Импичмент, который выиграл Трамп: почему "украинский кризис" только укрепил президента США
Імпічмент президента Трампа поступово стає історією.
За кілька годин Сенат США остаточно виправдає чинного президента, визнавши, що він не порушував закон, коли тиснув на свого українського колегу Володимира Зеленського. Можна бути певним, що покарання Дональда Трампа підтримає лише опозиція, а однопартійці не зрадять свого лідера.
ОНОВЛЕНО: пізно ввечері за Київським часом голосування відбулося. Сенат відхилив обидва звинувачення, хоча за одним з них сенатор-республіканець Мітт Ромні підтвердив вину президента.
Хай там як, Україна, яка в останні місяці проти волі стала однією з головних тем у Штатах (під час імпічменту назва нашої держави лунала чи не частіше за прізвище президента!), має шанс зійти з вістря американської політичної боротьби.
Те, що Трамп збереже посаду президента, було відомо наперед, і ЄвроПравда писала про це протягом усього процесу. Та і його противники, демократи, від початку реалістично оцінювали свої шанси та прагнули не зняти Трампа, а нашкодити йому.
Але й це завдання Демпартія, схоже, провалила: чинний президент виходить з імпічменту з рекордними рейтингами.
А американське суспільство лишається ще більш розділеним.
І це стає новою реальністю найпотужнішої держави світу та стратегічного партнера України.
Суд без свідків
Голосування сенаторів щодо імпічменту відбудеться у Вашингтоні у середу вдень (за українським часом - ближче до кінця доби). Лише 47 опозиційних сенаторів готові голосувати за покарання Трампа; натомість однопартійці президента, республіканці, мають намір його захищати. А оскільки для схвалення імпічменту потрібно 67 голосів; цей результат був гарантовано недосяжним.
"Європейська правда" вже пояснювала, що демократи розпочали процедуру імпічменту не через те, що вірили у реалістичність зміщення президента з Білого дому, а тому, що пасивність не пробачили б їм власні виборці.
Імпічмент від початку сприймався як засіб політичної боротьби, а не як шанс достроково зняти президента.
Та події початку 2020 року все одно стали непередбачуваними.
По-перше, через те, що Сенат відмовився викликати на допит свідків захисту Трампа і перевів імпічмент у "турборежим".
По-друге, демократи все ж сподівалися на трохи інший результат.
Вони прагнули підважити президента, схиливши проти нього принаймні кількох його однопартійців. Адже на початку навіть лідер республіканської більшості в Сенаті Мітч Макконнелл у своїх публічних заявах не був однозначно на боці Трампа і намагався тримати нейтралітет.
Тут варто нагадати, що імпічмент у верхній палаті Конгресу США, за американським законодавством, є "судовим процесом". Головує на ньому очільник Верховного суду США Джон Робертс. Усі сенатори тут виконують роль присяжних; перед початком процесу підписали окрему клятву, де зобов'язалися бути справедливими та розсудливими. Вони мають розглянути звинувачення, висунуті на адресу президента, та дати відповідь: винний він чи не винний.
У грудні Макконнелл заявив, що готовий провести процес у Сенаті без виклику свідків, аби закінчити це дійство якомога швидше.
Демократи прагнули цього уникнути, але програли. На голосуванні 1 лютого їм забракло лише двох голосів для того, щоби зірвати ці плани.
А у режимі "турбосуду", коли навіть допит свідків нікого не цікавить, сподівання на справедливий розгляд звинувачень були марними.
Кого не почула Америка?
Ключовим свідком у Сенаті міг стати колишній радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, який працював на цій посаді до вересня 2019-го і був звільнений через стратегічні розбіжності з президентом.
Інтерес до свідчень Болтона підігрівали його ще не видані мемуари, фрагменти з яких опублікував New York Times. У них Болтон, зокрема, пише, що держсекретар Майк Помпео визнавав у приватних розмовах, що не довіряє словам адвоката президента Рудольфа Джуліані про те, що посол США в Україні була корумпованою. Болтон також розповів, що висловлював стурбованість щодо дій Джуліані генпрокурору США Вільяму Барру (хоча Мін'юст згодом ці дані заперечив).
Ще одна людина з команди Трампа, яка могла стати важливим свідком - Мік Малвейні. Як в.о. керівника апарату Білого дому Малвейні був присутнім під час принаймні однієї телефонної розмови, коли президент і пан Джуліані обговорювали посла Йованович, пише пан Болтон.
Ці публікації розлютили Трампа.
Білий дім заявив, що Болтона не можна допускати до слухань, адже він може розкрити інформацію, що становить державну таємницю, або просто негативно вплинути на імідж президента.
Ще більше в Сенаті чекали на Льва Парнаса, який перебуває під слідством за незаконне фінансування кампанії Трампа та інших республіканців. Парнас, схоже, вирішив співпрацювати зі слідством та публічно визнав, що його дії були координовані президентом Трампом.
Серед потенційних свідків були і ті, хто міг допомогти Трампу. Наприклад, йшлося про виклик Хантера Байдена - сина колишнього віцепрезидента США та одного з імовірних конкурентів Трампа на виборах-2020. Хантер, як відомо, був членом наглядової ради скандальної української компанії "Бурісма" і отримував за це чималу винагороду, що і було приводом для звинувачень на адресу його батька, Джо Байдена.
