1935-2020 – саме такими виявилися роки існування Собору Святої Софії у Стамбулі в якості музею.

Указ президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який повернув колишньому головному собору Візантії статус мечеті, став топновиною в усьому світі. Заперечення проти такого кроку Ердогану надіслали лідери багатьох країн.

Це рішення складно назвати неочікуваним, проте воно має всі шанси стати точкою неповернення  в історії Туреччини. І вже точно – це рішення буде мати істотний вплив як на турецьку політику, так і на відносини Анкари із навколишнім світом.

Собор, мечеть, музей – і знову мечеть

"Музей зачинено на реставрацію",- такий напис рукою самого Ататюрка - батька сучасної турецької державності, у 1934 році з'явився на воротах Святої Софії (тоді - мечеті), ставши однією з ключових складових масштабного реформування та європеїзації країни.

Річ у тім, що Айя-Софія – це не проста мечеть.

Перетворення на мечеть колишнього головного храму Константинополя - столиці Візантії, стало символом перемоги турків над православною імперією – і саме в цьому статусі він сприймався багато століть, починаючи із далекого 1453 року.

Саме тому створення музею подавалося як крок відмови від спадку Османської імперії та перетворення Туреччини на державу, яка не є загрозою християнському світу і навпаки – дбає про християнський спадок своєї країни.

Одночасно музеї були створені на базі ще декількох колишніх візантійських церков, що мали унікальні мозаїки та фрески.  

Авторитет Ататюрка у Туреччині був настільки великим, що цей крок не піддавався сумнівам багато десятиріч.

Це змінилося лише коли до влади у країні прийшов Реджеп Таїп Ердоган.

Він взявся до справи поступово. Зокрема, святом у Туреччині (в першу чергу - у Стамбулі) стає 29 травня – день взяття у 1453 році Константинополя султаном  Мехмедом ІІ.  Починаються наступ на інші музеї, створені на базі православних церков.

Наприклад, 2011 року під мечеть було передано іншу Софію – церкву у місті Ізнік (стародавній Нікеї), в якій у 787 році пройшов Сьомий Вселенський Собор. У 2013 році мечеттю стала ще одна Софія – собор у місті Трабзон (колишній Трапезунд), відомий унікальними фресками.

У 2015 році під приводом ремонтних робіт були заборонені – і досі не проводяться – православні богослужіння у зачиненому  монастирі Панагія Сумела, духовному центрі понтійських греків.

Втім, не було сумнівів, що це лише підготовка, і що головна ціль – повторне перетворення у мечеть головної Софії.

Цей крок став неминучим ще у 2016 році – після невдалої спроби державного заколоту у Туреччині.

Історично так склалося, що армія була гарантом дотримання ататюрківського курсу Туреччини на європеїзацію. У новітній турецькій історії було багато випадків таких військових заколотів, коли армія скидала занадто проісламський уряд, а згодом повертала владу черговому світському та прозахідному цивільному урядові.

Втім, у 2016 році все склалося інакше. Заколот завершився розгромом непідконтрольної Ердогану військової верхівки, внаслідок чого був знищений останній дієвий запобіжник для розвороту курсу держави.

Втім, навіть у такій ситуації перетворення Софії у мечеть пройшло у кілька етапів. Як перший крок, вже у 2016 році з одного з мінаретів Софії було вперше за багато десятиріч прочитано намаз. Після цього святкування 29 травня стали куди більш масовими – і супроводжувались перетворенням музею на мечеть.

І от через 4 роки наступила розв’язка. Вищий адміністративний суд Туреччини дозволив змінити статус собору Айя-Софія, анулювавши рішення 1934 року про перетворення собору на музей.  Відразу після цього Ердоган і прийняв свій указ – перші повноцінні богослужіння у колишньому православному соборі мають початися найближчими днями.

Нова реальність

Які наслідки матиме цей крок? Спочатку – трохи про "побутові" наслідки. Зокрема – як це рішення вплине на безцінний історичний пам’ятник і на те, чи зможуть відвідувачі побачити візантійські розписи та мозаїки.

