Сербский штурм: кто выиграет от "попытки госпереворота" в Белграде

Два поспіль штурми парламенту, гостра реакція влади, яка побачила у протестах спробу державного заколоту, намагання знайти в них американську, хорватську та навіть українську руку... 

Усе це – реалії сьогоднішньої Сербії, де рішення про повернення жорсткого карантину вилилося у нову хвилю протистояння влади та опозиції. 

Цілком "випадково" нові протести збіглися із підготовкою мегаважливих для Заходу переговорів Сербії та Косова. Переговорів, успіх яких може відкрити Сербії двері до ЄС.

Крок, який здатний суттєво послабити "м'яку силу" РФ на Балканах. 

Привід для протесту

Масові акції протесту проти чинної влади на чолі з Александаром Вучичем та його Сербською прогресивною партією почалися ще півтора року тому.

Перша акція в Белграді відбулася в грудні 2018 року, пройшла під лозунгом "Stop krvavim košuljama" – "Стоп кривавим сорочкам" і була спрямована проти політичного насилля. Протестувальники звинувачували владу в нападах на опозиційних політиків, активістів та журналістів.

Хоча неодноразово підкреслювався громадянський, а не політичний характер протесту, на маніфестацію скликав опозиційний "Альянс для Сербії", а лідери руху очолювали колону протестувальників.

Безпосереднім приводом для виступу став напад на політика-опозиціонера Борко Стефановича. Втім, після оперативного розкриття цього та інших подібних злочинів, пов’язаних із нападами на опозиційних активістів, протести не вщухли.

Акції протесту змінюють слоган на "1 з 5 мільйонів" і незабаром поширюються на всю Сербію.

Фактично з грудня 2018 року до березня 2020 року жоден тиждень у Белграді, а іноді й в інших містах, не минув без тієї чи іншої антивладної маніфестації. Протести "1 з 5 мільйонів" стали найбільш тривалими та масовими акціями в Сербії з часів "Бульдозерної революції", завдяки якій 20 років тому було скинуто Слободана Мілошевича.

Хоча протестний рух "проти Вучича" позиціонувався як мирний спротив, кілька разів акції перетворювалися на заворушення та зіткнення з поліцією.

Виступи "1 з 5 мільйонів" були припинені в березні 2020 року через пандемію коронавірусу.

Парламентські вибори, які відбулися 21 червня, мали – в теорії – зняти політичну напругу. Так, принаймні, мають працювати демократичні процедури – коли влада не подобається, за неї просто не голосують, і вона перестає бути владою. Але на практиці вибори ще більше загострили внутрішньополітичне протистояння.

"Альянс для Сербії" оголосив виборам бойкот, закликавши і громадян не йти на дільниці. Опозиціонери не довіряли "провучичевському" уряду, вимагаючи сформувати "перехідну владу" на виборчий період, та заявляли про неможливість проведення повноцінної кампанії в умовах відсутності вільного доступу до державних медіа, які в Сербії є найбільш популярними та впливовими.

Зрештою, виборчий список "Александар Вучич – для наших дітей" Сербської прогресивної партії отримав 60,65% голосів, ще одна правляча партія – виборчий блок на чолі із Соціалістичною партією Сербії (SPS) нинішнього міністра закордонних справ Івіци Дачича – 10,38%. Це абсолютна більшість.

Громадський рух "1 з 5 мільйонів" взяв участь у виборчих перегонах, але без успіху: за них проголосувало лише 0,6% виборців.

Таким чином, основні опозиційні сили – хто свідомо, хто за результатами виборів – залишилися поза межами парламенту, а Вучич має всі шанси на практично одноосібну владу.

На цьому тлі будь-який привід в будь-який момент мав спровокувати продовження протестів. Хіба що з дещо видозміненими гаслами, бо рух "1 з 5 мільйонів", який взяв участь у виборах, проявив себе занадто конформістським як для лідера опору.

Приводом для поновлення протестних акцій, в дусі часу, став коронавірус.

Тут треба зазначити, що епідемічна ситуація в Сербії дійсно є критичною. Кожного дня все нові й нові лікарні додають до переліку тих, що приймають хворих на COVID-19, в Белграді пацієнтів почали відправляти в медичні заклади за межами столиці.

Почали хворіти члени уряду та їхні родини. Греція була вимушена закрити кордон із Сербією після того, як при "в’їзному" тестуванні у сербських туристів почав масово виявлятися коронавірус.

