От Бергамо до Армении: как ослабление карантина изменило эпидемию в Европе
Нові правила карантину в Україні принесли не тільки полегшення. В останній тиждень почала помітно зростати кількість заражень, а 3 червня вона сягнула абсолютного рекорду – 588 нових хворих. За минулі три дні їхня кількість збільшилася на понад 1600 людей – такого зростання не було за увесь час епідемії.
Подібні процеси відбуваються і у деяких інших країнах, які ще донедавна вважали, що вже подолали пік епідемії.
У багатьох державах це сталося одночасно, і це не дивно. Минуло близько місяця відтоді, як усі країни Європи – включно з найбільш постраждалими від епідемії – почали пом’якшувати карантинні обмеження, запроваджені для стримування коронавірусу.
Послаблень одночасно хотіли і боялися. Скасування обмежень загрожувало зростанням кількості нових хворих та померлих. Проте продовження драконівського карантину означало б повну катастрофу для економіки та здатності людей прогодувати свої родини. Необхідність рятувати економіку переважила.
Три-чотири тижні – цілком достатній термін для перших висновків про те, куди веде різні країни Європи поетапне послаблення карантину, і про те, на що треба звернути увагу Україні, щоб не опинитися у ситуації значно гіршій, ніж на початку епідемії.
Це не порожні слова – приклади "нової хвилі" в Європі вже є.
Назад до карантину
На відміну від Італії та Іспанії, які "проспали" початок епідемії, такі країни, як Північна Македонія і Вірменія, мали час, щоби усвідомити масштаби загрози та запровадити жорсткі заходи ще тоді, коли випадки захворювання були поодинокими.
І вони цією можливістю скористалися.
Але на етапі виходу з карантину почалися проблеми.
Схоже, люди вирішили, що послаблення означають зникнення загрози. Але, як з’ясувалося, передчасно.
Північна Македонія з середини квітня спостерігала поступове зниження приросту нових випадків. 20 квітня кількість людей, які одужали, вперше перевищила кількість нових хворих.
12 травня уряд країни вирішив почати перші послаблення карантину: закладам дозволили продавати страви "з собою", почали відновлювати роботу державні установи, дозволили спортивні тренування на відкритому повітрі.
27 травня скасували комендантську годину, а з наступного дня дозволили відкритися ресторанам, кафе та барам.
Але менш ніж за тиждень – 4 червня – країна змушена була повернути комендантську годину, заборонивши пересування громадян у Скоп’є та низці інших міст з вечора четверга аж до ранку понеділка.
Таке рішення прийняли після того, як 3 червня зареєстрували 101 випадок зараження, з них більше половини – у Скоп'є.
І це справді багато для Північної Македонії з її 2 мільйонами населення, де з початку епідемії зафіксували загалом 2492 випадки зараження та 145 смертей. Ба більше, останні два дні – рекордні за приростом випадків за увесь час епідемії.
Чому так сталося? Найочевидніша причина – люди почали ігнорувати заходи безпеки, вирішивши, що якщо безпосередні заборони зняли, загроза вже минула (власне, як і в Україні).
Лише за минулу добу поліція зафіксувала понад 600 випадків перебування у громадських місцях без масок (і, вочевидь, це зовсім мала частка від реальної кількості тих, хто їх не носить). Навіть якщо винести за дужки суперечки з приводу реальної ефективності маски, ця цифра переконливо демонструє ставлення до заходів безпеки.
А частина громадян, схоже, досі вважає епідемію вигадкою: 31 травня біля будівлі уряду зібралася невелика демонстрація – проти, як стверджували люди, "вигаданої пандемії", примусової вакцинації та веж 5G.
Зростання кількості захворювань тепер ставить під загрозу проведення парламентських виборів, які Північна Македонія запланувала на 5 липня.
Схожа історія – у Вірменії, яка почала послаблювати карантин 18 травня.
Вже менш ніж за два тижні, 27 травня, влада заявила про "другу хвилю" епідемії. Хоча насправді про нову хвилю говорити немає підстав - радше, вірменська епідемія розвивалася за "українським сценарієм". Кількість нових заражень на деякий час стабілізувалася - а потім пішла вгору.
За словами прем’єра Нікола Пашиняна, причиною стали "проблеми з якістю дотримання карантинних обмежень".
4 червня Нікол Пашинян (який, до слова, також захворів на COVID-19 разом з усією родиною) заявив про подальше погіршення епідемічної ситуації. За добу коронавірус виявили у 697 осіб, а загальна кількість підтверджених заражень у країні з населенням, як у Києві, зросла з 7,7 тис. до 11,2 тис. за один лише тиждень!
За словами прем'єра, Вірменія вже дійшла до межі, коли не може вчасно госпіталізувати усіх пацієнтів, які цього потребують.
