"У нас кадровий голод в країні", – заявив у травні президент Володимир Зеленський, відповідаючи на претензії на адресу урядової команди. Мовляв, складно знайти якісних топ-управлінців, міністрів, і тому доводиться працювати з тими, хто є.

Втім, проблеми пішли глибше і не обмежуються найвищим рівнем.

Документи, які публікує український МОЗ, не пояснити діями чи браком знань лише міністра чи його заступників, а радше загальним підходом до роботи. І наше щастя, що вони досі не привернули увагу міжнародних партнерів – бо там вистачило би на кілька міжнародних скандалів.

Адже відомство Максима Степанова у своїх рішеннях мимохідь визнало "країнами" чи навіть "державами" ті території, які не мають такого визнання ані з боку Києва, ані у жодній іншій європейській столиці.

Як це сталося?

Схоже, причиною є системне нехлюйство з боку МОЗ та ігнорування принципів роботи держави.

Йдеться про рішення міністерства, яке визначає "зелений" та "червоний" списки тих, хто приїздить до України з-за кордону. Посилання на нього чув чи бачив, певно, кожен читач ЄвроПравди – саме воно визначає, що після відпустки в Албанії чи поїздки до Молдови треба здавати тест або йти на 14-денну самоізоляцію, а з відпустки у Туреччині чи Хорватії можна повертатися без додаткових перевірок.

Постанова Кабміну №392 ще від середини червня зобов’язує МОЗ формувати цей "перелік держав із значним поширенням COVID-19". Відтоді міністерство п'ять разів оприлюднювало цей список: 15, 30 червня, 3, 17 та 28 липня. Щоправда, у цих документах МОЗ йдеться не про "держави", а про "країни". Ці терміни мають певні відмінності, і у офіційних документах їх не можна плутати, але це – дрібниця у порівнянні з іншими проблемами.

Досі увагу медіа у списку МОЗ щоразу привертали країни, до яких українці подорожують найчастіше – зокрема, ті, хто приймає туристів з України (Туреччина, Єгипет, Болгарія тощо), або наші сусіди (Молдова, Білорусь), та ті, куди найчастіше їздять наші заробітчани (Польща, Німеччина, Італія тощо).

Але найцікавіше – у решті списку. У ньому виявилося 214 пунктів, тоді як членами ООН є лише 193 держави.

Чи знаєте ви про таку "країну" (за формулюванням у документах МОЗ) або "державу" (якщо виходити з постанови уряду), як "Західна Сахара"? А в МОЗ її офіційно визнають та дають дозвіл на в’їзд для її громадян та резидентів.

Насправді ж "громадян Західної Сахари" не існує у природі. Це – велика і малонаселена територія, яку ООН вважає спірною та останньою недеколонізованою частиною Африки, що має визначитися між незалежністю та перебуванням у складі Королівства Марокко. Так само вважають у Євросоюзі. І хоча частина країн ЄС вважають марокканську владу агресором, жодна європейська столиця, включно з Києвом, досі не визнавала незалежності Західної Сахари.

Також список МОЗ ставить під сумнів цілісність Китаю – всупереч офіційній позиції України.

Однією з країн/держав у документах міністерства значиться "Тайвань".

Це саме по собі тягне на скандал та ноту протесту з боку КНР. І особливо обурює те, що подібної "помарки" припустилися в уряді України, яка сама знає, наскільки чутливою є згадка про "самостійність" сепаратистських територій. А китайська провінція Тайвань, на думку офіційного Києва, має саме такий статус.

У світі є лише 15 держав, що визнають незалежність Тайваню (переважно це маленькі тихоокеанські острови та держави Центральної Америки/Карибського басейну). Офіційна Україна, Євросоюз включно з усіма його членами, США, ООН тощо наполягають, що безальтернативно вважають Тайвань складовою Китайської Народної Республіки, що він не має статусу окремої країни і тим більше держави – але для МОЗ це не є авторитетною думкою.

Та й це ще не всі "глюки" міністерського списку.

До статусу "країн/держав" у ньому підвищили також самоврядні та заморські території, а також заморські департаменти європейських держав, на кшталт таких частин Франції, як Реюньйон, Мартініка тощо.

Найцікавіша ситуація з "поділом" Британії. Там у документах МОЗ – повна анархія. Зокрема, міністерство вирішило забрати у британців коронні володіння – острів Мен та Нормандські острови (останні – як окрему єдину "країну", байдуже, що у складі ВБ вони складаються з двох розділених володінь), а також лише частину заморських територій. Наприклад, Гібралтар чи Монсеррат згадані як окремі країни/держави, у той час як аналогічні до них, але менш відомі загалу Акротирі і Декелія чи Острови Святої Єлени, Вознесіння та Тристан-да-Кунья пропущені у списку.

