Найближчий вівторок може стати днем, коли остаточно буде визначено опонента Дональда Трампа на президентських виборах. Адже у "третій супервівторок" будуть розігруватися трохи менше третини необхідних із 1991 делегатів для здобуття цієї номінації.

Втім, навіть до вівторка, здається, ніхто більше не має сумнівів у спроможності Джо Байдена перемагати після не надто вдалого старту. Тріумфальний супервівторок, перемога 10 березня, а зрештою – успіх на дебатах 15 березня, здається, остаточно розставили все по своїх місцях.

Проте статус лідера ставить перед Байденом нові виклики. Чи готовий до них колишній віцепрезидент?

Кандидат "широкого поля"

Чому вибори саме на Середньому Заході для багатьох стали "моментом істини"?

Річ у тім, що такі штати, як Мічиган чи Міссурі, де виборці – це переважно афроамериканці, білі робітники та мешканці передмість, складали критичну, в демографічному сенсі, підтримку Сандерса у 2016 році у боротьбі проти Гілларі Клінтон.

Також ці штати вважаються такими, де найкраще сприймають соціалістичну риторику, а це – електоральне поле Сандерса. Окрім того, цьогорічні передвиборчі опитування показували, що саме білі робітники без вищої освіти або освітою на рівні коледжу є найбільш невизначеними. І Сандерс часто використовував у своїй кампанії риторику, що лише він зможе забрати їхні голоси у свій актив (а це була одна із ключових груп для Трампа в 2016-му).

Будь-який кандидат, який сподівається виграти президентські перегони, повинен мати підтримку різних кіл виборців.

Саме ця здатність мобілізувати різноманітний електорат є ключовою точкою для партійного відбору.

Починаючи з Невади, саме Сандерс вважався таким, хто може збирати "широкі поля". До його виборців зазвичай зараховують лівих демократів, молодь, соціально незахищені верстви, а також латиноамериканців.

За Байдена голосують переважно правоцентристи. Впродовж перегонів він здобув велику популярність серед чорношкірого населення, які вбачають у ньому послідовника Обами.

Найбільше питання, яке виникало – це те, за кого голосуватимуть так звані помірковані виборці, особливо ті, хто планував голосувати за інших кандидатів. Минулий вівторок показав, що більшість із цієї групи обиратиме Байдена.

Навіть прогресистський електорат Елізабет Воррен, який, як вважалося, має повністю відійти Сандерсу, де-факто розколовся на два рівні табори.

Таким чином, виявилося, що ядро Сандерса - це лише молодь до 29 років, латиноамериканці, яких набагато менше, ніж афроамериканців, і ті, хто ідентифікує свої погляди як ліволіберальні, а цього вочевидь не достатньо, щоби позмагатися із Трампом. В той час як Байден явно нарощує свою електоральну "коаліцію", Сандерс її явно втрачає.

Теперішній розрив між лідерами демократів майже у 200 делегатів вже розсіює туман у номінації. Особливо враховуючи те, що наступну чергу – Аризону, Флориду, Іллінойс та Огайо, які обиратимуть наступного вівторка, на минулих виборах Сандерс програв Клінтон.

Виглядає на те, що Байдену виявилося під силу розкусити і цей міцний електоральний горішок.

Новий виклик для Байдена

Тепер перед Байденом стоїть ще одне важливе завдання – як зосередити всю партійну підтримку на собі, в той час як Сандерс змістився в явну позицію underdog, а отже, може робити свої нападки ще гострішими, поляризуючи поле виборців.

З одного боку, партійне лідерство переходить до колишнього віцепрезидента. Майже усі ключові кандидати, що вибули – Піт Бутеджедж, Емі Клобушар, Майкл Блумберг, – відкрито підтримали Байдена.

Навіть Ендрю Янг, який підтримував Сандерса в 2016-му, а цього року сам невдало балотувався, у вівторок в ефірі CNN заявив, що Байден має найкращий потенціал щодо збору голосів 55% делегатів.

З іншого боку, Сандерс ще не поспішає опускати руки, і за ним стоїть сформоване ядро виборців, які так просто не перейдуть до Байдена.

Наприклад, Комітет прогресивних змін, який тривалий час вкладав усі свої ресурси в Елізабет Воррен, виступив у вівторок із заявою на підтримку Сандерса, застерігши у разі відмови того від перегонів "коронувати Байдена".

Окрім того, на додачу до своїх виборців, Сандерс має значний список донорів, який дуже знадобиться демократам у боротьбі з Трампом. Без бою сенатор Вермонту не віддасть ні перших, ні других.

Вже зараз у штабах обох кандидатів точаться розмови, на рівні пліток, про необхідність сісти за стіл переговорів і об’єднати зусилля в ім’я партії.

Та реалізація цього плану значною мірою залежить від результатів дебатів, на яких Сандерс та Байден вперше зустрілися сам на сам.

Дебати та тлі пандемії

Планувалося, що ці дебати пройдуть у Фініксі, штат Аризона, однак через загрозу поширення коронавірусу їх перенесли до Вашингтона.

Тож обидва кандидати були змушені призупинити активну фазу поїздок і зустрічей, а отже, мали вдосталь часу підготуватися до дуелі, яка могла як поховати шанси Сандерса, так і похитнути лідерство Байдена.

Проте несподіванки не відбулося – Байден виглядав набагато яскравішим і впевнено задавав тон дискусії. Невипадково, що Трампу ці дебати не сподобалися – у своєму твіттері він назвав їх "нудними".

Ключова новина дебатів: Байден пообіцяв призначити жінку на посаду віцепрезидента та афроамериканку на посаду верховного судді. Такий крок має сильно мобілізувати жінок – невипадково низка газет назвали цю обіцянку "феміністичним посиленням Байдена".

Разом із тим Байден, якому вкрай важливо залучити електорат Сандерса, особливо молодь, відверто мало уваги звертав на їхні проблеми. Найгучнішою пропозицією була обіцянка підтримати заснування безкоштовних коледжів для сімей з доходами нижче 125 тис. доларів на рік.

Ще одна особливість цих дебатів – обговорення майже усіх питань, так чи інакше, проходило крізь призму загроз пандемії.

Як коронавірус вплине на економіку, чи варто застосовувати збройні сили у разі поширення епідемії, чи достатньо засобів для перевірки іммігрантів, як ефективно побудувати співпрацю з іншими країнами для боротьби з пандемією – ось короткий опис левової частини "коронадебатів".

Навіть віталися кандидати ліктями, а не потисканням рук.

Зрештою, обговорення загроз від пандемії також пішло на користь Байдену.

Якщо Сандерс апелював до недоліків американської системи охорони здоров’я та соціального захисту, то Байден презентував себе як лідера, який знає, що робити в екстремальних умовах, та може об’єднає країну для подолання пандемії.

І хоча не обійшлося без курйозів – обидва кандидати регулярно плутали назву нового вірусу, – проте Байден був набагато більш схожий на того, хто здатний вести націю через випробування, як і годиться першому в списку, хто претендує на посаду лідера нації.

Останнє може стати вирішальним моментом для остаточної перемоги – робота над таким іміджем може допомогти Байдену консолідувати електорат Демпартії та стати справжньою загрозою для планів Трампа обратися на другий термін.

Автор: Дмитро Шеренговський,

Аналітичний центр УКУ