Як країнам ЄС протистояти новим викликам, створеним пандемією? Наскільки таки ризики вдарять по Україні і що варто робити Києву вже зараз?

Рада зовнішньої політики "Українська призма" здійснила аналіз нових ризиків, які постали перед ЄС та Україною. Повний текст дослідження доступний за посиланням. 

* * * * *

Швидке поширення пандемії COVID-19 стало глобальним викликом, що не лише поставив під питання базові принципи функціонування Євросоюзу (такі як свобода пересування у рамках Шенгенської зони), але й став стрес-тестом для всіх інституцій ЄС.

Пошук індивідуальних шляхів протидії вірусу загострив внутрішньополітичні дискусії євроскептиків та відкрив вікно можливостей для інших геополітичних гравців.

Росія та Китай намагаються скористатися новими можливостями, що дає криза у Європі, для просування свого впливу, а у випадку РФ – також і для скасування санкцій.

Усе це створює низку нових викликів для України. І Києву треба якнайшвидше визначитися, як саме їм протистояти.

Виклик європейській єдності

Вже перші кроки протидії епідемії показали брак солідарності між членами ЄС.

Держави закривали кордони, забороняли експорт медичного обладнання всупереч підписаним домовленостям або навіть реквізували його, наввипередки намагалися імпортувати необхідне із зовнішніх ринків.

У світлі економічної рецесії та хаотизації публічних дискурсів майбутнє ЄС вкотре виглядає турбулентним, а наявні лінії поділу на європейському континенті почали поглиблюватися.

Водночас європейські інституції вистояли.

Після перших індивідуалістичних реакцій держави-члени за посередництва Брюсселя опанували більш керований підхід до розв’язання кризи.

Європейські інституції розробили плани економічної допомоги постраждалим країнам та пом’якшили підхід до правил фінансової ощадності, що вимагаються у звичайних умовах.

Сусідні держави почали співпрацювати між собою, приймати на лікування важкохворих з найбільш уражених регіонів тощо.

Своєю чергою ЄС продемонстрував координаційну роль, коли в досить короткий термін спільними зусиллями було організовано закупівлю необхідних засобів захисту, профінансовано повернення туристів, що опинилися за кордоном, закрито зовнішні кордони ЄС.

Загальноєвропейська відповідь на пандемію наразі має обмежений характер, частково з причин браку компетенції (охорона здоров’я залишається національною прерогативою), частково через динамізм ситуації, з яким важко оперативно впоратися бюрократичним структурам Євросоюзу.

Однак інституції ЄС вже представили низку ініціатив з пом’якшення наслідків пандемії економічними інструментами у середині березня 2020 року.

Вирус как вызов единству: какой будет антикризисная стратегия ЕС

Фокус таких ініціатив зосереджений на збереженні цілісності єдиного ринку ЄС, наданні підтримки громадянам та підприємствам ЄС та визначенні заходів оперативного реагування для підтримки стабільності та солідарності держав-членів. Наприклад, інвестиційна ініціатива Corona Response передбачає виділення 37 млрд євро з доступних фондів Євросоюзу для громадян, регіонів і держав-членів, постраждалих від COVID-19.

Крім того, відтепер Фонд солідарності ЄС покриватиме виклики надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, що дозволить виділити до 800 млн євро для держав-членів.

З огляду на неухильне сповільнення економічного зростання єврозони та всього Євросоюзу, офіційний Брюссель виділяє на підтримку постраждалих від пандемії підприємств 1 мільярд євро.

Важливим є і те, що ЄС проявив "бюджетну гнучкість": тепер держави-члени можуть спрямовувати свої видатки на підтримку охорони здоров’я та вразливих секторів економіки (туризм та сфера послуг), і таке збільшення витрат на охорону здоров'я не розглядатиметься Європейською комісією як перевищення бюджетного дефіциту.

Зрештою, до наступного бюджету ЄС (Multiannual Financial Framework) планується включити інструменти підтримки економіки.

