Команда Меркель против кризиса в Евросоюзе: чего ждать от председательства Берлина в Совете ЕС

1 липня Німеччина розпочне піврічне головування у Раді Євросоюзу. 

Чомусь так складається, і вже не вперше, що німецьке головування припадає на час посиленої турбулентності в ЄС.

Так, у 2007 році Берліну на чолі Ради ЄС довелося рятувати "Європейську конституцію" (тобто Конституційний договір ЄС) після провальних референдумів у Франції та Нідерландах у 2005 році. Зусилля Німеччини дозволили подолати ту кризу: вихід був знайдений, і у грудні 2007-го держави-члени ЄС підписали відому Лісабонську угоду – нову редакцію Договору Євросоюзу.

Цього разу завдання ще складніше, і у Берліні це усвідомлюють.

Два тижні тому федеральний канцлер Ангела Меркель представила у Бундестазі програму головування Німеччини в Раді ЄС у другому півріччі 2020 року. Як зазначила вона у своїй промові, Німеччина переймає головування в Євросоюзі у той час, коли "ЄС зіштовхнувся із найбільшим викликом в його історії" – необхідністю подолання наслідків пандемії COVID-19. І це не перебільшення. Коронавірус не лише змінив життя Європи та всього світу. Окрім цього, він вже спровокував одну із найбільших рецесій світової економіки.

То чи зможе Німеччина і цього разу впоратися із надскладним викликом та закласти основи для чергового порятунку Європи?

Європейська інтеграція – тобто поглиблення взаємозв’язку між державами-членами ЄС – є одним з основних стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів федерального уряду, незалежно від політичних сил, які знаходяться при владі в Берліні.

Однак з початком спалаху пандемії COVID-19 відбувся ніби збій координат європейського проєкту. 

Замість злагодженої політики із вироблення спільних погоджених із партнерами європейських рішень, яка вже стала звичною практикою, у країнах-членах ЄС спрацювали "національні рефлекси".

У період найбільш активного поширення вірусу Європою – березень/квітень – країни ЄС в односторонньому порядку, без консультацій з Брюсселем та із сусідніми столицями, почали активно впроваджувати обмеження на перетин кордонів в Євросоюзі, підриваючи функціонування однієї з основних європейських свобод – свободи руху людей. Плани дій у відповідь на поширення кризи кожна країна визначала та ухвалювала самостійно, навіть не намагаючись синхронізувати їх із партнерами по ЄС.

І Німеччина тут, як не дивно, не стала винятком.

Офіційний Берлін одним із перших у ЄС оголосив про запровадження комплексного плану із порятунку економіки, під загальною назвою "Захисний щит для Німеччини".

Цей план передбачає запровадження мільярдної програми на підтримку бізнесу, часткове зниження податків, збереження працевлаштування за рахунок фінансування заробітних плат із фонду соціального страхування Федерального агентства з питань праці (так званий Kurzarbeitgeld). При цьому розміри підтримки вражають. Так, лише на створення Економічного стабілізаційного фонду для підтримки німецьких компаній планується виділити понад 600 млрд євро, основна частина з яких буде видана у формі кредитів та державних гарантій на підтримку ліквідності та зміцнення власного капіталу середніх та великих компаній. Окрім того, 50 млрд євро грантових коштів мають піти на підтримку приватних підприємців, фрілансерів, малих компаній із загальною кількістю працівників не більше 10 осіб.

На додаток передбачені окремі фінансові вливання у сектор охорони здоров’я, соціальну безпеку та допомогу по догляду за дитиною.

Така підтримка економіки Німеччини стала предметом обговорення інших європейських столиць.

Критики побоюються, що завдяки такому плану дій і без того досить сильні німецькі компанії можуть вийти із кризи у набагато кращому стані у порівнянні зі своїми європейськими конкурентами. А отже, експансія німецького бізнесу в Європі посилиться.

Однак тепер Берлін планує транслювати свій позитивний досвід подолання кризи на весь Євросоюз. Запровадження надійного плану з відновлення європейської економіки є ключовим завданням на період головування Німеччини в ЄС.

Втім, точне копіювання плану в межах ЄС не є можливим, а його видозміни не мають подібного рівня підтримки.

На липень заплановані перші обговорення наразі досить суперечливого німецько-французького Плану порятунку Європи, разом зі створенням Фонду відновлення європейських економік (EU recovery fund). Чимало ідей цього плану повторюють положення "Захисного щита для Німеччини". Зокрема, його основними складовими є довгострокові кредити та гранти, надання гарантій Європейського інвестиційного банку, створення додаткових заходів щодо захисту робочих місць.

Однак досягнути компромісу всередині ЄС із цього питання буде нелегко.

Основні розбіжності існують щодо розміру даного Фонду, інструментів (кредити vs. гранти), умов видачі кредитів, критеріїв отримання грантової допомоги. Візьмемо до прикладу розмір допомоги. Наразі йдеться про 750 млрд євро на всю економіку Євросоюзу. Це лише трохи більше за суму, яку німецький уряд зарезервував на підтримку бізнесу власної держави – хоча сукупний ВВП Євросоюзу більше ніж учетверо перевищує німецький ВВП.

Серед країн ЄС вже формуються перші коаліції із подекуди кардинально протилежними інтересами та позиціями.

І тому дійти згоди між ними буде можливо лише за наявності сильного посередника, роль якого планує взяти на себе Німеччина.

Німеччина готується до свого головування в Раді ЄС дуже ретельно.

Поразка у порятунку європейської економіки є неприпустимою. Навіть через те, що вона посилить позиції радикальних антиєвропейських сил, які неодмінно намагатимуться дестабілізувати Євросоюз ізсередини.

Натомість вдалий план порятунку економіки сприятиме відновленню довіри до ЄС, яка похитнулася через відсутність спільної відповіді на пандемію COVID-19 у перші місяці її поширення в Європі. До того ж швидке відновлення сильної європейської економіки потрібне самій Німеччині та її експортерам.

А що ж з Україною? Чи є плани щодо нас у період головування Німеччини?

З огляду на комплексність внутрішніх викликів, очевидно, що до кінця року ЄС сфокусується головним чином на собі. Тому посиленої уваги до України, яка б доповнювалася великими проєктами та фінансовою допомогою, не варто очікувати.

Лише у разі, якщо стабілізація європейської економіки відбуватиметься успішно, Німеччина зможе сфокусуватися на інших пріоритетах головування, як-то захист клімату та перехід до кліматично-нейтральної економіки, технологічна трансформація економік та суспільства, підвищення глобальної відповідальності ЄС тощо.

І тоді Україна може спробувати повернути втрачений інтерес до себе, якщо зможе запропонувати щось стратегічне та практичне, що впишеться в майбутню концепцію розвитку Союзу після Brexit і пандемії.

Автор: Лідія Примаченко,

кандидат політичних наук, експерт Європейської експертної асоціації,
для "Європейської правди"