Вирус для президента: как выборы и эпидемия заводят Польшу в глубокий кризис
За чотири дні до першого туру президентських виборів польська влада раптом опинилася у глибокій кризі. Напевно, у найглибшій за останні п'ять років – від моменту приходу до влади партії "Право та Справедливість".
Пізно ввечері 5 травня Сенат Польщі відхилив законопроєкт про можливість заочного голосування на президентських виборах – за допомогою поштових відправлень. Проти цієї ініціативи голосувало 50 сенаторів, за – лише 35.
А це означає, що вибори президента Польщі, призначені на 10 травня, не зможуть відбутися – як би цього не прагнуло керівництво держави.
Хоча такий результат був цілком очікуваний, він поставив польську владу перед украй складним вибором. Вибором, в якому кожна з можливих опцій виглядає дуже ризикованою.
Ситуація може вилитися навіть у відставку уряду та дострокові парламентські вибори (які, втім, теж невідомо як проводити у часи пандемії). А може завести Польщу у правовий вакуум, підірвавши легітимність державних інституцій.
Відкласти не можна голосувати
Рішення про те, що перший тур президентських виборів у Польщі відбудеться 10 травня, було ухвалене ще взимку, коли ці плани видавалися цілком реальними.
Із початком пандемії влада почала шукати вихід із ситуації, але у підсумку – лише створила собі проблему. Правляча партія "Право і Справедливість" (ПіС) відмовилася від пропозицій опозиції перенести вибори на більш безпечний період і надалі відмовлялася переглядати своє рішення. Зрештою Польща стала ледь не єдиною державою у світі, яка збирається проводити вибори під час пандемії.
За задумкою влади, зробити таке голосування безпечним мала зміна виборчого законодавства, яка дозволяє голосування поштою для всіх виборців. Сейм (нижня палата парламенту Польщі) у квітні ухвалив відповідний законопроєкт та відправив його на розгляд Сенату.
Та вже тоді стало ясно, що голосів за його ухвалення бракує.
Щоб унеможливити проведення виборів 10 травня, Сенат, більшість в якому має опозиція, до останнього не поспішав із голосуванням. За польським законодавством, якщо Сенат не розглянув законопроєкт у визначений термін, той вважається схваленим та йде на підпис президентові Анджею Дуді.
Тому його поставили на голосування ледь не у найпізніший можливий термін – і успішно "завалили".
Тепер законопроєкт має бути повторно розглянутий Сеймом. І має бути підтриманий більшістю від списочного складу палати парламенту – а це 231 голос.
Гарантій того, що влада знайде стільки голосів, немає. Так, у першому голосуванні у Сеймі, коли було достатньо мати більшість від присутніх, за поштові вибори голосувало лише 230 депутатів, тобто менше потрібної абсолютної більшості.
До того ж проти ухвалення закону тепер виступає Ярослав Говін – лідер маленької партії Porozumienie (Згода) та донедавна віцепрем’єр. Він пішов з посади на знак незгоди з наміром влади будь-що провести вибори і тепер обіцяє блокувати цей законопроєкт. При цьому його партія має 18 депутатських мандатів у Сеймі, тоді як коаліція має більшість із перевагою лише у чотири мандати.
Щоправда, далеко не всі однопартійці Говіна готові підтримати свого лідера – частина з них заявила про готовність голосувати за "поштовий" законопроєкт.
До підтримки ідеї голосування поштою намагаються долучити й депутатів від опозиції. Наразі відомо, що законопроєкт готові підтримати щонайменше два депутати від найбільшої опозиційної сили "Громадянська платформа" (ГП). В ультраправій "Конфедерації" також заявили про "роботу" влади з її депутатами.
Проте всі ці зусилля не гарантують вдалого для ПіС голосування.
Часу для залучення додаткових голосів немає – вибори вже на носі. А провал голосування й поготів стане катастрофою – всі розуміють, що через пандемію проводити вибори у "звичайному" режимі просто неможливо.
Більш того, провал голосування може стати ознакою й краху коаліції. У такому випадку опозиція може поставити на голосування й вотум довіри уряду, а проваливши його та відправивши уряд у відставку – вимагати й позачергових парламентських виборів.
Проблеми не зникають, навіть якщо Сейм все ж схвалить "поштовий" законопроєкт.
Такі вибори будуть опротестовані опозицією – і підстав для визнання їх недійсними буде більш ніж достатньо.
Наприклад, як передбачається, разом із бюлетенем виборець має вислати й певну персональну інформацію – а це суперечить принципам таємного голосування.
Також зараз очевидно, що польська пошта не готова до такої роботи.
Крім того, навіть поштові вибори несуть епідемічну небезпеку. Хоча поштарям і заборонено контактувати з абонентами, а листи можна лише кидати у поштові скриньки, вірус все одно деякий час живе на папері.
Ба більше, зараз вже технічно неможливо виконати всі вимоги "поштового закону" для проведення виборів у заплановану дату.
Зокрема, згідно з ним, списки виборців має формувати місцева влада. Проте в багатьох містах, особливо там, де влада належить опозиції, вона відмовилася це робити – закону ж ще немає. Як наслідок, формуванням списків займався уряд, що призвело до численних помилок (і, до того ж, суперечить законопроєкту).
На додачу не зможе проголосувати чимала частина поляків, що мешкають за кордоном. Оскільки польська пошта не працює в інших країнах, голосування там можливо лише "олдскульно", на дільницях. Проте таке голосування є масовим заходом і підпадає під заборону в більшості країнах ЄС та у Великій Британії.