Але коли Александар Вучич оголосив про посилення карантинних обмежень у столиці, громадяни вийшли із протестом на вулиці.

"Українські найманці" або "рука Кремля"

Учасники акції впевнені: саме влада винна в погіршенні ситуації з поширенням коронавірусу, і для того, щоб її покращити, треба не посилювати карантин, а змінити владу.

Втім, вимогами не запроваджувати комендантську годину – яку проанонсував Вучич і з якою, власне, і не були згодні мешканці Белграда – протестувальники не обмежилися.

Відразу серед активних учасників протестів 7 та 8 липня з’явилися очільники "Альянсу для Сербії" Драган Джилас та Бошко Обрадович. А на передньому краї опинилися радикальні рухи. До протесту миттєво було додано нові лозунги – які й раніше були присутні на акціях, але не домінували. Йдеться про Косово.

Протестувальники скандували "Зрада, зрада", співали "О Косово, Косово", а активісти руху "Не здати Косово і Метохію" виявились у перших рядах тих, хто намагався штурмувати будинок сербського парламенту.

Після двох днів бійок із поліцією, підпалених поліцейських машин, сльозогінного газу та затримань десятків людей у відповідь заворушення припинилися.

9 липня чергова акція "проти карантину та влади" пройшла мирно, у вигляді сидячого протесту на вулицях та площах.

Питання: що це було? Окрім фантастичних ідей сербських ЗМІ про причетність до заворушень у Белграді "хорватських спецслужб", "американських приватних армій", "найманців, що воювали за Україну на Донбасі", є версія, яку озвучив Центр євроатлантичних досліджень з Белграда (CEAS).

Аналітики стверджують, що головними лідерами останніх антивладних виступів у Сербії є проросійські сили, які "не обирають засобів для делегітимізації спроб Сербії піти на компроміс у врегулюванні статусу Косова". Ось чому, на думку Центру, акції протесту відбуваються напередодні важливих зустрічей між представниками Белграда та Приштини.

CEAS наводить докази тісної співпраці росіян не тільки з відверто проросійськими політиками, але і повідомляє про проникнення прокремлівських структур і до лав нібито проєвропейських опозиційних рухів. Мета нинішніх заворушень, на думку аналітиків – зупинити стабілізацію та демократизацію Західних Балкан, зупинити пошуки компромісних рішень для відкритих питань та зруйнувати зв’язки регіону, включаючи Сербію, із Заходом.

Посол РФ в Сербії Александр Боцан-Харченко очікувано спростував ці звинувачення, назвав їх абсурдними та необґрунтованими. У своєму дописі у Twitter дипломат назвав белградський аналітичний центр поширювачем пропаганди щодо "російської загрози" та "примітивних русофобських кліше".

У Міністерстві закордонних справ РФ назвали інформацію про те, що Росія нібито причетна до заворушень у Белграді, "заказухою", спрямованою на те, щоб кинути тінь на російсько-сербське співробітництво. "Очевидно, автори даного вкидання намагаються йти в річищі відомих конспірологічних стереотипів своїх спонсорів, яким усюди ввижається "рука Москви", – йдеться в офіційному коментарі відомства.

Цікаво, що 8 липня пресслужба Александара Вучича оголосила про скасування його зустріч з російським послом. Але офіційно сербська влада заявила лише про причетність до заворушень в Белграді неназваних іноземних спецслужб, не уточнивши, яких саме.

На цьому тлі Белград розпочинає черговий етап переговорів щодо Косова.

Російські медіа вже почали активно транслювати прогноз "політичних оглядачів", за яким "Євросоюз і Північноатлантичний альянс хочуть так чи інакше добитися договору між Сербією і Косовом, що дозволило б підключити Белград спочатку до ЄС, а потім і до НАТО. Однак у них це навряд чи вийде зараз, оскільки визнання Косова ще більше розпалить протести, на які вийде народ, який не хоче добровільно здати свою землю".

Приводом для чергового виступу сербської опозиції може бути чергове "коронавірусне" загострення, побиття опозиціонера чи якийсь іншій "прокол" влади.

Але немає жодних гарантій того, що навіть найдемократичніший, суто проєвропейський чи взагалі аполітичний за своїм задумом рух не буде черговий раз використано місцевими політиками та їхніми друзями з РФ для боротьби проти вирішення питання Косова, без якого – як відомо – шлях в ЄС для Сербії закритий.

Автор: Наталя Іщенко,

журналіст, редактор порталу "Балканський оглядач"