Далі – ще цікавіше.

У знавців Сполученого Королівства може викликати гомеричний регіт ще одна "країна", визнана відомством Степанова, яка у документах міністерства має назву "Турки і Кайкос". Можна, звичайно, подякувати, що хоча б не "Турки і айкос", але насправді йдеться про британські острови Теркс і Кайкос у Карибському басейні.

Це не єдина помилка у списку. Французьке володіння Сен-Мартен в міністерстві не лише вважають окремою країною, а й називають її "Святим Мартіном", а африканську державу Кот-Д’Івуар – "Берегом Слонової Кістки" (це стара назва країни, що діяла до 1986 року).

Звідки в офіційних документах взялися ці неймовірні, кричущі помилки, здатні спричинити тертя у відносинах з Китаєм і не лише з ним, та обурити або принаймні розсмішити європейських партнерів України?

Знайти найімовірнішу відповідь допоміг інший документ на сайті МОЗ: перша версія "червоного" та "зеленого" списку, оприлюднена 15 червня. У ній повторюється той самий список "країн" з усіма помилками, але є і декілька ще смішніших.

Місяць тому МОЗ перекладав назву Caribbean Netherlands як "Кариби Нідерланди", британські Нормандські острови (Channel Islands) мали назву "Канал-острови", а африканська держава Того (англійською – Togo) перекладена як… "Йти". Ні, це не випадкове слово, а переклад – саме так Google translate перекладає назву Togo, вважаючи, що слово написане з помилкою, мовляв, мало бути "To go".

У наступних версіях документа МОЗ останні помилки прибрали (певно, хтось помітив і вказав на них), але ж інші лишилися. І в міністерстві навіть не замислилися над тим, щоби перевірити написання всіх країн!

Тому "Турки і Кайкос" та "Берег Слонової Кістки" і досі присутні в офіційних документах, якими керуються українські прикордонники.

Завдяки тому, що МОЗ подає також англійські написання "країн", вдалося знайти ймовірне джерело цього дивного списку. Це – відомий сайт Worldometer, що підтримується, як стверджується, групою активістів. Там цей список поданий як "країни та території", що є коректнішим, бо відмінне від "країн"/"держав" в українській версії – але все одно не знімає багатьох питань, що роблять неможливим його використання у державних рішеннях.

Отже, у МОЗ:

- знайшли список в інтернеті;
- переклали його українською через гугл-транслейт із помилками;
- не консультуючись із МЗС, представили його як список "країн" чи навіть "держав" (якщо виходити з постанови Кабміну);
- і навіть коли знайшли помилки, не стали звіряти список, а продовжили його використовувати;
- при цьому за півтора місяця у керівництві чи у департаментах МОЗ не знайшлося ЖОДНОЇ людини, причетної до оновлення списку, яка би помітила у ньому настільки кричущі та абсурдні помилки!

Як треба будувати роботу міністерства і з яким системним нехлюйством треба ставитися до урядових процедур, щоби це стало реальністю – питання, що виходить за рамки цієї статті.

Можна хіба припустити, що далися взнаки кадрові зміни останніх місяців, коли з міністерства витіснили команду міжнародників, а натомість заступником міністра з євроінтеграції став такий собі Ігор Іващенко, який досі не був долучений до європейських тем, а натомість відомий через свою причетність до медичних закупівель часів Богатирьової.

Та хай якою є причина, помилки у документах МОЗ треба виправити. Якнайшвидше.

І варто окремо вибачитися перед китайцями. За іронією долі, будівля МОЗ та посольство Китаю в Україні розташовані поруч, обабіч Маріїнського парку, тож далеко йти не треба.

Хай як хто ставиться до Китаю – але Київ вимагатиме точно таких вибачень, якщо інша держава в офіційних документах позначить якусь частину нашої території як окрему "країну".

Також потрібно долучити МЗС та переглянути список, лишивши в ньому лише держави, без територій (на кшталт міфічних британських "Канал-островів"). Або в корені переглянути постанову, прибравши звідти громадянство (бо у мешканців острова Мен, Гібралтару або данських Фарерських островів немає окремого громадянства!). І, звісно ж, треба виправити помилки.

Звісно, бажано також переглянути систему взаємодії і гарантувати, що МОЗ більше не лізтиме у міжнародні справи, доки не порадиться із МЗС або не набуде спроможності діяти у цій сфері самостійно. Втім, зважаючи на те, що нинішня неймовірна історія з гугл-перекладом стала реальністю, є сумніви, що достатня спроможність (принаймні, за нинішньої конфігурації у МОЗ) є у принципі можливою.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"