Підготовка до приходу в Білий дім адміністрації Джо Байдена триває. Нарешті адміністрація Трампа розблокувала процес переходу влади.

Нинішній етап – формування Байденом своєї команди. Тепер регулярними стануть новини про нові призначення.

Найбільше уваги у світі, в тому числі і у нас в Україні, мабуть, привертають призначення у сферах зовнішньої політики, національної безпеки, оборони та розвідки.

Спробуємо розібратися, хто складе основу команди нового президента США.

Держсекретар із істеблішменту

За зовнішню політику безпосередньо відповідає державний секретар. І Байден уже визначився, хто саме буде на цій посаді.

"Європейська правда" уже написала про призначення на цю посаду Тоні Блінкена, але увага до фігури майбутнього очільника Державного департаменту залишається високою.

Дипломатия и безопасность после Трампа: кто получит ключевые должности у президента Байдена

Усі питають: чого від нього можна очікувати?

Тоні Блінкен походить з непересічної родини. Українські ЗМІ звертають увагу, що його прадід – родом з Києва. Батько, Дональд Блінкен, колись обіймав помітні посади, в тому числі був послом в Угорщині за часів президента Клінтона, а також 12 років керував системою університету штату Нью-Йорк.

Мати, Джудіт, є помітною фігурою в культурному житті. Вона, зокрема, була музичною директоркою Бруклінської академії, виконавчою директоркою легендарного танцювального колективу Мерса Каннінгема, багато років очолювала Американський культурний центр у Парижі (тому Тоні провів частину дитинства саме там).

Не випадково, що ЮНЕСКО призначила її у 2017 році спеціальним послом з культурної дипломатії.

Тому, мабуть, не треба дивуватися, що Тоні Блінкен отримав чудову освіту у двох провідних американських університетах – Гарвардському та Колумбійському.

Проте все це має і зворотний бік – прихильники Трампа отримають можливість критикувати Блінкена за елітарність та належність до істеблішменту.

"Відродити" Держдеп

Сьогодні уже зрозуміло, що Байден довірив Блінкену найповажнішу посаду з усіх у його адміністрації.

Це призначення, як і деякі інші, доводять, що новий президент вирішив обирати людей з великим досвідом державного управління й саме тих, кого він добре знає особисто і кому цілком довіряє. Блінкен є саме таким.

Те, що майбутній держсекретар є досвідченим у питаннях зовнішньої політики, не викликає сумніву.

Він працював на ключових посадах у двох основних центрах ухвалення рішень у реалізації зовнішньої політики США – Державному департаменті та Раді національної безпеки.

Блінкен добре знає ключові регіони світу, від Близького Сходу до Південної Азії та пострадянського простору. Це дуже важливо, оскільки означає, що йому не треба буде витрачати час на вивчення проблем, з якими йому доведеться мати справу.

Це серйозна перевага, зокрема, на тлі нинішнього очільника Державного департаменту Майка Помпео.

Треба зазначити, що Держдеп мав досить важкі часи за президентства Трампа.

Спочатку це проявилося у різкому скороченні фінансування і відповідних звільненнях персоналу.

Тодішній секретар Рекс Тіллерсон не викликав поваги. Така ж саме доля спіткала і Помпео, який сприймався лише як лояліст Трампа, "парашутист", політичний призначенець.

Він, зокрема, не захистив належним чином колишню амбасадорку США в Україні Марі Йованович від нападів Трампа та його оточення.

Зараз справою Блінкена буде відродити роль Державного департаменту, віру співробітників у себе.

На ключових посадах залишаться люди з відповідною кваліфікацією.

Подивимось також, чи вдасться повернути втрачене фінансування. Це також залежатиме від Конгресу.

Однодумець Байдена

Тоні Блінкен добре знається на основних тенденціях світового розвитку. Він має чітку картину світу та ролі США у ньому.

У цьому він є однодумцем Байдена та інших ключових посадовців майбутньої адміністрації. Вони бажають відновлення американського лідерства, відносин із ключовими, традиційними союзниками, посилення блоків та альянсів, у яких Америка відіграє критичну роль. Це можна назвати спробою повернення до статус-кво, хоча, звісно, точної копії політики попередніх років може і не бути.

Блінкен є яскравим прикладом "апаратчика", у позитивному сенсі.

Він чудово розуміє, як працює колосальна машина американської бюрократії, зокрема у сфері зовнішньої політики. Він знає, що треба робити, аби ця машина мала кращий коефіцієнт корисної дії.

Кажуть, що Тоні Блінкен є гарним командним гравцем, не одинаком-снобом, а саме людиною яка може працювати спільно з іншими людьми. Подейкують, що він є доволі демократичною людиною у своїй поведінці, а не зарозумілим бюрократом.

Важливо й те, що Блінкен не є стійким прихильником певної ідеології, що могло б заважити йому бачити картину в цілому. Він – прагматик, людина, що є гнучкою, здатною до еволюції своїх поглядів.

До того ж він не має великих політичних амбіцій, на відміну від того ж Помпео, уся діяльність якого будувалася з огляду на його подальші політичні плани.

Тоні Блінкен добре знає Конгрес, оскільки він встиг попрацювати і там. Думається, що це корисна кваліфікація. Від взаємодії виконавчої і законодавчої влади залежить чимало, в тому числі й у сфері зовнішньої політики.

Але головною перевагою Блінкена все ж є його близькість до новообраного президента, відносини глибокої довіри між ними. Саме це принципово забезпечило вибір Байдена на його користь.

Взаємодія президента та його державного секретаря має бути плавною. Це принципово важливо для успішної зовнішньої політики.

Міжнародні партнери знатимуть, що Блінкен говорить від імені президента.

Вищий рівень довіри

Власне, ці ж самі критерії були використані при підборі інших ключових фігур на провідні посади в цій галузі: компетентність, досвід, довіра президента.

При цьому під довірою не йдеться про підходи Трампа, коли його підлеглі не могли висловити навіть мінімальної незгоди з ним, мали постійно його нахвалювати. Йдеться радше про довіру, яка дозволяє іноді сказати президенту про те, що він помиляється, навести альтернативну думку, дати пораду.

За цими критеріями було обрано, зокрема, радника з національної безпеки Джейка Саллівана.

Вони з Байденом добре знають один одного. Салліван багато попрацював на Байдена і протягом цієї виборчої кампанії.

Саллівану лише 43 роки, але він також уже має за плечима досвід роботи і у Державному департаменті, і у Раді національної безпеки. У Держдепі він навіть певний час очолював стратегічно важливий відділ політичного планування.

Директором національної розвідки стане ще один ветеран адміністрації Обами і довірена особа Байдена Авріл Гейнс.

Вона уже встигла попрацювати як заступницею радника з національної безпеки, так і заступницею директора ЦРУ. Вона може стати першою жінкою на цій посаді.

На посаду власне директора ЦРУ є кілька претендентів, і наразі Байден ще не оголосив про свій вибір.

Досвідчена дипломатка Лінда Томас-Грінфілд представлятиме США в ООН. Це не перша жінка і навіть не перша афроамериканка на цій посаді.

Вона має за плечима кількадесят років дипломатичної роботи.

Цікаво, що Байден вирішив повернути цій посаді статус члена кабінету.

Для цього буде скасовано відповідний наказ Трампа про пониження рівня.

Колишній сенатор, претендент на посаду президента та державний секретар Джон Керрі отримав новий пост – спеціального посла з питань кліматичних проблем.

Значна частина американців вважає кліматичну кризу критично важливим викликом для національної безпеки. Цю точку зору поділяють і американські партнери в Європі.

Цікава деталь є і тут: ця посада включена до складу Ради національної безпеки, тож Керрі братиме участь у її роботі, і його досвід тут стане у пригоді.

* * * * *

Формування команди Байдена ще не закінчено. Але вже зрозуміло, що вимальовується якісна команда професіоналів.

Вже скоро вони мають бути готові працювати.

А ми незабаром подивимось на результати. 

Автор: Володимир Дубовик,

директор Центру міжнародних досліджень,

доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова