Унікальний факт: екзитполи, проведені за результатами другого туру президентських виборів у Польщі, не змогли виявити переможця.

Опитування соціологічного центру IPSOS показало відрив чинного президента Анджея Дуди від опозиціонера Рафала Тшасковського лише у 0,8% – і це при декларованій похибці на рівні 2%.

Тож обидва учасники перегонів пізно ввечері у неділю мали всі можливості говорити про свою перемогу. Тим більше, що схожий прецедент у польській історії вже був – у 1995 році екзитполи віддали перемогу президенту Леху Валенсі, однак переможцем став Александр Квасневський.

Втім, вже вночі уточнені екзитполи підтвердили перемогу Анджея Дуди. А згодом її підтвердив і Центрвиборчком. 

Польській владі все ж вдалося зберегти свою монополію щонайменше до 2023 року, коли у країні пройдуть наступні парламентські вибори.

Проте майже однакові результати опозиції показують, що вибори остаточно розкололи країну. Тож, вирішивши одну проблему, влада отримала нову – ще більш небезпечну.

Боротьба за ультраправі голоси

Що дозволило Анджею Дуді повторно отримати президентський мандат?

Результати першого туру показали, що ключовою стане боротьба за електорат правих політиків, які не вийшли у другий тур.

"Три года хаоса": почему выборы в Польше не принесли победителя

Йдеться в першу чергу про електорат ультраправої "Конфедерації", чий висуванець Кшиштоф Босак отримав майже 6,8% – вже цих голосів могло бути достатньо для перемоги чинного президента.

А ще у другий тур не потрапили незалежний кандидат Шимон Головня (майже 14%) та лідер "селян" Владислав Косіняк-Камиш із 2,4%. Електорат цих кандидатів не обов’язково мав підтримати ліберального опозиціонера.

Тим більше, що і самі кандидати утрималися від підтримки Тшасковського. Як зазначив Шимон Головня, у другому турі він точно не голосуватиме за Дуду. "Так, це означає голос за Тшасковського, проте я зроблю це без задоволення", – додав він.

Саме тому останні тижні перегонів кампанія Дуди була орієнтована на пошук підтримки саме ультраконсервативного електорату.

Зокрема, назвавши ідеологію ЛГБТ ще більш небезпечною, аніж комуністична, Дуда запропонував внести до Конституції зміну, яка заборонить ЛГБТ-парам всиновлювати дітей. 

Загравання із ультраправими зачепило й українську тему.

Якщо перед першим туром тема України майже не згадувалася (винятком була лише заява Дуди, що Путін напав на Україну у роки, коли при владі у Польщі була опозиційна нині "Громадянська платформа"), то на фініші кампанії все змінилося.

У день тиші напередодні голосування Польща відзначала чергову річницю трагічних подій на Волині. І Дуду використав це для набрання балів у правому таборі. Зокрема, його звернення щодо цих подій містило терміни на кшталт "Східна Малопольща" (про українські території), які в польських офіційних документах в останні роки не використовували.

Частково ця стратегія спрацювала. Зокрема, Дуду підтримало 51,5% ультраправого кандидата Кшиштофа Босака, 23,3% – Владислава Косіняка-Камиша та лише 14,5% – Шимона Головні.

Це – набагато менше, аніж сподівалася влада. Щоправда, чимала частина електорату Головні не пішла голосувати у другому турі – і це спростило завдання для влади.

У такій ситуації зіграла ставка на літніх виборців, більшість яких підтримують чинного президента, проте не були активними у першому турі, побоюючись коронавірусу. Запевнення влади, зокрема чинного прем’єра Матеуша Моравецького, що голосування є безпечним, зіграли свою роль – виборці Дуди пішли на дільниці.

Як результат – 54% виборців кандидата від правлячої партії становили люди віком від 50 років.

Без дебатів, проте із компроматом

Натомість проміжок між першим та другими турами не подарував яскравих шоу, на кшталт дебатів кандидатів.

У ситуації, коли суперники йшли "ніздря в ніздрю", помилка могла дорого коштувати. Тож, не домовившись про місце та формат теледебатів, і Дуда, і Тшасковський дебатували окремо один від одного – кожен із порожньою трибуною на місці свого опонента.

Натомість не обійшлося без чергової порції відеоконтенту, який знову показував Тшасковського як загрозу для Польщі. Один з них, адресований в першу чергу молодим людям, нагадує анімацію з комп'ютерної гри – цього разу це гра, що представляє "Польщу по Тшасковському". Наприкінці відео на задньому плані панорама Варшави вибухає, а від столиці лишаються руїни.

Боротьба доходила до такого рівня, що у суперників інколи здавали нерви.

Яскравий приклад: ще 14 березня Анджей Дуда підписав указ про помилування сімох осіб. За тиждень до другого туру ЗМІ дізналися, що один із помилуваних відбував покарання за домашнє насильство, включаючи сексуальну наругу над неповнолітніми.

Заголовок "Дуда помилував педофіла" став головною новиною в опозиційних медіа. Його підхопили й таблоїди, зокрема Fakt, що належить німецькому концерну Axel Springer.

У відповідь МЗС Польщі викликало тимчасово повіреного у справах Німеччини, заявивши, що такі публікації є втручанням Берліна у перебіг польських виборів.

Президент меншої частини Польщі

За підсумком підрахунку 99,69% протоколів Анджея Дуду підтримало 51,21% виборців, що прийшли на дільниці. Таким чином, відрив від Рафала Тшасковського, який отримав 48,79% голосів, склав менше пів мільйона голосів.

На відміну від першого туру, коли Дуда переміг у переважній більшості воєводств, у другому турі ситуація змінилася.

Тшасковський був явним переможцем у Поморському, Західнопоморському та Любуському воєводствах. Охочіше голосували за нього у Вармінсько-Мазурському, Куявсько-Поморському, Великопольському, а також у Нижній Сілезії, Ополі та Сілезії.

Разом опозиціонер переміг у дев'яти воєводствах, тоді як чинний президент – у семи.

Більшість виборців підтримали Дуду на Підкарпатті та у Любліні. Чинний президент також переміг Тшасковського в Мазовецькому, Підляському, Свентокшиському, Лодзькому і Малопольському воєводствах.

Одночасно розрив фіксується й за лінією місто/село. За Тшасковського віддала голоси переважна більшість мешканців великих міст та агломерацій, за Дуду – маленьких містечок і сіл.

Так само виборець Дуди виявився старшим, із меншими доходами і часто без вищої освіти.

Мав місце і поділ електорату за освітньою характеристикою. Так, кандидат від "Громадянської платформи" переміг серед володарів університетських дипломів. Чинного президента підтримали виборці з менш престижною вищою освітою і ті, хто має лише бакалаврат, також Дуда здобув перевагу над Тшасковським серед електорату з початковою (базовою) освітою.

У групі громадян з професійною та середньою освітою значно більша підтримка відійшла главі держави та менша – представнику опозиції.

Таким чином, особи молодшого віку з вищою освітою проголосували за Тшасковського. Дуду своєю чергою підтримали старші виборці із середньою та початковою освітою.

Три роки для "ПіС"

Президентські вибори завершують півторарічний цикл виборчих кампаній – наступні вибори у Польщі відбудуться аж у 2023 році.

Завдяки перемозі свого кандидата правляча партія "Право і справедливість" (ПіС) зуміла зберегти свою монополію на найближчі три роки. Проте їм доведеться зіткнутися із принципово іншою ситуацією у країні, аніж вона була в останні роки.

З огляду на зазначене, діяльність, яка здійснюватиметься для перемоги на наступних парламентських і місцевих виборах, включатиме зміцнення існуючих й розробку нових інструментів політичної боротьби. Адже влада, з великою ймовірністю, матиме бажання володіти потужнішою "зброєю", ніж вона мала досі.

"ПіС" імовірно ініціюватиме низку законопроєктів, щоб консолідувати свою владу у Польщі, з метою не допустити втрати можливості самостійно керувати країною протягом дворічного періоду між наступними парламентськими і президентськими виборами.

Проте такі спроби зустрічатиме набагато потужніший опір. 

Президентські вибори показали: Польща розколота та поляризована.

Якщо ще недавно польська опозиція була активною, проте маловпливовою, то зараз це явно змінилося. Майже половина поляків готова голосувати за будь-кого, аби не за владу.

Не маючи формальних перешкод для реалізації своєї політики, "ПіС" натомість все частіше буде стикатися із дедалі гострішим суспільним опором.

Тим більше, що суспільство ще не до кінця відчуло економічні шоки від нинішньої кризи. Невипадково влада так категорично опиралася пропозиціям перенести нинішні вибори на осінь, як пропонувала опозиція – за такого сценарію їхні шанси виглядали б ще гіршими. 

Крім того, "ПіС" традиційно пропонував перед кожними виборами потужний пакет соціальних ініціатив. Не стали винятком і нинішні вибори. Серед ініціатив Дуди – розширення виплат на дитину, "тринадцята" пенсія, зменшення пенсійного віку.

І хоча із розвитком "коронакризи" соціальні обіцянки відійшли на другий план, перемога Дуди означає необхідність їх виконання, що буде вкрай нелегко зробити за нинішніх умов.

А невиконання цих обіцянок може відвернути від влади її базовий електорат.

І нарешті, ці вибори показали, що у "ПіС" знову з’явилися потужні конкуренти на правому фланзі. Це і ультраправа "Конфедерація", і незалежний кандидат Шимон Головня, який планує створення своєї політсили.

Такі загрози змушують "ПіС" боротися за голоси правого табору – і це неприємна новина для України.

Адже для цієї перемоги "ПіС" доведеться перехопити частину гасел ультраправих. Не виключено, що це спричинить нові конфлікти з Україною у питаннях історії.

Тож, попри перемогу чинного президента, ці вибори змінили Польщу. І наслідки цього може відчути й Україна.

Автори:

Юрій Панченко, редактор "Європейської правди"

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний фахівець Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка