Кража для Лаврова: как икона из оккупированного Луганская подрывает влияние России на Балканах

Невеличка українська ікона – давня, але навряд чи високої ринкової вартості – стала джерелом гучного конфлікту, здатного підірвати російський вплив на Балканах. А ще вона змусила російську дипломатію вкотре визнати, що окупований Донбас – це Україна. 

Ця історія цілком здатна поставити хрест на подальшій кар’єрі одного з найбільш проросійських політиків регіону та вже зараз серйозно підірвала його вплив. 

Вона почалася під час візиту в Боснію і Герцеговину голови російського МЗС Сергєя Лаврова, який не задався від початку. Там було і свідоме порушення протоколу, і демонстрування жесту, який вкрай неоднозначно сприймається значною частиною країни, і на завершення – масштабний скандал із краденою українською іконою.

Цей скандал ще далекий від завершення, тож варто детально розібратися у ньому та проаналізувати, як Україні використати його із максимальною користю.

Подарунок із політичним натяком

Як і переважна більшість держав світу, Боснія і Герцеговина на офіційному рівні не визнає анексію Росією Криму та засуджує російську агресію на Донбасі. 

І хоча у керівництві цієї держави Західних Балкан не бракує симпатиків Путіна, офіційне невизнання не дає їм можливості напряму просувати потрібні Кремлю тези. Проте – залишає шпаринку для натяків.

Такою шпаринкою вирішив скористатися член президії Боснії та Герцеговина (замість одного президента, ця країна має президію, що складається із трьох членів) Мілорад Додік, який зараз за принципом ротації очолює цей орган.

14 грудня, під час візиту глави російської дипломатії Сергєя Лаврова, Додік влаштував для нього урочисте прийняття та подарував гостю старовинну – за його словами, 300-річну – позолочену ікону, спеціально наголосивши на тому, що цей раритет знайдено у Луганську.

Звичайно, що такий жест мав яскраве політичне підґрунтя.

Під час дипломатичних зустрічей високим гостям нерідко дарують речі, пов’язані із їхньою країною, таким чином символічно допомагаючи повернути історичну та культурну спадщину на свою батьківщину. Такий подарунок був би цілком доречним, якби Додік дарував російську ікону. 

Проте свідомий наголос на її походженні з Луганська надіслав зовсім інший сигнал: що, мовляв, для одного з лідерів Боснії і Герцеговини Донбас є територією Росії.

А очільник МЗС РФ взяв подарунок, "легітимізувавши" таким чином послання свого боснійського соратника.

Варто зауважити, що Додік – один з найбільш проросійських політиків Балкан.

Він походить з Республіки Сербської – однієї зі складових БіГ – і багато років поспіль просуває зближення регіону з РФ. А після 2014 року його політика набула яскравого антиукраїнського забарвлення, аж до заяв про "російський Крим". 

Тож антиукраїнський наголос подарунку Лаврову не став геть несподіваним. Втім, цей сигнал призвів до наслідків, прямо протилежних бажаним. 

Після церемонії інформаційна агенція SRNA оприлюднила фотографію ікони, зробивши акцент на печатці на ній, яка мала підтверджувати автентичність артефакту. Але саме це зіграло проти Додіка: на сургучевій печатці подарованої Лаврову іконі видно чіткий напис: "У.Р.С.Р. Нар. Ком. Освіти Укрнауки Одеська Краєва комісія охорони пам'яток матеріяльної культури".

Це викликало оперативну реакцію українських дипломатів, які припустили, що ікона є державною власністю України і була викрадена з одного з музеїв на окупованій РФ частині Донбасу.

Сліди пограбування

17 грудня українське посольство направило ноту до боснійського МЗС із вимогою терміново надати інформацію про подаровану Лаврову ікону, а також сприяти її негайному поверненню на батьківщину. "Посольство стверджує, що ікона – культурна спадщина України", – заявила журналістам глава МЗС Боснії і Герцеговини Бісера Туркович.

Показово, що у Додіка так і не змогли пояснити походження артефакту, лише заявивши, що подарунок "належить до домашніх освячених ікон" і "не є національною спадщиною". Питання про те, що тоді на ній робить державна печатка, у Додіка коментувати не стали.

До речі, за припущеннями місцевих ЗМІ, цю ікону могли подарувати Додіку або боснійські серби, які воювали на боці сепаратистів на Донбасі, або російський олігарх Костянтин Малофєєв, який тісно пов'язаний із ОРДЛО, або путінські байкери "Нічні вовки".

Перед тим як описати політичні наслідки цього скандалу, спробуємо розглянути, які є шанси України довести, що вказана ікона – її державна власність.

На жаль, Україна не має єдиного національного реєстру музейного фонду, всі дані про музейні експонати – паперові. Тож у разі, якщо її вкрали з музею з непідконтрольної території, довести це може бути непросто. 

Втім, Додік суттєво полегшив завдання для українських дипломатів та юристів, зберігши печатку і дозволивши сфотографувати її.

Вона доводить, що у 20-30-х роках минулого сторіччя ікона перебувала у державній власності. А оскільки ані радянське, ані сучасне українське законодавство не передбачає передачу музейного фонду у приватні руки, ікона мала залишатися у власності держави Україна.

А до того ж відсутність у Додіка будь-яких пояснень походження цієї ікони безумовно грає на користь України.

Від "русского мира"до криміналу

Звинувачення у використанні крадених культурних цінностей – серйозне. Тим більше, для політиків найвищого рівня. 

Першим спробував відмежуватися від цієї історії Сергєй Лавров. У російському МЗС заявили, що повертають подарунок у Боснію для перевірки. Цей крок, до речі, вже викликав обурення російських ультраправих, які вважають це не просто актом слабкості, а й де-факто відмовою від російських претензій на Донбас. Навіть у культурно-історичному контексті.

Втім, основна вина і основний удар прийшовся по Мілораду Додіку. 

У соцмережах з нього відверто знущаються, поширюючи колажі, де він дарує світовим лідерам інші презенти, на кшталт "Джоконди" Леонардо да Вінчі.

А опозиція у Республіці Сербській зараз вимагає його відставки.

"Єдиний правильний крок – піти у відставку з посади, з якою він не знає як поводитися... Серія помилок, конфузів і зловживань посадою досягла апогею з скандалом довкола подарунка Лаврову", – заявив лідер Партії демократичного прогресу Браніслав Боренович.

"Я сподіваюся, що цього разу все просто так не минеться, тому що це пляма на всій нашій нації", – підтримав його лідер Сербської демократичної партії Мірко Сарович.

Сам Додік наразі перебуває на карантині, лікуючи коронавірус – він захворів невдовзі після зустрічі з Лавровим. Та немає сумніву, що його повернення з лікування буде яскравим та незабутнім, а історія з краденою іконою перетвориться на його "політичну візитівку".

Між тим необачність "друзів Путіна" подарувала Україні черговий шанс нагадати про незаконність дій РФ на Донбасі.

Досі українські дипломати діяли вчасно та влучно, реагуючи на дії Додіка та вимагаючи від боснійської влади провести розслідування цього скандалу. Тож варто сподіватися, що вони не втомляться про це нагадувати, ставлячи Лаврова перед необхідністю визнавати, що окуповані Росією території є Україною. 

До того ж є шанс довести, що ікону вкрали саме під час російської окупації, підтвердивши відповідальність РФ також за саму крадіжку "ікони для Лаврова". 

А те, що відстань від просування "русского мира" до криміналу вкрай незначна, вже доведено Мілорадом Додіком.

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"