"Ми заборонимо людям, у яких є діти, хвалитися цим. Це дискредитує нас – тих, хто не має родини... Ми вже підготували законопроєкт про те, щоби не було слів "тато" і "мама". В демократичних державах є Батько-1 і Батько-2".

Це – цитати з відеореклами, якою останні тижні буквально залитий інтернет у Молдові.

На відеороликах експрем’єрка і кандидатка у президенти Молдови Мая Санду вітається із глядачами (для цього взяті кадри реального відео), а далі, нібито перекладаючи її голос, автори відео розповідають про заплановані нею апокаліптичні зміни у Молдові у разі її перемоги.

Це – лише один із проявів брудних виборів, які відбуваються у Молдові зараз.

У неділю громадяни Молдови мають обрати свого наступного президента. Йдеться про другий тур, тому кандидатів лише двоє: чинний глава держави, проросійський соціаліст Ігор Додон, та представниця правого табору, вже згадана Мая Санду. Шанси на перемогу Санду – дуже високі. Те, що її противники готові до найбрудніших прийомів, це лише підтверджує. У гру "врятуй Додона" включилася також Москва, але запізно.

Наразі схоже, що врятувати чинного президента від поразки зможе лише диво або масові порушення. Втім, виключати не можна ані першого, ані другого.

Щоби слідкувати за виборами, які матимуть величезне значення також для нашої держави, "Європейська правда" поїхала до Кишинева.

Вибори без геополітики

Молдова – невелика держава, затиснута між Україною та Румунією, – вміє дивувати.

Рік тому вона стала місцем домовленості, поза жартами, світового масштабу: Росія, США та ЄС об’єднали зусилля, щоби вигнати з країни Влада Плахотнюка, всесильного олігарха і, по суті, "власника" цієї тримільйонної держави.

Тоді, завдяки спільній підтримці Сходу і Заходу, владу в Молдові взяла геть неприродна коаліція: відкрито проросійські соціалісти на чолі з президентом Ігорем Додоном об’єдналися із двома прозахідними правими партіями, DA і PAS, призначивши прем’єр-міністром керівницю останньої, Маю Санду. Ба більше, ці політичні сили заявили, що заради "очищення держави від Плахотнюка" вони на деякий час відкладуть вбік геополітичні питання, щоби не розривати і без того втомлене суспільство.

Цей союз проіснував недовго. За п’ять місяців Санду пішла в опозицію, а Додон поволі здобув контроль (нехай частковий або неформальний) у більшості державних інституцій.

Але домовленість про "боротьбу без геополітики", як не дивно, збереглася і протрималася аж до останнього часу.

Якби існувала машина часу, що дозволила б перенести молдовського політичного оглядача з жовтня 2016 у жовтень 2020 року, той би не зміг повірити своїм очам.

Чотири роки тому головними конкурентами на виборах також були Додон і Санду, але цим подібність вичерпувалася.  У 2016 році виборця переконували, що він робить вибір, із ким Молдова має розірвати стосунки – із Росією (якщо переможе Санду) чи із Заходом (у разі перемоги Додона). Дискусію по суті підміняли відверті фейки на кшталт "ЄС заселить Молдову сирійцями" (детальніше читайте в репортажі ЄвроПравди "Смак молдовської вати").

Вибори-2020 починалися геть інакше.

У нинішній передвиборчій кампанії – чи не вперше у новітній історії Молдови – вага геополітики була зведена до мінімуму. Лідери перегонів обіцяли "дружити з усіма", а натомість розмірковували про дороги та реформи, про управління державою тощо.

Це вражало і викликало питання – чому так?

Провал операції "чисті вибори"

Ба більше, аж до першого туру вибори у Молдові бути безпрецедентно чистими. Складно і пригадати, чи колись спостерігачі ОБСЄ виходили з такими позитивними відгуками, як цього разу.

Найяскравіше зрушення проілюструвала ситуація з виборцями із Придністров’я – самопроголошеного сепаратистського регіону Молдови.

Одолеть Додона: как диаспора и блокада Приднестровья изменили победителя выборов в Молдове

Ми вже розповідали, що на лівобережжі Дністра, тобто на території Молдови поза контролем уряду, зареєстровано понад 250 тисяч виборців (близько 10% від решти Молдови), і вони мають право голосувати на спецдільницях. У 2016 році проголосувало 37 тисяч мешканців регіону, переважна більшість підтримала Додона. У масштабах Молдови це – велика кількість, здатна стати вирішальною.