За оцінками влади, в країні зараз близько 20 тисяч осіб, які не знають про те, що інфіковані коронавірусом.
Тим часом Єврокомісія заборонила виконання рейсів до країн ЄС авіакомпаніям, що базуються у Вірменії, оскільки вони не відповідають міжнародним стандартам безпеки.
З обережною надією
Три країни – Італія, Іспанія та Франція – на перших місцях у Європі за кількістю заражень і смертей внаслідок епідемії. Та попри вражаючу статистику попередніх місяців, можна впевнено стверджувати, що найгірше для них – позаду.
Італія почала послаблювати карантин з 4 травня: з цього дня відновилася робота низки підприємств, ресторанам дозволили продавати їжу "з собою", люди змогли знову відвідувати родичів, які проживають в одному муніципалітеті.
Також дозволили весілля й похорони за участі до 15 осіб.
В середині травня італійцям дозволили бачитися з друзями та відкрили бари.
Цей крок ледь не призвів до проблем.
На вулицях і площах вечорами стало настільки людно, що мери міст почали закликати до здорового глузду, а міністр з питань регіональних справ Франческо Боксія пригрозив, що країна відкладе зняття обмежень на пересування між регіонами, якщо "натовпи на вулицях" подовжаться.
Більш того, уряд навіть анонсував набір 60 тисяч волонтерів, які будуть нагадувати людям про необхідність дотримуватися дистанції.
Важко сказати, чи змінили італійці свою поведінку, але погрози урядовців не здійснилися.
Минулого понеділка відновили роботу спортзали і басейни, а 3 червня Італія зняла майже всі обмеження на пересування всередині країни та оголосила про відкриття кордонів із країнами ЄС, а також Британією, Швейцарією та Ісландією – без зобов’язання для мандрівників проходити 14-денний карантин.
Та не варто думати, що це означає завершення епідемії в Італії - статистика і досі є сумною. За минулий тиждень зафіксована смерть 547 осіб із діагностованим COVID-19. Так, це вдесятеро менше, ніж було у квітні - але показники все ще далекі від нульових.
Останній тиждень добовий приріст заражень коливався між близько 180 та близько 600, причому найчастіше це 300+ випадків, з яких переважна більшість припадає на Ломбардію – епіцентр епідемії.
У Франції основний етап послаблення обмежень розпочався 11 травня: відкрилися більшість магазинів та підприємств, окрім ресторанів, невеликі музеї і бібліотеки, а з наступного дня – дитсадки та початкові школи, з обмеженням на кількість дітей.
Людям дозволили більше не носити з собою спеціальну форму, де вказана причина виходу з дому, подорожувати у радіусі 100 км від домівки та займатися спортом надворі без обмежень у часі. Більшість регіонів знову відкрили парки.
Якраз цього дня в країні зафіксували найменшу кількість померлих за добу з 18 березня – 70 людей.
Та послаблення не минуло без наслідків.
У перший післякарантинний ранок соцмережі та новини заповнили фото переповнених потягів метро та електричок (щоправда, така ситуація склалася лиш на окремих лініях та в години пік).
За тиждень довелося знову закрити більше 50 шкіл після того, як в окремих учнів чи персоналу виявили коронавірус.
Попри це, Франція уникнула рецидиву. Схоже, умовляння влади про те, щоби люди зберігали обережність, подіяли.
Бо хоча за три тижні, що минули після зняття обмежень, добовий приріст нових випадків та смертей не має чіткої динаміки, але впевнено знижується інший важливий показник: кількість госпіталізованих та кількість пацієнтів у реанімації.
Іспанія рухається шляхом, подібним до Італії: тут основні послаблення також почалися 4 травня. З цього дня дозволили відкритися невеликим магазинам та перукарням за попередньою домовленістю, ресторанам – продавати страви "з собою".
Деякі регіони затрималися у "фазі 1" довше, ніж планували – наприклад, Валенсія, яка відклала наступні послаблення після зростання швидкості поширення інфекції.
Зараз більша частина країни вже очікує переходу до третьої фази послаблень, яка запланована на 8 червня – роботи ресторанів у майже звичайному режимі, більшої свободи пересування між провінціями, відкриття клубів. Рішення про це мають приймати на основі даних про епідемічну ситуацію.
Але до медичної статистики останніми днями з’явилися питання.
Наприкінці травня Міністерство охорони здоров’я почало переглядати всю історію статистики і змінило підхід до звітування: на щоденних брифінгах почали повідомляти лише про смерті безпосередньо за останні 24 години та сумарну цифру "за останні 7 днів".
Після цього приріст кількості померлих знизився до неймовірних для Іспанії показників – однієї-декількох смертей за добу. 1-2 червня міністерство взагалі повідомило, що в країні не зареєстрували жодної смерті від коронавірусу.
Але це, схоже, було неправдою.
