Жесткость для Польши, диалог для России: ПАСЕ выбрала новую страну для критики

На теренах Ради Європи, схоже, з’явилася ще одна держава, що виконує роль об’єкта критики щодо порушень цінностей та принципів організації. І це – не Росія.

У вівторок Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила рішення про запровадження моніторингу щодо Польщі. Це означає, що наші сусіди стануть першою в історії державою-членом ЄС, що перебуває під моніторингом через загрози демократії та верховенству права. І вийти з цієї процедури буде набагато складніше, аніж увійти в неї, тож ця проблема у польської влади – надовго.

Підстава для таких санкцій цілком реальна. ПАРЄ діє у відповідь на судову реформу, яку Варшава впроваджує вже чотири роки поспіль.

Думка Заходу тут однозначна: правляча партія "Право і справедливість" (ПіС) намагається зменшити незалежність суддів. А реакція депутатів від ПіС додатково підтвердила, що самостійно вирішувати проблему Польща не планує – представники правлячої сили не визнали жодної претензії у свій бік, а на звинувачення відповідали у стилі радянського анекдоту "а у вас негрів лінчують".

Та водночас рішення щодо Польщі виглядає дивним на тлі готовності ПАРЄ закривати очі на значно жорсткіші порушення з боку Росії. При тому, що самі росіяни доклалися до того, щоби покарати свого "заклятого сусіда".

"А тепер, курва, ми"

Судова реформа у Польщі, яка стала причиною нинішнього рішення, почалася ще наприкінці 2015 року – невдовзі після парламентських виборів. Почалося все зі змін до закону про Конституційний трибунал, тобто польський конституційний суд, та спірного призначення його суддів.

Експертна оцінка того, що відбувалося, була однозначною: нова влада намагається наповнити орган конституційного судочинства "своїми" людьми, змінити баланс сил у ньому.

Тоді ці події не стали новиною №1 з Польщі лише з однією причини: подібних змін у Варшаві було надто багато, вони охопили велику кількість секторів.

Нова влада знаходила шляхи змінити не лише державні органи чи керівників підприємств, а навіть журналістів та редакторів суспільних медіа.

"Європейська правда" описувала ті події у січні 2016 року у статті "А тепер, курва, ми".

Та швидкими змінами перших місяців боротьба за контроль над КС не обмежилася. Конституційний суд Польщі у 2016 році скасував вже згадані правки, але влада вирішила... просто ігнорувати припис КС. Далі Сейм ухвалив новий закон про КС, суд знову його визнав неконституційним, і це знову було проігнороване. Згодом в гру вступила Венеціанська комісія, яка також прогнозовано сказала, що ті неправі – і знову відповіддю було переважно ігнорування.

Контроверсійна реформа у Польщі не обмежилася Конституційним судом.

Далі настала черга генпрокуратури, яку позбавили навіть формальної незалежності: за законом 2016 року генпрокурора стає підзвітним міністру юстиції, призначається і звільняється ним.

Наступним етапом стала реформа національної ради юстиції, яка перестала бути органом суддівського самоврядування – з 2017 року переважну більшість її членів призначає парламент. Протести міжнародної спільноти, Венеціанської комісії, БДІПЛ ОБСЄ тощо ситуацію не змінили.

Далі була реформа судів, яка дала міністру юстиції право призначати керівників судів. Була "пенсійна реформа" для суддів та прокурорів, яка дозволила Мін'юсту в ручному режимі "вичистити" найстарших із них. А в кінці  2017 року дійшло до реформи Верховного суду, яка триває і досі – з ігноруванням урядом судових рішень, рішень Суду ЄС тощо.

Словом, проблеми, створені чинною владою у судовій системі держави, давали більше ніж достатній привід для реакції ПАРЄ. І, власне, жорстку резолюцію щодо Польщі мали ухвалити значно раніше – але Варшаві допоміг збіг випадковостей. Доповідачі з польського питання кілька разів змінювалися, далі у Польщі були вибори (а в цей період ПАРЄ намагається не ухвалювати рішень щодо країни). Так справа затягнулася до 2020 року.

І вже тепер дійшло до справжньої бурі.

Покарання "на повну"

Резолюція, проєкт якої підготували нідерландський депутат Пітер Омциг, відомий своєю принциповістю щодо дотримання стандартів демократії, а також шведська парламентарка  іранського походження Азадех Роджан Густафсон, спершу давала Польщі шанс.

Вона через це навіть видавалася дещо дивною: після жорсткої критики на адресу офіційної Варшави, після переліку порушень та зауважень тощо – вони пропонували асамблеї обмежитися зауваженнями та зверненнями на адресу Варшави, не змінюючи статус "польського файлу" на розгляді ЄСПЛ.

За цих умов було очевидно, що хтось запропонує запровадити санкції – превести Польщу у розряд держав під постійним моніторингом ПАРЄ. Під питанням було лише те, чи зважиться на це асамблея? 