Та у 2020 році, попри очікування опонентів Додона, на придністровських дільницях взагалі не було аншлагу. Ба більше, на вимогу опозиції Центрвиборчком, у якому Додон контролює більшість, заборонив підвезення виборців (точніше, взагалі заборонив перевозити людей автобусами, крім рейсових, у день виборів) і цим украй обмежив для придністровців можливість голосувати – аби лише зняти навіть найменші сумніви у чесності виборів.

Втім, причина турботи про таку чистоту є доволі прозаїчною.

Молдові украй бракує фінансового ресурсу для стримування бюджетного дефіциту. Партнерство із Заходом підірвав розпад коаліції Додона і Санду восени минулого року. Спроби Додона отримати позику в РФ успіху не дали – умови Росії виявилися неприйнятними. А це означає, що Додон може розраховувати передусім на відновлення  довіри західних держав та інституцій, які висувають однозначну умову: вибори мають відбутися бездоганно.

Влада Молдови спробувала виконати цю умову. Схоже, у Додона були переконані, що зможуть виграти вибори по-чесному, та й соцопитування давали йому певну (нехай і невелику) перевагу.

Але перший тур зруйнував усі плани.

Результати голосування, що відбулося 1 листопада, виявилися гіршими за усі найскептичніші очікування штабу Додона. Опитування одноголосно давали йому перемогу в першому турі – а він фінішував другим, та ще й з помітним відставанням від Санду.

Це поклало край стратегії "чесних виборів", а ми побачили звичну Молдову, де вибори виходять за межу пристойності.

А у п’ятницю, на останньому передвиборчому мітингу у Кишиневі, Додон визнав: після першого туру він дійсно вирішив змінити тональність кампанії. "З 1 листопада ми почали діяти інакше. Тому що вони (команда Санду), поки не отримають по морді – не розуміють", – розповів президент. 

"Три умови" від Заходу

Під час нещодавніх місцевих виборів в Україні багато хто скаржився на засилля реклами різних кандидатів у youtube. Та у Молдові від початку листопада ситуація виявилася ще гіршою. Тут із розмаїттям не склалося: інтернет залили рекламою "за Додона" та "проти Санду". Причому йдеться про справді "килимове бомбардування". Автору цих рядків достатньо було на кілька днів відвідати Молдову три тижні тому, щоби увійти до цільової аудиторії.

При цьому "чорнуха" проти Санду робить упор на відео. Банери на інтернет-сайтах рекламують посилання на анонімні youtube-канали, де виборцю пояснюють, наскільки він помилиться, якщо обере Санду.

Відеоролики (до слова, професійно зроблені, якщо оцінювати технічний бік) адресовані як російськомовній, так і румуномовній аудиторії. І якщо у перші дні після переходу до "брудної кампанії" ролики були порівняно безневинними (як-то розповіді про те, що Санду у часи прем’єрства їздила по відрядженнях і витрачала на це кошти), то під дату виборів у хід пішли "джокери".

Санду – лесбійка. Вона заборонить церкву в Молдові. Вступить до НАТО. Оголосить війну Придністров’ю та Росії.

Геополітичний поділ, якого у Додона так старанно уникали всю кампанію, повернувся.

За новими наративами, все, що пов’язане із Заходом – зло. Там діє "законодавство ЛГБТ". Там хочуть перетворити молдован на рабів.

Ні, це не перебільшення. Ось, до прикладу, переказ одного з роликів, на якому нібито Санду сама розповідає про "три умови", які вона має виконати в обмін на перемогу у виборах, за домовленістю із Заходом.

Перша умова – "спровокувати конфлікт із Росією, навіть якщо через це (молдовські) фермери розоряться… доведеться більше платити за газ і молдован не братимуть на роботу в Росії". Друга умова – віддати землі Молдови західним компаніям, а ті "оброблять землю пестицидами і отрутохімікатами, а чорнозем використають для вирощування ГМО". "Зеленський сказав мені, що селяни повстануть і вийдуть на протести, але мені аплодуватимуть на Заході", – зізнаються автори ролика від імені Санду. Третя умова – створення та захист "американської біологічної лабораторії неподалік Кишинева" для розробки і тестування нових вірусів.

Скажете, феєрична маячня, яку не додивиться жодна нормальна людина? Що ж, маємо чим здивувати. 

Завдяки агресивній рекламній кампанії за три дні цей ролик набрав 65 тисяч переглядів! І це попри те, що він далеко не один, що рекламувався у цей період. Лише на цьому youtube-каналі антисандівські ролики набрали понад 250 тисяч переглядів за три останні дні!

Втім, хоча це та подібні відео у Молдові побачили сотні тисяч виборців, складно оцінити, чи мали вони вплив на їхню позицію. Наразі опитування, проведені за тиждень до другого туру, віддають Санду перемогу, а з урахуванням голосів за кордоном вона має бути переконливою.

