Президент Володимир Зеленський готує велике турне до Південної Америки – про цей запланований візит у дипломатичній "тусовці" говорять ще від минулого року.

Поїздка точно має сенс. Регіон великий, перспективний і обділений увагою Києва (приміром, в Аргентині український президент востаннє був аж у 1995 році!) – а тому цілком логічною була ідея нагадати тамтешнім мешканцям про існування нашої держави. Таку можливість несподівано дав китайський коронавірус.

Україна зробила красивий жест і забрала з епіцентру епідемії разом зі своїми громадянами 28 іноземців, переважна більшість яких – з держав Латинської Америки.

Однак переможна піар-операція виявилася трохи схожа на піар-катастрофу.

У медіа цих країн – так само, як і по всьому світові – дійсно написали про цю евакуацію, але в центрі уваги виявився не благородний вчинок України, а каміння та барикади, які зустріли евакуйованих.

А назва селища Нові Санжари на одну добу з’явилася у медіа по всьому світу – від Малайзії до Гондурасу.

"Катування закінчилося!"

Під таким заголовком вийшла стаття у ключовому виданні Коста-Рики, La Nacion у четвер, коли літак компанії SkyUp з Уханя ще летів до України.

На його борту були дві костариканські студентки, яким українська влада допомогла вирватися з епіцентру епідемії вірусу 2019-nCoV. Шлях до цієї держави зі Східного Китаю проліг через Україну не через те, що він найкоротший – просто іншої можливості евакуації своїх людей костариканська влада не мала – хоча тамтешні ЗМІ вже деякий час розповідали про своїх громадянок, які хочуть, але не можуть залишити заблоковане місто, і не розуміють, що їм робити в режимі жорсткої ізоляції, який діє в Ухані.

"Але зрештою це катування закінчилося... Уряд України згодився допомогти, тож вони відправилися до цієї європейської держави", – писали журналісти La Nacion, розповідаючи, що Україна не висувала надлишкових вимог – дівчата лише мали подати заявку на отримання електронної візи та підписати добровільну згоду на перебування у 14-денному карантині, а також пройти перевірку, чи вони не хворі.

Менше ніж за добу тональність цього ж видання принципово змінилася.

"Українці зустріли камінням двох костариканок та 70 інших людей, евакуйованих з Китаю, – розповідає нова стаття, опублікована в п’ятницю. – Дві звичайні студентки стали об’єктом нападу, коли вони прибули до селища Нові Санжари після тривалого перельоту з Китаю. Протестувальники, дехто з яких були вочевидь п’яні, блокували дороги, підпалювали шини та билися з поліцією".

І хоча видання додає, що представники української влади засудили насильство, про позитивний імідж України після такого годі й говорити.

І не лише у Коста-Риці.

Латиноамериканський рейс

Окрім двох громадянок Коста-Рики, український рейс забрав з Уханя 8 аргентинців, 5 домініканців та 5 еквадорців, 4 сальвадорців та одного громадянина Панами – всього 25 людей з Латинської Америки (із 28 іноземців, які вилетіли цим рейсом з Уханя).

До слова, мав забрати ще більше – ще 6 людей, що мали прямувати до Аргентини, не сіли на борт через міграційні обмеження. Про це розповідала останніми днями аргентинська преса – із сумом, із розумінням та із часткою неправди про політику України.

Ця історія почалася тиждень тому, коли кілька аргентинських родин, що мешкають в Ухані, записали спільне звернення до своєї держави та співгромадян з проханням забрати їх звідти. Вони пояснили, що випробували усі офіційні шляхи для цього, але без успіху. Однак зрештою виявилося, що з цих 14 людей троє – дружини або чоловіки у змішаних родинах – мали також китайське громадянство.

Один з найпопулярніших сайтів у Аргентині Infobae запевнив, що "Україна ухвалила рішення не пускати до себе жодних громадян Китаю". Насправді такої заборони в Україні не діє, але так чи інакше (не виключено, що через китайські обмеження) трьох людей на борт дійсно не пустили, а через це відмовилася летіти також одна з родин аргентинців.

Та восьмеро аргентинців все ж прибули до Києва, далі – до Харкова і до Нових Санжар, де потрапили у локальне "пекло", про яке нині з подивом пишуть аргентинські ЗМІ.

Про це, серед інших, розповідає аргентинська газета La Nacion.

"Спроба України помістити в карантин понад 70 евакуйованих, серед яких 8 аргентинців, перетворилася на справжній хаос, що супроводжувався ескалацією насилля", – розповідає видання, цитуючи повідомлення світових агенцій із селища Novi Sanzhary, про яке до вчорашнього дня в Аргентині, напевно, ніхто й не чув.

Помітили в Аргентині й рішення міністерки Зоряни Скалецької, яка добровільно лишилася у двотижневій обсервації разом з евакуйованими, яке також пройшло по всіх світових агенціях.

Світ не без винятків

Варто відразу зауважити,  що в тих же аргентинських ЗМІ були також позитивні відгуки, чи то навіть подяки на адресу Києва, але не від пересічних людей, а від аргентинського МЗС. Вони, як і годиться дипломатам, намагалися не помічати складнощі.

"Уряд Аргентини повторює свою подяку Україні за благородний вчинок, а також Китаю – за співпрацю у проведенні цих неоціненних дій (евакуації людей з Уханя)", – йдеться в заяві на сайті аргентинського уряду, яка широко розійшлася тамтешніми медіа.

Є й інший приклад, який можна також використати для доведення, що Україна – не єдина держава, що стикнулася з проблемою ненависті до людей з Уханя.

"Прикладом" для України став Гондурас.

Саме у цій державі, яка часом стає об’єктом для жартів, днями сталася до певної міри подібна панічна історія.

До столиці цієї держави, міста Тегусігальпи, цього тижня прибула туристка з Тайваню, яка у польоті відчула себе недобре і була госпіталізована з підозрою на коронавірус. Тоді іспаномовні американські ЗМІ, як-то El Universals, повідомили про стихійні одиночні пікети під шпиталем, куди її відвезли. "Убийте її, убийте її, убийте її, щоби 9 мільйонів гондурасців вижили", – кричав якийсь чоловік під будівлею.

Ці дії, як і у нас, жорстко засудили посадовці. Але примітно, що на відміну від України, у Гондурасі так і не почалися масові заворушення.

Хоча причина до певної міри схожа. Про неї йдеться у публікації Forbes про Нові Санжари.

Видання цитує санжарянина Сергія Олійника, що брав участь у протестах, про те, що "коронавірус є одним з найбільш небезпечних вірусів у світі". "Насправді ж відсоток летальних випадків серед тих, хто захворів через 2019-nCoV, складає близько 2,3%", – нагадує Forbes дані офіційної статистики.

А інше американське видання, buzzfeednews, звертає увагу на те, що паніку в Україні щодо вірусу штучно підігрівали – зокрема, СБУ повідомила про фейкові мейли, розіслані у четвер в медіа від імені МОЗ із заявою про нібито п’ять підтверджених випадків хвороби в Україні.

"Не найкраща наша сторона"

Загалом повідомлення майже всіх іноземних, а особливо латиноамериканських ЗМІ повторювалися, а своє ставлення до новин з Нових Санжар редактори підкреслювали заголовками.

"Місцеві закидали приїжджих камінням", – розповідає аргентинська Eldia.

"Панамський студент (один з евакуйованих) пережив момент терору в Україні", – додає панамська Midiario.

"Українці кидали каміння в евакуйованих з Китаю від коронавірусу, серед яких – домініканці", – розповідає читачам цієї країни місцевий сайт Hoy.

Жодне з цих видань, звісно ж, не має кореспондента в Україні, а тому було вимушене користуватися повідомленнями світових агенцій; найпопулярнішим у цьому регіоні є Associated Press.

Вона, так само, як і інші світові агенції (як-то Reuters, AFP), подала достатньо деталей. В тому числі – розповіла про те, що Санжари не є якоюсь особливою точкою на карті України, адже точно такі ж протести були і на Львівщині, і на Тернопільщині. А також ще наголосили, що евакуйовані з Китаю українці – це переважно молоді люди. А ще подали слова Володимира Зеленського про те, що цього дня українці показали світові "далеко не найкращий бік нашого характеру".

Та, певно, найбільше по агенціях та світових медіа розійшлася інша цитата президента.

"Бактеріологічної небезпеки немає. Але є інша небезпека, про яку я хотів би сказати. Небезпека забути про те, що всі ми люди і всі ми – українці. Кожен з нас. Включно з тими, хто опинився в Ухані під час епідемії", – заявив Зеленський.

Однак поруч із фото автобусів з розбитими вікнами ці слова видавалися дивними і навряд чи могли переконати читачів, багато з яких дізналися чимало нового про Україну. І ці знання виявилися специфічними.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"