Економічна криза  та боротьба з пандемією виявилися безпрецедентними викликами як для національних держав, так  і для міжнародних інституцій. 

Не став винятком і Європейський Союз.

17-18 липня під час спеціального саміту Європейської Ради країни ЄС спробують затвердити план порятунку європейської економіки.  

Що включає в себе такий план і чому попередні спроби його прийняття зіткнулися із опором всередині ЄС?

Три складові порятунку

Після серії швидких рішень та заходів щодо подолання наслідків економічноі кризи та пандеміі, 27 травня у Єврокомісії  представили План семирічного бюджету ЄС (Multiannual Financial Framework) обсягом 1,1 трильйон євро та пропозицію Фонду відновлення національних економік, який згодом отримав назву Наступне покоління ЄС обсягом 750 мільярдів євро.

Запропонований план не лише не отримав підтримки серед держав-членів ЄС, а і спричинив гостру дискусію між ними, що звісно поставило під питання майбутнє Союзу. 

В результаті проведених перемовин  президент Європейської Ради Шарль Мішель представив компромісний варіант плану семирічного бюджету ЄС та Фонду відновлення національних економік. 

"Цілі нашого плану відновлення можна узагальнити трьома словами: перше - конвергенція, друге - стійкість і третє - трансформація. Конкретно це означає: відшкодування збитків, завданих COVID-19, реформування наших економік та перетворення наших суспільств",- саме так Мішель охарактеризував оновлений план.

Що в ньому змінилося?

В результаті проведених попередніх перемовин вдалося зменшити на 26 мільярдів євро суму семирічного бюджету ЄС, яка становить 1,074 трильйона євро. 

Натомість незмінною залишається сума розміром у 750 мільярдів євро для Фонду відновлення національних економік - Наступне покоління ЄС. 

При цьому найгостріші дискусії точаться навколо саме цього 750-мільярдного плану. 

З цих коштів 500 мільярдів передбачається виділити у формі грантів та 250 мільярдів у формі кредитів. Для використання грошей фонду передбачається створення Фонду Відновлення та Стійкості ЄС  (Recovery & Resilience Facility) з бюджетом 560 мільярдів євро, з яких 310 млрд євро буде виділено у формі грантів та 250 мільярдів у формі позик. 

190 млрд євро буде виділено у рамках  різноманітних програм, спрямованих на відновлення країн-членів ЄС шляхом стимулювання та акумулювання інвестицій, підтримку зеленої економіки, фінансування досліджень у сфері охорони здоров'я,  цифрових технологій, сталості тощо. 

Передумовою отримання фінансування стануть національні плани відновлення економік з урахуванням пропозицій Комісії на 2021-2023 роки та адаптація національного законодавства. 

Що стосується термінів отримання фінансування, то, відповідно до плану Шарля Мішеля, 70% Фонду Відновлення та Стійкості буде розподілено  у 2021 та 2022 роках відповідно до критеріїв Європейської Комісії, 30% - у 2023 році. 

Відповідний механізм є також певним компромісом. 

Якщо при виділенні коштів у 2021- 2022 роках основними показниками у формулі виступають ВНП на душу населення та рівень безробіття між 2015 та 2019 роками, то при виділенні коштів у 2023 році буде враховуватися загальний спад ВНП у попередні роки.

Такий підхід пояснюється незадоволенням тих країн-членів, де рівень безробіття був не особливо високим.

Хто отримає допомогу та хто її сплатить

Відповідно до проведених розрахунків, найбільшу суму виплат на відновлення отримають Італія (81,8 млрд євро у формі грантів та 90,9  млрд євро у формі позик ) та Іспанія (77,3 млрд євро та 63,1 млрд відповідно).

Німеччина та Франція підтримують існуючий план та виступають його адвокатами. 

Найбільшими скептиками плану виступає так звана Четвірка ощадливих країн -  Австрія, Данія, Нідерланди та Швеція, які не погоджуються з тим, що з  бюджету ЄС буде здійснюватися фінансування країн-членів та виступають за те, щоб більша частка коштів із Фонду була виділена у формі позики, а не у формі грантів. 

З метою зменшення скепсису Четвірки оновлена пропозиція передбачає виплату бюджетних компенсацій Австрії, Данії, Нідерландам, Швеції та Німеччині. 

Східні члени (Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина) також критично ставляться до формули Комісії, оскільки значна частина коштів надійде в найбільш постраждалі країни Південної Європи. 

Натомість країни Південної Європи (Кіпр, Італія, Греція, Португалія, Словенія та Іспанія) вважають, що, звісно, формула виділення коштів, не ідеальна, але з нею можна працювати.

Не дивлячись на проведені активні консультації та досягнуті компроміси по окремих питаннях, все-таки низка запитань залишаються відкритими.  

Проте, ані президент Європейської Ради Шарль Мішель, ані президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн не втрачають надії досягти порозуміння між державами-членами. 

Адже на порядку денному уже стоїть не стільки досягнення домовленостей щодо бюджету, скільки питання збереження єдності ЄС у кризовий період.

Автор: Світлана Ковальчук, 

кандидат політичних наук, виконавчий директор YES