Через пандемію на другий план відійшли перипетії переговорного процесу між Британією та Євросоюзом щодо підписання угоди про вільну торгівлю.

Між тим діалог між Лондоном та Брюсселем вдалося зрушити з мертвої точки.

Щоправда, часу та маневрів, принаймні для Лондона, залишається все менше, і дотримання відповідної процедури, в тому числі й дедлайнів, стане важливою умовою для досягнення консенсусу щодо узгодження майбутнього документа.

Спекотне літо

Проведення зустрічі у форматі відеоконференції між прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном, президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, головою Європейської ради Шарлем Мішелем та головою Європарламенту Давідом Сассолі 15 червня підбило підсумки чотирьох раундів переговорів.

Борис с вирусом: как Британия с больным премьером поменяла стратегию противодействия эпидемии

Нагадаймо, Британія та ЄС мають час до кінця цього року, поки триває перехідний період, на підписання та ратифікацію документа.

Зрештою, після розмови Джонсон зазначив, що сторонам вже не так далеко до спільної згоди, і наголосив на важливості питання рибальства та повернення контролю над торгівлею до власне британських інститутів. 

Обидві сторони засвідчили важливість досягнення "нового моменту", коли все вже майже готово. Також політики обмінялися символічними фразеологізмами: Джонсон сказав, що ЄС треба просто "покласти тигра в бак" (зробити рішучі, невідворотні дії, сповнені енергії), а Сассолі написав після розмови в Твіттері "треба дотримуватися домовленостей" латиною.

Зважаючи на прагнення Лондона й Брюсселя дотримуватися дедлайнів, це літо буде спекотним не лише в температурному сенсі, але й у політичному.

Що не поділили ЄС та Британія

Від 31 січня, коли Велика Британія офіційно вийшла з Євросоюзу, розпочався перехідний період, коли законодавство ЄС ще залишається чинним у цій країні.

Із того часу вже пів року тривають переговори щодо "комплексної та всеохоплюючої угоди про торгівлю" між Лондоном та Брюсселем. За цей час, особливо за березень-травень, відбулося декілька важливих подій, хоча загалом ситуація далека від остаточного вирішення.

Після того, як наприкінці лютого обидві сторони опублікували свої плани подальших дій, розпочалися переговори почергово в Брюсселі та Лондоні.

Перший раунд відбувся 2-5 березня в Брюсселі, після чого головний переговірник від Євросоюзу Мішель Барн’є заявив про існування глибинних суперечностей між сторонами.

Вимоги ЄС: збереження рівних прав для європейських компаній, що працюють на британському ринку, збереження повного доступу європейських суден у британські територіальні води, юридичне унормування подальших економічних відносин. 

Якщо конкретніше, то претензії європейців полягають у прагненні нав’язати Британії чинні обмеження щодо надання субсидій бізнесу, прав робітників та охорони довкілля.

Дуже важливим питанням для обох сторін переговорного процесу залишається рибальство.

Досить ймовірною все ще є морська війна між британськими та французькими рибалками за право вилову в прибережних водах Ла-Маншу та інших територіальних водах, що відділяють держави одна від одної.

Непоодинокі випадки конфліктів між суднами посилилися останніми роками.

Британська сторона тепер прагне залишати більшість вилову в себе, а французи бажають продовжити підтримувати свою економіку за рахунок водних ресурсів поблизу узбережжя Сполученого Королівства.

Згідно з міжнародними нормами, що виникли 1982 року, прибережним державам було розширено межі виключної економічної зони на 200 морських миль від берега. Своєю чергою політика ЄС у цьому питанні дозволяла використовувати ці водні ресурси зі спільною метою, тобто поблизу Британії могли ловити рибу не лише місцеві рибалки, але й французькі чи голландські.

До того ж Брюссель щороку визначає загальнодозволений вилов, який розподіляється як між державами, так і між окремими підприємствами.

Якщо торговельну угоду між Британією та ЄС не буде підписано, Лондон отримає повний контроль над своїми прибережними водами та виключною економічною зоною, а європейські човни не матимуть доступу до цих територіальних вод.

Щоправда, за найпесимістичнішого сценарію Британія буде змушена так чи інакше домовлятися про експорт своєї рибної продукції разом із Норвегією та європейськими чиновниками.

Тож, швидше за все, стратегічне бачення відновлення економіки переважатиме над тактичними кроками щодо повернення контролю над водними ресурсами.

Курс на розрив

Кінцевою датою завершення переговорів залишається 30 червня.

Що цікаво, британська сторона в особах головного переговірника у справах Brexit Девіда Фроста та Бориса Джонсона всіляко відкидає варіант продовження переговорного процесу з Брюсселем.

А це означає, що Британія прагне остаточно розірвати з усіма торговельними регуляторами Брюсселя та почати самостійне економічне плавання.

Тут варто пам’ятати, що Британія прагне підписати угоди про вільну торгівлю не лише з Європейським Союзом, але й США, Японією, Австралією та Новою Зеландією.

В американському випадку найближчим часом це неможливо, зважаючи на президентські перегони цього року та ірландське питання, яке заважає дійти консенсусу одночасно з Вашингтоном та Брюсселем.

Японія в цьому аспекті виглядає більш імовірним варіантом як спосіб посилити британські позиції на азійських ринках та одночасно знайти впливового союзника в боротьбі з китайською економічною експансією.

За оцінками міністра торгівлі Великої Британії Елізабет Трасс, угода про вільну торгівлю між Лондоном та Токіо дасть змогу пожвавити торгівлю на 15,2 млрд фунтів.

Ще більш важливим для Лондона виглядає створення ЗВТ із Австралією та Новою Зеландією. Провідні країни Співдружності мають стати плацдармом зміцнення торговельних зв’язків всередині цієї спільноти постколоніальних держав.

Чи наважаться ЄС та Британія на такий розрив?

17 червня керівник ліберал-демократів Ед Дейві порадив Джонсону "показати трохи старого доброго британського здорового глузду".

На цю репліку британський прем’єр-міністр заявив, що економічні проблеми краще буде узгодити вже після перехідного періоду.

Автор: Єгор Брайлян,

історик, редактор Toynbee Prize Foundation