Цифри, які повідомляє уряд, розходяться з даними, про які звітують регіони. Наприклад, у дні з нібито "нульовою" кількістю загиблих один лише Мадрид повідомив про 11 та 12 померлих відповідно. Новини про загиблих доходили і з інших регіонів країни.
Показники "за 7 днів" (з даними, які додалися із затримкою) виглядають менш неймовірними – близько 60 померлих. Але все одно це дуже незначний приріст за тиждень для країни, де за кілька днів до зміни системи звітування – 25 травня – повідомляли про 50 загиблих за одну лиш добу.
Такі невідповідності починають викликати недовіру. Особливо на тлі того, що Іспанія оголосила про готовність вже з липня приймати іноземних туристів та, відповідно, зацікавлена виглядати безпечною країною.
Втім, дані про нові випадки інфікування – не менш важливі для туристичної привабливості – виглядають правдоподібно: протягом останнього тижня приріст коливається довкола 200 за добу, а сумарний показник за останні 7 днів (на 4 червня) – близько 2300 нових заражень. І це дуже близько до показників Італії.
Історії успіху
У середині квітня Данія здивувала своїх європейських сусідів, мабуть, не менше, ніж Швеція, яка взагалі не запроваджувала жорсткого карантину.
Країна першою у Європі оголосила про відкриття початкових шкіл та дитсадків, усі вони мали відновити роботу до 20 квітня. Хоча лише за місяць до цього Данія була серед країн з найбільшою кількістю хворих на мільйон населення.
20 квітня запрацювали перукарні, масажні салони, суди та деякі інші громадські установи. З 21 травня дозволили відкритися кінотеатрам, музеям та зоопаркам – за умови, що вони підготуються приймати відвідувачів з дотриманням заходів безпеки.
У це може бути важко повірити, але навіть після останніх послаблень приріст нових хворих продовжує знижуватися, як і кількість "активних" випадків.
Останні декілька днів показники нових заражень – чи не найнижчі за увесь час епідемії.
Вже з 15 червня Данія та Норвегія взаємно відкриють кордони для туристичних поїздок.
Чому Данії вдалося?
Таємниця – не у масовому тестуванні населення: про можливість здати тест для кожного дорослого громадянина оголосили лише 18 травня, фактично через місяць після перших послаблень.
Схоже, вирішальним фактором стали, з одного боку, правильна комунікація влади, а з іншого – відповідальне ставлення людей, і під час карантину, і на етапі виходу з нього.
Успіх ще однієї країни, Чорногорії частково можна пояснити тим, що вона останньою з країн Європи зареєструвала перші випадки коронавірусу. А тому мала достатньо часу усвідомити небезпеку. Однак ще важливіше те, що ще до виявлення перших випадків Чорногорія зачинила навчальні заклади на карантин, запровадила заходи безпеки у магазинах та закрила кордони для іноземних громадян.
А після виявлення перших хворих життя країни просто завмерло: зупинився увесь громадський транспорт, зачинилися всі заклади послуг, перебування на вулиці жорстко обмежили.
Комендантську годину, яка діяла з 31 березня, частково пом’якшили аж наприкінці квітня.
Теоретично будь-яка країна – у тому числі Чорногорія – могла повторити долю Вірменії чи Північної Македонії, проте цього не сталося.
Важко сказати, який з факторів зіграли найбільшу роль – завчасні суворі обмеження, обережність людей чи ефективне виявлення заражень, але чорногорці вийшли з боротьби з коронавірусом впевненими переможцями.
До останнього лишаючись "країною без коронавірусу" на початку епідемії, Чорногорія змогла зайняти першість і на зворотному шляху: 24 травня вона стала першою країною Європи, де не залишилося жодного активного випадку захворювання.
2 червня Чорногорія офіційно оголосила про завершення епідемії, після того, як за 28 днів не виявила нових заражень.
За увесь час епідемії країна, населення якої складає близько 630 тисяч осіб, зареєструвала 324 підтверджених випадків коронавірусу та 9 смертей.
Втім, в уряді наголошують, що загроза не минула і заходи безпеки залишаються актуальними – якщо люди хочуть зберегти для Чорногорії статус "країни, вільної від коронавірусу".
* * * * *
На кого буде більш схожа Україна? На Вірменію та Північну Македонію? Чи, може, на Данію та Чорногорію?
Відповідь на це запитання може скласти кожен, пройшовши вулицями і подивившись, чи багато перехожих дотримуються рекомендацій МОЗ.
Невтішною є й остання статистика: за результатами 3 червня, в Україні було зафіксовано рекордну кількість заражень COVID-19. І це – вкрай тривожний дзвоник. Адже повернення обмежень стане катастрофою для багатьох українців.
Тим більше підстав не повторювати помилок тих країн, які були змушені повернутися до жорсткого карантину.
Автор: Марія Ємець,
журналістка "Європейської правди"