМІ написали, що рішення було ухвалено під тиском США).
Але російські зброярі не здаються.
Віцепрем'єр РФ Юрій Борисов, який був долучений до російсько-сербських переговорів в Сочі, розповів журналістам, що після спільних навчань, на які РФ привезла комплекси С-400, сербська сторона високо оцінила цю техніку і "буде в планах розглядати придбання". Поки що заявки на ці системи ППО немає, але Путін за деякий час отримає черговий шанс вмовити сербського президента на "вигідну покупку" - 9 травня наступного року Вучич знов поїде в Москву на День перемоги і йому знову можна буде надавати порад стосовно "мілітарі-шопінгу".
В обхід України
Військова співпраця Сербії та Росії – безумовно, яскрава сторінка сьогоднішніх відносин Белграда та Москви. Але економічні відносини двох країн теж демонструють неабиякі результати.
Як відомо, в жовтні Сербія підписала угоду про вільну торгівлю з Євразійським економічним союзом. Невдовзі мав статися ще один "прорив", але поки що він відкладається.
Йдеться про запуск продовження "Турецького потоку" – газопроводу, який обходить Україну з півдня і має приєднатися до газотранспортної системи Центральної Європи в Угорщині.
Наразі Сербія свою частину "труби" від Болгарії до Угорщини побудувала на 90%.
Але приєднувати її нема до чого – хоча на територію Туреччини ось-ось вже почне надходити російський газ, перекачувати його далі неможливо – болгарська ділянка газопроводу, від турецько-болгарського до болгарсько-сербського кордону, ще не завершена. В Сочі Путін з цього приводу дуже обурювався і критикував Софію.
Прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов у відповідь заявив, що все будується, і трубопровід буде здано вчасно. Але все ж таки, як стало зрозуміло, йдеться не про термін у кілька тижнів, як сербська частина газопроводу, а пізніше.
Отже, схоже на те, що урочистий запуск альтернативної української газотранспортної магістралі і, відповідно, отримання Сербією статусу транзитера російського газу до Європи, переноситься на пізніший термін.
Політичні питання – Косово та співпраця Росії та Сербії в зовнішньополітичної сфері – в Сочі теж обговорювалися. Втім, якихось змін в раніше затвердженому напрямку руху тут не відбулося.
Росія традиційно окреслила свою позицію з косовського питання, згадавши територіальну цілісність Сербії, резолюцію Ради Безпеки ООН 1244, та висловила готовність підтримати компромісне рішення, яке буде досягнуте Белградом та Приштиною.
Варто зазначити, що наразі це просто слова, тому що невідомо навіть не те, яким буде це рішення, а коли взагалі поновляться сербсько-косовські переговори, зупинені через запровадження Приштиною 100%-го мита на товари із Сербії.
Намірів змінити формат переговорів із косовського питання чи піти на загострення Белград не демонструє, Москва нібито теж, отже, поки що в темі врегулювання питання Косово продовжує "висіти пауза".
Тим часом лідери двох країн підтвердили, що продовжать підтримувати одна одну в міжнародних організаціях і загалом на міжнародному рівні.
Отже, Косово і надалі матиме проблеми зі вступом до Інтерполу та ЮНЕСКО; продовжиться "парад відкликання" визнання Косова країнами третього світу, до чого, як вважають, має деяке відношення Москва; а Україна, очевидно, отримає чергове сербське "ні" під час запланованого на грудень голосування на Генеральній асамблеї ООН стосовно резолюції щодо Криму з осудом дій РФ.
В гуманітарному сегменті співпраці Сербії та Росії суттєвих змін теж не очікується – все йде за планом. Храм Святого Сави в Белграді, який споруджується в тому числі і за російські кошти, буде відкрито наступного року, і Вучич запросив Путіна на урочистості, які заплановані на кінець 2020-го.
Російський президент своєю чергою чекає на сербського колегу в Москві на святкуваннях із нагоди 75-ї річниці Перемоги 9 травня 2020 року. Вучич вже збирається.
Окрім вірогідної розмови про нові закупівлі зброї (про що йшлося вище), очікується участь сербського президента в марші "Безсмертного полку" та сербських військових у військовому параді на Червоній площі. Втім, ці марші та паради складно віднести до категорії "гуманітарних" – йдеться радше про військово-політичні акції.
Подарунок із натяком
Загалом від зустрічі в Сочі залишилися змішані враження – гуманітарно-військово-політичні. Навіть обмін подарунками став ніби ще одним раундом переговорів.
Вучич вирішив нагадати Путіну про спільну віру та подарував йому старовинну ікону.
Путін Вучичу презентував антикварну оригінальну рушницю сербського князя Мілана Обреновича, яку Росія придбала на міжнародному аукціоні.
Це – дуже символічний подарунок.
Історичні джерела розповідають, що Мілан Обренович – князь з 1872 по 1882 рік і перший король Сербії з 1882 по 1889 рік – в зовнішній політиці свого часу довгий час орієнтувався на Росію. Коли 1877 року Росія почала війну з Туреччиною, Сербія негайно стала на її бік.
Спочатку Обренович сам командував військом, але потім передав командування російському генералу. Втім, згодом він переорієнтувався на Австро-Угорщину, і наразі в Сербії деякі інтелектуали вважають першого сербського короля яскравим прикладом русофобії.
Таким чином, не виключено, що меседж про "знову цю кляту невизначеність" сербського керівництва і був причиною вибору саме цього презенту.
Втім, геополітична невизначеність Белграда дійсно викликає багато запитань.
Напередодні зустрічі в Сочі кілька видань в різних країнах, в тому числі в Росії, написали однакові по суті статті про те, що колись Сербії доведеться обирати між Сходом та Заходом, ЄАЕС та ЄС, ОДКБ та НАТО.
Але підсумки зустрічі в Сочі переконують, що це навряд чи станеться найближчим часом, а, можливо, не станеться навіть ніколи.
Автор: Наталя Іщенко,
журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"