Можливо, тому в останні дні перед виборами, шукаючи нові резерви голосів, публічну риторику змінив і сам Додон. Нині, намагаючись показати себе "справжнім мужиком", він опускається до відвертої непристойності (на кшталт жарту "схоже, Санду давно в руках яєць не тримала"). 

Російський привид

Вже після того, як інтернет заполонила "чорнуха", розслідувальна журналістська організація RISE Moldova опублікувала дані про те, що команда Додона співпрацює з групою російських політтехнологів, які, на переконання джерел, не могли діяти без погодження з Кремлем.

І хоча зв’язок цей довести неможливо, є всі підстави стверджувати, що Росія дійсно включилася у молдовські вибори.

Російські федеральні канали, які до першого туру ігнорували Молдову, несподівано згадали про неї і почали активно підтримувати Додона.

Втім, момент був упущений. Агітації зразка 2016 року (коли російська пропаганда грала украй важливу роль у мобілізації виборців Додона) досягти було неможливо, бо передвиборча кампанія у Молдові... наклалася на поствиборчі процеси у США. А ті для російського ТБ – у безумовному пріоритеті.

Втім, хоча в РФ підтримують Додона за залишковим принципом, немає сумнівів у тому, що в Москві не в захваті від того, що він може програти, а Мая Санду – стати новим президентом Молдови.

Це яскраво ілюструє те, як Росія, приміром, відмежувалася від ще одного кандидата, популіста Ренато Усатого, щойно той підтримав (нехай і непрямо) Санду. Російська партія ЛДПР, із якої в Усатого встановлене офіційне партнерство, відразу повідомила, що розриває усі зв’язки із ним "на знак протесту проти політики змови із ворогами Росії".

До слова, "зрада Ренато" для Росії дійсно болюча, бо може коштувати Додону президентства. 

Золота акція Усатого

Ренато Усатий – дуже нестандартний кандидат. Не лише через своє ім’я та прізвище.

Яскравий популіст. Блогер, що вміє тримати аудиторію та збирає сотні тисяч переглядів без реклами. Він має досвід роботи у владі (був мером Бельців, другого за розміром міста країни), має розбудовану політичну силу ("Наша партія", яку він очолює, контролює чимало місцевих рад на півночі Молдови).

Його фінансування, втім, лишається загадкою. Раніше були підстави вважати, що він "харчується" з Росії, де був причетний до потоку коштів на російській залізниці, але останнім часом цей зв’язок все частіше ставлять під сумнів.

Змінилася і його політична риторика. 

Чотири роки тому Усатий був, напевно, навіть більш антизахідним політиком, ніж сам Додон; спілкувався винятково російською. Але на цих виборах почав працювати з румуномовним електоратом і час від часу натякати, що Санду – не така вже й погана перспектива для Молдови (хоча й не поспішав її підтримувати).

Перший тур підтвердив, що Ренато на цих виборах став тримачем "золотої акції". Він посів третє місце із 17% голосів, зібравши голоси тих виборців, які схиляються до дружби з РФ, але вже не вірять Додону, котрий дискредитував себе за останні роки.

Таких людей – дуже багато, особливо у столиці. І для цих виборців рекомендація Усатого має вагу.

Тож нинішні сигнали від Ренато, коли він категорично критикує Додона, але залишає вікно для співпраці з Санду – здатні схилити багатьох із них голосувати за експрем'єрку, забезпечивши їй перемогу.

Та є ще один несподіваний фактор, що грає на користь Санду.

Перед другим туром її підтримала... медіаімперія того самого Плахотнюка, якого Санду називає ворогом Молдови і владу якого вона повалила півтора року тому. У той час як Додон і його команда поливають брудом його конкурентку, сайти та телеканали Плахотнюка роблять те саме із чинним президентом, прагнучи закріпити в суспільстві думку "хто завгодно, тільки не Додон".

У команді Санду стверджують, що у неї немає зобов’язань перед її попутниками, а причиною підтримки є те, що всі вони прагнуть скинути соціалістів. Чи так це – стане зрозуміло дуже скоро. Втім, навіть перемога Санду буде лише початком цієї боротьби. Фаворитка президентських перегорів наголошує, що її мета – дострокові парламентські вибори, що мають перезавантажити виконавчу владу в країні.

Хоча перш за все їй треба перемогти. А після того – захистити цю перемогу. Адже Додон вже заявив, що готується вийти на вулицю у разі проблемних для себе результатів виборів.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди",

Київ – Кишинів