Ключи от Белого дома: почему Трамп не признает поражение и к каким проблемам это может привести
Перехідний період у США між виборами президента та інавгурацією нового очільника держави традиційно є моментом для хвилювань щодо стабільності в країні, її захищеності від зовнішніх загроз.
Але ніколи ще, мабуть, рівень побоювань не був таким високим.
Джо Байден готується до нової посади. Його уже вітають з перемогою світові лідери, в тому числі українські.
Але є одна проблема: президент Дональд Трамп не визнає своєї поразки.
Ілюзія перемоги
Чому саме Трамп так поводиться? У чому полягають його тактика та стратегія?
Перш за все, цілком можливо, що він сам вірить у те, що виграв ці вибори, а демократи намагаються вкрасти його перемогу.
Трамп існує у просторі майже обожнювання з боку своїх прихильників, він зібрав навколо себе "так людей" (yes men), які просто не здатні приносити йому погані новини, він слухає тільки ті телевізійні канали, що його підтримують.
Для Трампа надважливою є його соціальна база. Власне, весь час свого президентства він не стільки керував країною, скільки був на зв’язку зі своєю базою.
Його цікавить лише рівень підтримки у цьому сегменті населення, рейтинги та мобілізація прихильників.
Трамп створив справжній культ своєї особистості, чого не робив жоден попередник.
Для прихильників Трамп завжди правий, він – боєць проти системи, істеблішменту, несправедливості. Він такий собі супермен, який просто не може бути не правий. Тому визнати поразку для нього – не тільки неприродно, але й політично небезпечно.
Залишаючись у Білому домі і не визначаючи поразки, він доводить свою релевантність, показує, що влада ще в нього в руках.
Крізь цю призму, зокрема, можна бачити і нещодавні звільнення очільників Пентагону.
Трамп намагається не бути тим, що в Америці називають "кульгава качка" (lame duck), тобто людиною, що формально залишається при владі, але уже втрачає повноваження.
Ще один аргумент на користь невизнання – чим довше Трамп не визнаватиме поразку, тим довше він може збирати гроші на свою підтримку.
Формально гроші збираються у правовий фонд захисту, для спростування "порушень" на виборах.
Але при цьому велика частина цих грошей залишиться у розпорядженні виборчої кампанії Трампа, яка, зокрема, зможе використати їх для сплачення величезних боргів, в тому числі тих, що накопичилися ще під час виборчої кампанії 2016 року.
Нарешті, невизнання результатів виборів важливе в контексті делегітимізації влади, мандату обраного президента Байдена.
Це допоможе його опонентам у боротьбі з новим президентом. Власне, до цього Трамп готувався давно.
Держапарат у заручниках
Чим довше затягує визнання поразки Трамп, тим пізніше почнеться нормальний процес підготовки до роботи нової адміністрації. Тому якщо демократ-президент не покаже швидких позитивних результатів, можна буде його за це покритикувати.
Наразі Трамп використовує всі можливі важелі, що залишаються у його розпорядженні.
Відбувається задіяння безпрецедентного для США "адміністративного ресурсу".
Чинний президент чинить шалений тиск на членів адміністрації і Республіканської партії, аби вони публічно пристали на його бік, коли він заявляє про порушення на виборах.
Лідери республіканських фракцій у Сенаті та Палаті представників уже зробили відповідні заяви.
І якщо лідер республіканської більшості в Сенаті Мітч Макконнелл зробив більш обережну заяву і з деякою затримкою, то деякі сенатори активно пристали на бік Трампа, у тому числі Тед Круз та Ліндсі Грем.
Їх мотивує не тільки гнів президента, але й електоральна база Трампа, яка залишиться після того, як він піде з посади.
Іншої електоральної бази у них просто немає – Республіканська партія за останні роки стала партією Трампа.
Тому ображати президента, виглядати нелояльним, зрадником – це те, чого більшість республіканців не можуть собі дозволити, принаймні публічно.
Тиск із Білого дому підштовхнув до відповідних заяв і певних керівників федеральних агенцій. Вони також спочатку взяли паузу, але все ж таки зробили кроки на підтримку президента.
Обережний бюрократ, генеральний прокурор Білл Барр оприлюднив безпрецедентний меморандум, яким закликав усіх підлеглих підключитися до пошуку порушень на виборах. Це доволі безпрецедентно.
До нього підключився державний секретар Майк Помпео, який заявив, що адміністрація готова до плавного переходу до другого терміну Трампа. І при цьому широко посміхнувся, давши привід усім міркувати, чи він говорив серйозно.
Тим часом Трамп проводить чистку федеральних агенцій, позбавляючись менш лояльних людей та ставлячи на їхнє місце більш відданих.
Це вже зачепило різні відомства, але найбільшу увагу привернуло звільнення очільника Пентагону Марка Еспера, який вже давно був у "чорному списку" Трампа.
Свого часу Еспер не погоджувався з ідеєю використання збройних сил проти мирних протестувальників. Також він підтримував перейменування військових баз у США, багато з яких свого часу були названі на честь генералів Конфедерації південних штатів, та вимагав заборони використання конфедеративного прапора на теренах військових об’єктів.
Нарешті, Еспер не був у захваті від поспішних несподіваних рішень президента про виведення частини американських військ із Німеччини, а зараз і з Афганістану.
Подейкують, що така ж доля незабаром може спіткати очільників ФБР Крістофера Рея та ЦРУ Джину Гаспел.
Шлях до Білого дому
Нормальний період переходу влади є доволі важливим. Одна команда закриває справи, інша готується їх перейняти.
Йдеться про гігантську бюрократичну систему. Для цього, власне, і було створене це "вікно" в часі протягом майже трьох місяців.
Особливо важливо це у галузі національної безпеки. Наприклад, Джо Байден уже мав би отримувати так звані щоденні президентські брифінги, але поки що не отримує.
У цьому контексті показовим стало рішення очільниці General Services Administration (щось на зразок федерального управління справами) Емілі Мерфі не розблокувати процес поступового переходу влади до команди Байдена, посилаючись на те, що не мала такої команди з Білого дому.
Втім, демократи добре підготувалися до тактики Трампа, оскільки передбачали, що він може поводитися саме таким чином. Є плани, сценарії та навіть зібрані гроші на відповідні дії у суді.
Байден випромінює впевненість та витримку.
Розрив у голосах на його користь лише зростає, як у ключових штатах, так і загалом по країні – тут він перевалив уже за 5 мільйонів.
На додачу суди відкидають усі позови кампанії Трампа про так звані порушення.
Сам Джо Байден вже оприлюднив чітку програму дій, формується команда президента, зокрема, анонсовано перше призначення – керівником апарату Білого дому стане давній знайомий Байдена Рон Клейн.
Попри те, що Америка знаходиться у дещо незвичному стані, процес зміни влади йде і має завершитися перемогою демократичних принципів.
Автор: Володимир Дубовик,
директор Центру міжнародних досліджень,
доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова