У грудні 2020 року Рада Євросоюзу схвалила новий санкційний механізм – режим глобальних санкцій ЄС за серйозні порушення прав людини (ЄвроПравда вже розповідала про його підготовку).

Режим дає ЄС можливість піддавати санкціям "фізичних і юридичних осіб, а також органи, включаючи державні й недержавні суб'єкти, котрі є відповідальними за, причетними до або пов'язані із серйозними порушеннями та утисками прав людини в усьому світі".

Йдеться про акти геноциду, злочини проти людяності та інші серйозні порушення прав людини, такі як катування, рабство чи позасудові страти.

Мета цих санкцій – зробити так, щоби серйозні порушення прав людини мали наслідки для тих, хто до них причетний. Винуватцям забороняється в'їжджати до ЄС, їхні активи заморожуються, а особам з ЄС забороняється надавати їм будь-які кошти.

Ці заходи можуть бути застосовані до державних суб'єктів (наприклад, державних службовців чи державних корпорацій), а також до приватних осіб і організацій, які не пов’язані з урядом, незалежно від того, де вони знаходяться і де здійснені ці порушення.

За словами високого представника ЄС Жозепа Борреля: "Занадто багато порушників прав людини вважають, що можуть уникнути відповідальності за свої злочини. Тож зміна наслідків для тих, хто вчинив ці злочини, є головною метою нового режиму санкцій".

Що нового з’явиться у санкціях ЄС?

Механізм санкцій існував у Євросоюзі й раніше, але не був сфокусований саме на протидії масштабним порушенням прав людини. Радше, ця мета була частиною ширшого інструментарію.

Варто згадати 2014 рік, коли ЄС прагнув піддати санкціям представників режиму Януковича, але був змушений робити це через звинувачення у "відмиванні коштів", яке більшість підсанкційних осіб згодом успішно оскаржили. (Прим. ЄП: представники прокуратури згодом пояснювали, що ЄС нібито просив їх сконцентруватися саме на "відмиванні", а не подавати як підстави для санкцій порушення прав людини на Майдані, бо оформлення останнього було би складнішим.)

У Євросоюзі є також механізм спецсанкцій, сконцентрованих на подіях у певних країнах. Так, "кримські" санкції проти Аксьонова та інших посадовців запроваджені не за порушення прав людини, а за дії, що "підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України", тощо.

Натомість новий режим не фокусується на конкретних країнах, що дозволяє гнучко піддавати санкціям тих, хто порушує права людини, незалежно від того, де вони перебувають, і усуває необхідність встановлювати конкретну правову базу для кожного випадку.

Режим створений за зразком американського закону Магнітського від 2012 року, який націлений на російських чиновників, відповідальних за смерть російського податкового юриста Сергія Магнітського в 2009 році, та на інших відповідальних за порушення прав людини.

У 2016 році США поширили застосування закону Магнітського на весь світ, уповноваживши президента США накладати санкції на осіб, щодо яких є переконлива інформація – навіть юридично ще не доведена – про їхню відповідальність за грубі порушення прав людини чи за серйозні корупційні діяння.

Наприклад, перший віцепрезидент Південного Судану Табан Ден Гай був підданий санкціям у січні 2020 року на підставі повідомлень про те, що він стоїть за зникненням та смертю двох правозахисників.

Як діятиме європейський аналог "закону Магнітського"?

Рада ЄС створить перелік тих, хто підпадає під новий режим санкцій. Вона ж є відповідальною за перегляд та внесення правок до цього документа з урахуванням пропозицій держав-членів або високого представника ЄС.

Втім, попри певні очікування, всі рішення про цей перелік ухвалюватимуть одноголосно, а не кваліфікованою більшістю голосів, що може вплинути на те, наскільки часто та ефективно буде використовуватися режим.

Поточні санкції, пов'язані з російсько-українським конфліктом, як відомо, були також ухвалені одноголосно і постійно подовжувалися Радою з 2014 року. Однак позиція кожної держави-члена може змінюватися, тому ми не знаємо, як кожна держава відповість на пропозицію ввести санкції за порушення прав людини, пов’язані з Україною.

Вимога одностайності може виявитися дуже високою планкою.

Як новий режим може бути використаний Україною?

Попри проблему, пов’язану з питанням одноголосності, Україна цілком може отримати користь від нового режиму.

Такі організації, як ОБСЄ та верховний комісар ООН з прав людини, неодноразово визнавали грубі порушення прав людини, зокрема катування та позасудові страти у Криму та на сході України. Новий режим може допомогли покарати тих, хто несе відповідальність за такі порушення, але не підпадає під поточні групи санкцій, пов'язаних з Україною.

Не будучи членом Євросоюзу, Україна не може пропонувати санкції самостійно – у цьому правила ЄС контрастують з американським глобальним законом Магнітського, який дозволяє президентові США ґрунтуватися навіть на інформації від іноземних НУО. Втім, є можливість подавати пропозиції українського уряду та громадськості за посередництва будь-якої з держав-членів ЄС.

Як це працюватиме на практиці, ще належить з’ясувати.

Але відомо, що Україна має забезпечити якнайкраще документовані підстави включення осіб та організацій до санкційного переліку.

Метою цих санкцій є накладення індивідуальної відповідальності на тих, хто відповідає за продовження цього конфлікту. Запровадження фінансових обмежень та обмежень на поїздки щодо тих, хто здійснює порушення прав людини, що мають місце в Україні, створює негайні та відчутні наслідки за такі дії.

Такі заходи особливо ефективні щодо виконавців вищого рівня, які можуть мати активи або мають причини для поїздок до ЄС, а отже, відчують вплив санкцій. Це також може вплинути на роль, яку грає ця особа у продовженні конфлікту.

Чи новий режим матиме суттєвий вплив на продовження конфлікту та тих, хто порушує права людини?

Чинні санкції, пов'язані з Україною, зіграли певну роль у запобіганні подальшій ескалації конфлікту на сході України та негативно вплинули на економіку та оборонну промисловість Росії.

Однак ці санкції не завжди настільки ефективні, як можна було б сподіватися.

Наприклад, у липні 2014 року на Аркадія Ротенберга, відомого російського бізнесмена, який має тісні особисті зв'язки з президентом Путіним, було накладено заборону на в’їзд, а його європейські активи були заморожені, оскільки він отримав фінансову вигоду від участі Росії у подіях в Україні. Однак Ротенберг продовжував брати участь у діяльності, що підлягає санкціям. У січні 2015 року його компанія "Стройгазмонтаж" отримала державний контракт на будівництво Керченського мосту від Росії до незаконно анексованого Криму – проєкту, який додатково підірвав територіальну цілісність України.

Отже, потрібна реалістичність очікувань.

Поза тим, ухвалення нового режиму глобальних санкцій ЄС за порушення прав людини все одно має принести користь Україні, бо забезпечує додаткову основу для санкцій за порушення, що відбуваються на Донбасі та в Криму.

Автор: Морган Грант,

Global Rights Compliance