Жизнь после Brexit: как произошел окончательный "развод" Британии и ЕС
Нестача харчів і ліків та навіть перебої з електроенергією. Такими бачилися наслідки остаточного "розлучення" Великої Британії та ЄС, що мало відбутися 1 січня 2021 року.
Втім, в останні дні 2020 року британські та європейські дипломати змогли вскочити в останній вагон поїзда, що вже відходив, і підписали нову торговельну угоду для Brexit.
Ця угода стала завершальним етапом переговорів всього 2020 року, в які на той момент мало хто вже вірив.
Як в результаті відбулося "розлучення" і чи справдилися побоювання песимістів?
Мінімум проблем
Отже, 1 січня уся туристична та бізнес-спільнота з непідробним зацікавленням спостерігала за прикордонними пунктами пропуску між Європейським Союзом та Британією.
Як виявилося, не такий страшний чорт, як його малюють. Дійсно, були певні затримки із проходженням вантажних автомобілів на кордоні, викликані необхідністю заповнювати додаткові документи та митні декларації, проте загалом перші дні показали можливість підтримувати систему "business as usual" та передбачити ризики затримок транспорту, вантажів та людей на кордоні.
У пресі можна було побачити повідомлення, що в перші години нового режиму транспортні платформи, які курсують тунелем під Ла-Маншем, перевозячи важкі вантажівки, були заповнені лише наполовину, що, на перший погляд, виглядало як "провал" та "катастрофа" транспортної системи для обох сторін.
Також доволі цікава ситуація склалася на прикордонних пунктах пропуску.
І ЄС, і Британія вельми вдало використали наближення новорічних свят, попередивши усіх своїх громадян, що варто було б приїхати додому на свята завчасно і не створювати непотрібних черг на кордоні.
Уникнути проблем 31 грудня "допомогла" й пандемія – як ми пам'ятаємо, лише нещодавно у Британії набрав сили новий штам коронавірусу, набагато заразніший за попередні, тому позитивний ефект дійсно був подвійним.
Вкрай важливим питанням для функціонування світу після Brexit знову виявилося питання Ірландії.
Згідно з Договором про вихід Британії з ЄС, в Ірландському морі встановлюється митний кордон між Північною Ірландією та іншою частиною Сполученого Королівства.
Хоча представники кабінету міністрів Джонсона скільки завгодно можуть заперечувати факт існування цього кордону в будь-якому вигляді, вже перший пором, який прибув до Белфаста о 14:00 1 січня, зустрічали представники прикордонної служби, поліції та митні регулятори.
Те ж саме стосувалося і перших транспортних поромів з Британії, які зайшли у порт Дубліна трохи пізніше того ж дня.
Проте і тут усі процедури проходили доволі швидко і без особливих ускладнень. Дійсно, були певні затримки з оформленням документів, підведенням відповідних баз даних і ліцензій, проте перші вантажівки пройшли майже безперебійно.
Основну проблему для експортерів та виробників, як вони самі зазначали у своїх коментарях для преси, склала адаптація до нової електронної системи звітності та оформлення усіх супутніх ліцензій і перепусток.
Зважаючи на те, що через проблеми у переговорах у бізнесменів було трохи менше ніж два тижні, аби ознайомитися з правилами роботи системи та підготувати свій персонал для операцій з нею, це дійсно становило – і становитиме – певні труднощі.
Проте справжні питання можуть виникнути трохи пізніше.
Справжні виклики
Перші дні нового світу дійсно виглядали доволі райдужно.
Незначні затримки транспорту, продовження активного транскордонного руху, позитивний настрій як у Лондоні, так і в Брюсселі – здається, ніби це рай для хард-брекситерів. І повний провал песимістів, що передбачали чималі проблеми для Британії.
Однак, оцінюючи наслідки Brexit, варто враховувати декілька ключових факторів.
Насамперед те, що перші дні нового режиму припали на канікулярний святковий період, коли і потік транспорту менший, і люди встигли приїхати додому чи виїхати з відрядження.
По-друге, в перші дні маса товарів, які переміщуються через кордон, належать до груп товарів, яким не потрібна сертифікація чи оформлення інших додаткових документів відповідно до останньої підписаної угоди.
В основному це товари харчової та легкої промисловості, які можна віднести до товарів першої необхідності і які відповідно до чинного договору могли проходити кордон з мінімальною кількістю нових перевірок.
По-третє, певна паніка, яку ми спостерігали на ринках та в бізнес-середовищі під час зриву переговорів на початку грудня минулого року, спричинила накопичення ресурсів, продуктів, товарів як агентами на ринку, так і простими громадянами.
Ці накоплені продукти можуть виступати (і вже виступають, по суті) певного роду амортизаційною подушкою для перших тижнів невизначеності. Завдяки їй бізнес по обидва боки Ла-Маншу дійсно зможе пом’якшити певні короткострокові ризики.
Проте справжні результати Brexit ми зможемо спостерігати буквально за кілька тижнів.
Не треба забувати, що ці результати буде видно перш за все за ключовими секторами виробництва – в нашому випадку, високоточного машинного виробництва, важкої промисловості загалом та сфери новітніх технологій.
Сировинні та супутні товари для функціонування цих сфер підпадають під багато нових регуляцій і вимагають стосів нових документів.
При цьому одним з основних питань залишається час – чи дійсно усі ці нові вимоги можливо буде втілити до того, як економіка обох сторін почне відчувати нестачу цих ресурсів в той момент, як вони стоятимуть на кордоні і очікуватимуть нової паперової роботи?
На додачу залишається відкритим питання Північної Ірландії.
І знову тут справа швидше політична, ніж соціальна чи економічна. Очевидно, що наразі британський істеблішмент намагається не помічати встановлення умовного митного кордону між Ірландією та Британією.
В той самий час Північна Ірландія продовжує безперебійні контакти з Республікою Ірландія – вона залишається частиною загальноєвропейської економічної та політичної сфери, і все більше бізнесів, домогосподарств та окремих громадян починають напряму пов'язувати своє благополуччя зі зв'язком з Республікою Ірландія, а не з іншою частиною Сполученого Королівства.
Наявний стан справ дійсно може закріпити цей зв'язок, і Лондону варто замислитися над тим, яким же чином залишити прив'язку Північної Ірландії до корони.
Шотландське питання
І наостанок, ще одна проблема, хоч і очікувана, але вкрай болюча для Лондона. Йдеться про Шотландію та її прагнення до незалежності.
У 2016 році більшість шотландських виборців проголосували за незмінний статус Великої Британії як члена Європейського Союзу. Водночас референдум про незалежність 2014 року – хоча він і дав той результат, що Шотландія залишається в Сполученому Королівстві, – відкрив дорогу шотландським націоналістам до розкручування цієї тематики в суспільстві і підтримки ідеї як мінімум більшої автономії шотландців.
Референдум щодо Brexit став для них приводом говорити про нехтування інтересами Шотландії та баченням розвитку суспільства, а нові правила, встановлені для Північної Ірландії і її нерозривного зв'язку з ЄС (якого бажала також і більшість шотландців), ще більше підсилюють настрої обділеності та ігнорування з боку Вестмінстера.
І що ми бачимо зараз?
Очільниця шотландського уряду Нікола Стерджен дуже впевнено і без жодних натяків говорить про другий референдум.
Ба більше, останні соціологічні опитування знову встановлюють планку підтримки незалежності на рівні 50%.
І це в ситуації, коли уряд у Лондоні, вочевидь, бажає займатися лише питаннями Північної Ірландії та нового кордону в Ірландському морі і не дуже зважати на шотландські заклики до свободи.
Перші дні життя після Brexit показали, що британцям вдалося уникнути катастрофи на кордоні на першому етапі.
Нові відносини з європейськими партнерами гарантували відносну економічну та соціальну стабільність.
Проте стратегічна перспектива для Сполученого Королівства продовжує залишатися складною та потенційно вельми кризовою.
Автор: Олександр Краєв,
експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"