Три сценарії збереження влади
Усі ці проблеми польська влада створила самотужки, довгий час заявляючи про безальтернативність голосування саме 10 травня.
Тепер їм доведеться терміново шукати шляхи для виходу з кризи.
Польський центрвиборчком вже заявив про неможливість проведення виборів саме 10 травня. Конституція дає певну гнучкість – за нею перший тур президентських виборів має пройти до 24 травня, а отже, перенесення на один чи два тижні є теоретично можливим.
Проте далеко не факт, що проблеми, які роблять неможливим голосування 10 травня, раптом зникнуть. Скажімо відверто, вибори, які відповідатимуть усім необхідним стандартам, майже напевно не вдасться провести й у ці дати.
А це означає, що Польща зіткнулася зі справжнім "чорним лебедем" – ситуацією, яку досі ніхто не вважав реальною. Польське право просто не передбачає сценарію, коли вибори президента не відбулися вчасно. А відповідно – країна потрапляє у правову невизначеність.
Тому саме по собі перенесення не вирішує існуючих проблем, воно лише дає владі трохи більше часу для вибору та реалізації інших сценаріїв.
Які наразі є можливі сценарії виходу з цієї кризи?
Донедавна обговорювався варіант внесення змін до конституції, які дозволять як виняток продовжити чинний президентський термін Анджея Дуди на два роки, але унеможливлюють його балотування на другий термін.
Втім, влада не може з певністю розрахувати навіть на просту більшість, і сподіватися на те, що вона збере конституційну більшість – дуже нерозсудливо. А такий план був дуже гостро сприйнятий опозицією.
Альтернативний сценарій – оголошення надзвичайного стану. За таким сценарієм президентські повноваження Анджея Дуди продовжуються на термін дії цього стану, проте після його завершення вибори мають пройти протягом 60 днів.
Цікавий момент: якщо влада й обере такий шлях, то, швидше за все, буде оголошено надзвичайний стан не внаслідок пандемії коронавірусу, а через стихійне лихо – посуху, яка загрожує продовольчій безпеці.
Небажання обирати більш очевидний шлях пояснюється тим, що за "коронавірусного" варіанта ті компанії, які через карантинні обмеження призупинили роботу, отримають змогу вимагати від держави компенсації збитків – а грошей на це у бюджеті немає. Стихійне лихо в цьому плані є менш затратним для бюджету.
Втім, існує й ще один суттєвий недолік такого сценарію. Будь-який з варіантів надзвичайного стану неможливо ввести на кілька днів чи тижнів – щонайменше на місяць-два.
А це означає, що тоді президентські вибори відбудуться не раніше осені – як від початку пропонувала опозиція. А для влади це небажаний варіант. Офіційно – через ризики другої хвилі епідемії. Неофіційно – як вважається, економічна криза, спричинена карантином, може суттєво зменшити рівень підтримки влади.
Тому вибори треба проводити або якнайшвидше, або вже за рік-два.
Саме тому і з’явився ще один план – варіант дострокової відставки Анджея Дуди.
Його ключовий плюс – те, що процедура відставки президента ретельно прописана в конституції. У такому разі президентські повноваження тимчасово перебирає спікер Сейму, який протягом 14 днів має оголосити дострокові вибори, які мають відбутися протягом найближчих 60 днів.
Це дозволить провести вибори у першій половині літа, що виглядає відносно безпечно з огляду як на епідемію, так і на рейтинги влади. Щоправда, невідомо, що думає з цього приводу сам Анджей Дуда – але навряд чи він піде проти волі партії.
Втім, і цей варіант має вагомий недолік. Про нього – нижче.
Шанс для опозиції
Нинішня виборча кампанія вийшла вкрай невдалою для опозиції, а точніше – для її ключової сили, партії "Громадянська платформа".
За опитуванням останніх тижнів, чинний президент має всі шанси виграти вже у першому турі. Натомість кандидатка від ГП Малгожата Кідава-Блонська може розраховувати лише на 2% голосів, зайнявши передостаннє місце.
У ГП вважають ці опитування нерепрезентативними, пояснюючи, що "Платформа" зробила ставку на невизнання виборів, якщо ті відбудуться 10 травня. А відповідно, переважна більшість потенційних виборців Кідави-Блонської на питання соціологів відповідають, що не збираються брати участь у виборах.
Втім, навіть така корекція не зможе подолати розрив між чинним президентом та опозиціонеркою. Кідава-Блонська відверто не виправдала покладених на неї сподівань.
Реалізація владою варіанта з відставкою Дуди дає опозиції шанс на "роботу над помилками".
За такого сценарію виборча кампанія починається з "чистого аркуша".
Це дає опозиції можливість замінити кандидата на перспективнішого.
Звичайно, позачергові вибори не дають часу для "розкрутки" нового кандидата. Проте така "робота над помилками" може дати нове дихання кампанії опозиції, особливо в умовах втоми суспільства від наслідків карантину.
Зрештою, у ГП є свій "джокер" – колишній прем'єр-міністр Польщі та експрезидент Європейської ради Дональд Туск.
І хоча він поки не давав підстав говорити про повернення, такий крок – не надто ймовірний, але все ж не виключений – здатен цілковито змінити розклади у президентських перегонах.
Автор: Юрій Панченко,
редактор "Європейської правди"