Речник президента Туреччини Ібрагім Калін ще напередодні історичного рішення заявив, що перетворення собору на мечеть не означатиме його закриття для туристів.

За його словами, Туреччина збереже там християнські зображення. "Усі наші основні мечеті відкриті як для відвідувачів, так і для вірян", - заявив він.

Дійсно, ніхто не заважає туристам відвідувати мечеті, окрім часу проведення служб.

То чи означає це, що єдиними незручностями, з якими зіткнуться туристи, буде необхідність синхронізувати свої відвідання із часами богослужінь та потребою знімати взуття при вході до історичної пам’ятки?

Як показує досвід інших турецьких музеїв, переданих під мечеті (зокрема – вже згаданої Софії у Трабзоні) – зміни можуть бути набагато суттєвішими.

Мозаїки Святої Софії. Чи зможемо ми ще колись їх побачити - невідомо

Зокрема, там відвідувачі можуть подивитися на християнські розписи лише у нартексі (вхідній частині собору). У його центральній частині вони перекриті щитами – християнські святі та мусульманські обряди погано поєднуються.

Дуже імовірно, що аналогічна ситуація буде у Стамбулі. Звичайно, замальовувати фрески, як це було у середньовіччі, ніхто не буде, проте навряд чи туристи зможуть побачити так багато, як донедавна.

Друга проблема – чи зможе мечеть гарантувати таку ж якість збереження історичної пам’ятки, як це робив музей? Це питання залишається відкритим.

І вже точно передача під мечеть обмежить дослідження собору. А досліджувати там є що. Зокрема, в одне із приміщень візантійського собору, цистерну для води, що знаходиться під самим храмом, дослідники вперше змогли потрапити лише 10 років тому.

Втім, політичні наслідки цього кроку обіцяють бути ще масштабнішими.

"Кроком убік від Європи" назвав це рішення Ердогана глава МЗС Австрії Александр Шалленберг. Ще більш гостро на рішення відреагувала Греція (що очікувано, адже там сприймають Святу Софію як свою культурну спадщину). 

"Це рішення показує, що у сусідній країні немає незалежного правосуддя. Воно йде на поводу у президентської влади. Ще декілька років тому під час аналогічної операції по ісламізації прекрасного храму, що є об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО, той самий суд відхилив апеляцію. Сьогоднішнє рішення, що стало результатом політичної волі президента (Ердогана), стало відкритим викликом всьому цивілізованому світові",- говориться в заяві міністра культури та спорту Греції Ліни Мендоні. 

З такими оцінками неможливо не погодитися. На наших очах відбувається корекція проєвропейського курсу Туреччини, закладеного майже 100 років тому Ататюрком.

Анкара все менше орієнтується на ЄС і все менше орієнтується у своїх діях на "європейські цінності". Рішення по Софії показує, що Анкара хоче знову повернути собі статус лідера мусульманського світу, який мала Османська імперія.  

Звичайно, що така корекція торкнеться всього регіону, включаючи й Україну. Не нам пояснювати, що означає жити з сусідом, який має імперські амбіції. 

Наостанок – ще кілька слів про майбутнє Софії.

Гостра реакція західних країн змушує Анкару нехай неофіційно, але проводити консультації про майбутнє собору. Від наполегливості західних політиків та дипломатів залежить збереження безцінної пам’ятки та її християнських зображень.

Проте варто розуміти, чому таке рішення було прийняте саме зараз - після чотирьох років підготовки.

Однією з причин стала нинішня складна економічна та соціальна ситуація у країні. Обвал курсу національної валюти, проблеми в економіці створюють проблеми для рейтингу Ердогана. І в такій ситуації він вирішив дати виборцям символічну перемогу.

Втім, як показує практика, електоральний успіх від таких символічних кроків проходить дуже швидко. А проблеми у турецькій економіці, схоже, надовго.

І це змушує задатися питанням – якою стане наступна "символічна перемога" Ердогана?

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"