Серед реформ, виконання яких взяла на себе Україна в обмін на макрофінансову допомогу ЄС – дозвіл приватним виконавцям здійснювати примусове стягнення за невеликими позовами на суму до 100 000 гривень проти державних органів та держпідприємств.

Уперше в історії України представник незалежної приватної професії зможе діяти проти держави, використовуючи владу, делеговану йому самою державою, змушуючи уряд виконувати свої договірні та інші фінансові зобов’язання перед будь-якою фізичною чи юридичною особою.

Також українські органи влади будуть зобов’язані автоматизувати процеси блокування та списання коштів із банківських рахунків, створюючи реальну можливість для приватних виконавців ефективно виконувати свою роботу.

Що це означатиме на практиці? І як реалізація цих норм показала себе у країнах ЄС?

Вп’ятеро ефективніші

На сьогодні невиконання судових рішень залишається найпоширенішою скаргою проти України до Європейського суду з прав людини.

За даними Мін'юсту, наразі загальна сума заборгованості за рішеннями судів складає майже 800 мільярдів гривень, при цьому значна її частина не сплачується щонайменше 10 років.

Щоб зрозуміти масштаби проблеми, варто уточнити: ця сума становить приблизно 1/4 річного ВВП країни.

Щорічно стягується близько 2,7% від згаданих 800 млрд грн. При цьому велику частину від 800 мільярдів становить заборгованість держави та – особливо – державних підприємств, яких в Україні близько 17 тисяч.

Чи здатен змінити цю ситуацію приватний виконавець?

Цілком можливо, адже з моменту створення цієї професії в Україні три роки тому запрацювало 240 приватних виконавців, які демонструють у п'ять разів більшу ефективність у порівнянні з конкурентами, підпорядкованими Міністерству юстиції.

У 2019 році 230 приватних виконавців стягнули близько 4,2 млрд грн у порівнянні з 16,5 млрд грн, стягнутих за той самий період приблизно 5 тисячами державних виконавців.

На користь приватних виконавців – і досвід ЄС. Загалом 23 країни Євросоюзу мають або повністю приватну, або змішану систему виконання судових рішень.

Натомість українській моделі сьогодні бракує деяких ключових компонентів, щоб кваліфікувати її як змішану відповідно до європейської практики.

Приватні виконавці в Україні не можуть виконувати рішення проти або на користь держави чи державного підприємства, в той час як Мін'юст, суди та правоохоронні органи мають занадто широкі регуляторні повноваження та можливості для здійснення контролю за приватними виконавцями.

Враховуючи зазначений контекст, "контроль" з боку інших органів часто дозволяє недобросовісному боржнику використовувати систему на свою користь, не виконуючи рішення судів.

Ще одне посилення інструментарію приватних виконавців – можливість їх залучення для стягнень до державного бюджету.

Така практика широко використовується у ЄС і теж довела свою ефективність..

Зокрема, Міністерство фінансів Франції підписало угоду з Національною палатою виконавців з метою забезпечення стягнення податків та штрафів. А в Болгарії приватні виконавці забезпечують стягнення судового збору.

В автоматичному режимі

Ще однією з основних причин, чому державні підприємства не сплачують борги, є мораторії.

Наприклад, для стягнення заборгованості за рішенням суду не можна накласти арешт на жодне майно держпідприємства – у тому числі його нерухоме майно, паї та засоби виробництва, – крім тих коштів, що залишилися на його поточному банківському рахунку.

Держпідприємства навіть не зобов’язані фігурувати в Єдиному реєстрі боржників, ставлячи під питання саму мету його існування.

Насправді не лише мораторії створюють перешкоди для виконання фінансових та покладених судом зобов’язань в Україні.

Законодавство та практика в Україні досі не дають чіткої відповіді на питання, чи є боргове зобов’язання, покладене судом, пріоритетним або вторинним стосовно будь-яких інших зовнішніх (заборгованість перед діловими партнерами) або внутрішніх (зарплата працівників) корпоративних зобов’язань, на відміну від багатьох розвинутих країн.

Вирішити цю ситуацію може допомогти автоматизація блокування банківських рахунків боржників – фізичних осіб. В Україні вона вже застосовується у справах про стягнення аліментів, зменшивши проміжок часу від винесення офіційного рішення про блокування до моменту фактичного блокування банківського рахунку боржника з 1 місяця до 1-2 днів.

Що може дати Україні така автоматизація?

Візьмемо для прикладу PLAIS, литовську версію автоматизованої системи блокування та списання коштів із банківських рахунків. Вона щороку допомагає автоматично стягувати сотні мільйонів євро литовським приватним виконавцям, службам соціального страхування та податковим органам.

За допомогою PLAIS навіть найменші вимоги, такі як адміністративні штрафи, стягувати дуже легко.

Тож не випадково, що завдяки згадуваній PLAIS, рівень стягнення адміністративних штрафів у Литві становить понад 70%, тоді як в Україні – лише 26%.

Перші паростки реформи системи виконання вже з’являються.

До них варто віднести так званий "спільний" пакет законопроєктів щодо примусового виконання (зареєстрованих у ВР під номерами 3726-3729), який був розроблений широким колом партнерів з юридичної спільноти, іншими національними (представниками бізнесу, банками, ГО, науковцями) та міжнародними партнерами.

Зазначена ініціатива вже відповідає досвіду ЄС та пропонує створити єдині умови діяльності для всіх учасників системи виконання судових рішень.

Як показує досвід ЄС, така реформа здатна зрушити з місця проблему невиконання судових рішень.

Автори:

Ліонель Декотт, приватний виконавець (Франція)

Катілін Попов, приватний виконавець (Болгарія)

Довідас Віткаускас, керівник проєкту ЄС "Право-Justice"