Річ у тім, що у переліку держав під моніторингом ще ніколи не було чинних членів ЄС. Це доволі логічно: якщо державу беруть у Євросоюз, вона має бути демократичною. І мало хто у 2004 році, коли Євросоюз здійснив масштабне розширення, міг уявити що за 15 років хтось із його членів може продемонструвати такий суттєвий відкат реформ.

Отже, ідея про те, щоби "покарати" поляків, з’явилася відразу, у першому ж виступі. "Ми просимо комітет почати повну моніторингову процедуру щодо Польщі", - заявив румун Юліан Булай, що виступав від лібералів. У ЄНП також підтримали цю ідею, наголосивши, що це рішення хоч і не сподобається польській владі, але є потрібним. "Я виступаю на захист не інституцій, а громадян Польщі", - пояснила нідерландка Ріа Омен-Рюйтен. А лідер соціалістів, німець Франк Швабе закликав ПАРЄ втрутитися і "Підтримати сміливих суддів, які захищають судочинство у Польщі (від "реформи", яку проводить ПіС)".

Та головне – те, що запровадження цих, по суті, санкцій проти Польщі підтримали самі поляки.

Всі польські опозиційні партії, представлені у ПАРЄ, вважали, що запровадити моніторинг украй необхідно, для порятунку польського суспільства. "Тут (у доповіді) звинувачується не Польща, а уряд, який проводить антидемократичну та антипольську політику, що руйнує польську державу. Коли тут кажуть про "реформи", мені просто смішно", - переконував колег на засіданні Александр Почей, представник Громадянської платформи

Щоправда, і після цього ще лишалися шанси уникнути покарання.

На розгляді була поправка про те, щоби відкласти жорстке рішення, дати Польщі шанс виправити ситуацію і розглянути питання ще раз, влітку, щоби не входити у процедуру моніторингу (адже вийти з неї – украй непросто). Але польській владі це, схоже було непотрібно.

Реакція депутатів від ПіС на критику була, радше, схожа на істерику

Поляки зареєстрували кількадесят поправок, які не мали жодного шансу на ухвалення, і навіть не намагалися всерйоз їх обґрунтувати.

"А може мені не треба по кожній давати пояснення, може всі проголосуємо" - звернувся до зали Домінік Тарчинський на самому початку розгляду, викликавши посмішки у залі.

Під час дебатів жоден з представників ПіС не припустив, що Польща може дослухатися до рекомендацій. Навпаки – часом видавалося, що вони намагаються викликати якомога більше обурення колег з інших держав. Замість захисту представники польської влади перейшли до контратак.

"Ми тут чули від французьких соціалістів, що вони турбуються за безпеку поляків. Дякую, нам і так добре. У нас же немає спалених машин, немає заворушень, де людей б’ють чи вони гинуть, як у Франції. Так що про себе подбайте", - звернувся до колег-депутатів вже згаданий Домінік Тарчинський.

А його соратниця по партії Івона Арент заявила, що представники Швеції (парламентарем якої співдоповідачка по Польщі) взагалі  не мають права повчати інших: "Пані Густафсон, у вашій країні 8 тисяч дівчат були зґвалтовані. Понад 200 вибухів було у вас,  а 40 тисяч пройшли процедуру жіночого обрізання. Це жахливо. І це я не кажу про стан демократії в інших державах", - заявила вона, не уточнюючи, звідки взялися такі несподівані дані.

Після всіх цих показових виступів жорстке рішення по Польщі стало неуникним.

Польща – не Росія

Про результати голосування "Європейська правда" вже повідомляла: абсолютна більшість депутатів очікувано підтримали переведення Польщі під моніторинг.

Голосування українців заслуговує на окрему увагу. Тут добра новина: українській делегації немає чим дорікнути. Провладна фракція вирішила не ставати на жодну зі сторін, щоби не псувати відносини із жодною зі ключових партій Польщі, а голоси опозиції поділилися.

Та не менш цікавим є голосування представників Росії.

Росіяни опинилися на роздоріжжі та показали неймовірний, як для Росії, плюралізм. Частина російських депутатів підтримали санкції, частина – натисли кнопку "утриматися", а лідери російської делегації не брали участь у голосуванні.

Такі вагання нескладно зрозуміти. З одного боку, росіяни хотіли помститися полякам, із якими у них конфлікт; з іншого боку, ясно, що покарання Польщі природно підніме питання: так а що ж робити із росіянами? Чи буде нормально, якщо ПАРЄ починає системно "довбати" Варшаву, але закриватиме очі на витівки Москви? Адже цей варіант розвитку подій є цілком реальним – бажання не образити Росію і досі дуже сильне у ПАРЄ.

Відповіді Парламентська асамблея буде шукати вже у середу. Пообіді в порядку денному асамблеї стоять два питання – про повноваження депутатів РФ та про нову санкційну процедуру.

Європейська правда стежитиме за розвитком подій у Страсбурзі.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди", Страсбург