"Вікно можливостей" для РФ та Китаю

Через пандемію світ зіштовхнувся з новим витком геополітичних змагань у супроводі "інфодемії" пропаганди та дезінформації.

Зокрема, ЄС, за словами високого представника Жозепа Борреля, перебуває в центрі "битви наративів", де Китай та Росія пропонують свою "антиліберальну" альтернативу.

РФ активно використовує вразливість держав-членів ЄС перед COVID-19, зокрема зниження виробництва, скорочення робочих місць, перенавантаження систем охорони здоров’я для вирішення власних завдань.

Криза створила сприятливу можливість для покращення іміджу РФ та створення передумов для розгортання дискусії про скасування санкцій. 

Тактична майстерність РФ та швидкість дій у справі надання допомоги Італії вказує на те, що Кремль продовжить здійснювати подібні точкові кроки для послаблення проєвропейської позиції середземноморських держав, намагаючись вибудувати коло держав, які активніше лобіюватимуть зняття санкційного режиму ЄС проти РФ.

Залучення Росії до кризи є двовимірним: з одного боку, сприяння поширенню дезінформації про коронавірус та підтримка євроскептичних настроїв залишається однією з тактик розхитування Євросоюзу зсередини, намагання вплинути на довіру європейців до інституцій ЄС.

Китай на тлі епідемії коронавірусу надалі розгортатиме діяльність, спрямовану на ствердження в ролі одного з ключових світових лідерів.

З іншого боку, КНР намагається скоригувати свій несприятливий образ держави походження COVID-19, тож демонструє державам ЄС свою відповідальність та бажання співпраці.

Здебільшого Пекін використовуватиме економічні важелі та надання допомоги державам, що прихильні до китайських глобальних та регіональних ініціатив (постачання необхідних засобів захисту в Італію або Чехію привертають загальну увагу).

Помітним є також те, що часом Китай використовує свою допомогу як демонстративну винагороду за прихильність окремих держав до китайських ініціатив "Один пояс, один шлях" та "17+1".

Три міжнародні виклики для України

Для України одним із негативних наслідків епідемії може стати уповільнення співпраці з ЄС та окремими державами-членами.

Тож українська дипломатія повинна вжити прицільних точкових заходів для збереження наявних напрацювань та стимулювання позитивної динаміки такої співпраці.

Зокрема, Києву варто вийти з власними пропозиціями щодо посилення співпраці у подоланні наслідків пандемії в регіоні Східного партнерства. В довгостроковій перспективі Київ може взяти на себе роль регіонального лідера у просуванні міжурядових ініціатив співпраці у разі надзвичайних ситуацій природного, санітарного чи техногенного характеру.

Інший виклик, що постає перед Україною – протистояння міжнародній кампанії РФ щодо скасування санкцій.

У цій ситуації Києву доцільно посилити проактивний діалог щодо цього з Італією, Францією, Німеччиною, Чехією та іншими країнами для утримання санкційної солідарності на рівні ЄС.

Окремо необхідно працювати з КНР, яка підтримала перегляд санкцій щодо Ірану, і переконати китайське керівництво, що перегляд санкцій не може бути пакетним і відповідно поширюватися на Росію.

І нарешті, викликом для України є протидія російським фейкам.

Для цього варто посилити координацію з East StratCom Task Force – інституцією ЄС, яка займається моніторингом дезінформації.

Також Україні доцільно повернутися до ідеї створення в Києві Центру протидії гібридним загрозам в регіоні Східного партнерства.

Це далеко не єдині поради, як Україні діяти в умовах нових ризиків.

Втім, криза може стати й можливістю посилення солідарності як всередині Євросоюзу, так і між ЄС та Україною.

Автори: Вікторія Вдовиченко, Марина Воротнюк, Сергій Герасимчук, Надія Коваль, Олександр Краєв,

"Українська призма"