Втім, почути їхні свідчення у рамках імпічменту американські виборці вже не зможуть.
Стратегія захисту Трампа
Відмова викликати свідків передбачила долю імпічменту, відкривши шлях до швидкого виправдання президента в Сенаті - третього в історії США. Тепер можна хіба що здогадуватись, яким міг бути результат у разі, якби дії Трампа у цьому судовому процесі оцінювали після заслуховування усіх свідків і якби сенатори голосували не за партійними ознаками, а за справедливістю.
Та варто зауважити, що за місяці імпічменту кілька разів змінювалася не лише стратегія захисту чинного президента США, але і його власні свідчення.
Якщо на початку Трамп казав, що жодного тиску на Україну взагалі не було, при цьому спирався на слова українських чиновників, то після свідчень, які це заперечували, він був змушений виправдовуватися та пояснювати, що коли просив українців "зробити нам послугу", то мав на увазі не себе особисто, а Сполучені Штати загалом.
Певна хаотичність сигналів від самого Трампа під час слухань у Конгресі (коли нові й нові свідчення змушували його змінювати стратегію) впливала і на його "команду захисту": конгресмени-республіканці також часом робили помилки, намагаючись відбілити репутацію Білого дому у цьому хаосі.
Тепер усе це в минулому.
У Сенаті стратегія захисту Трампа виглядає більш злагодженою, ніж це було у Палаті представників. Зараз прибічники президента виступають в унісон з його особистою риторикою.
Але головне для Трампа - те, що все це допомогло його рейтингу.
Ще на початку січня рейтинг президента повернувся на показники, які були до імпічменту, сягнувши 45%.
А напередодні голосування у Сенаті підтримка президента США взагалі зросла до рекордного для нього показника: за даними авторитетної служби Gallup, рівень підтримки Трампа становить вже 49%.
Тож цими днями Трамп має всі підстави для святкового настрою.
А демократи, напевно, й самі зрозуміли, що "вистрілили собі в ногу" з імпічментом.
Між тим, подальший розвиток кампанії Демпартії лише підвищує шанси на переобрання Трампа. Проблемою є і роз’єднаність партії, якій доводиться обирати серед суперечливих кандидатів, кожен з яких має власні скелети у шафі (детальніше про них - у статті "П'ять головних конкурентів Трампа: чого чекати Україні у разі зміни президента США").
Іншим джерелом добрих новин для Трампа стали перші кокуси - тобто зібрання прибічників партій, які визначають учасників президентських виборів 2020 року.
Новини з Айови, де у понеділок відбулися кокуси, завдали суперникам Трампа відчутного іміджевого удару: тут результати партійного голосування не можуть дорахувати вже понад добу, нібито через збій у програмному забезпеченні.
Нова реальність
І хоча спроба імпічменту завершилася добре особисто для Трампа, вона не допомогла ані Україні, ані самим Сполученим Штатам.
Про потенційну шкоду для нашої держави йшлося неодноразово. Україна від початку імпічменту постала як корумпована держава, без сильних демократичних інституцій - саме так політики зазвичай згадували про нас на слуханнях та поза ними, у коментарях для медіа.
На щастя, найгіршого не сталося.
Попри намагання політичних гравців (включно з самим Трампом) та американських ЗМІ втягнути українську владу у боротьбу між демократами та республіканцями, цього вдалося уникнути.
Та ще потужнішим став вплив імпічменту на саму Америку.
Цей процес загострив лінії поділу в американському суспільстві, яке і без того є політично розділеним. І так, як було раніше, вже не буде.
Демократи в цьому звинувачують Трампа, а республіканці та президент кажуть, що в усьому винні "попередники"-демократи, які проводили невдалу внутрішню та зовнішню політику.
Поляризація до виборів лише зростатиме.
Яскравою ілюстрацією нової реальності став виступ Трампа у Конгресі 4 лютого. Президент демонстративно відмовився тиснути руку спікерці Ненсі Пелозі, а вона порвала текст президентської промови.
Такого рівня "співпраці" двох ключових партій у США не було вже давно.
До слова, цілком реально, що у наступний термін Штати знову житимуть у режимі протистояння гілок влади - хай хто буде обраний новим президентом. Як відомо, 3 листопада відбудуться не тільки вибори президента США, але також вибори до обох палат Конгресу. За прогнозами видання Politico, республіканці збережуть більшість у Сенаті, а Палата представників залишиться за демократами.
Для України, яка пройшла імпічмент-кризу, зберігши двопартійну підтримку в США, розподіл влади між двома партіями є цілком нормальним, а можливо, і найкращим можливим варіантом.
І наостанок.
"Остаточний імпічмент" у Сенаті показав, що, попри усі проблеми, Сполучені Штати Америки залишаються еталоном демократичних інституцій та процедур. Навіть якщо політичні процеси ініціюються лише однією партією, вони відбуваються в межах Конституції. При цьому інша сторона поважає таке право опонентів та в межах системи стримувань та противаг намагається протистояти цьому. І має в наявності усі інструменти, щоби робити це ефективно.