Завдяки ініціативі Євросоюзу "Європейський зелений курс" (ЄЗК) проблема збереження клімату стрімко і надовго увійшла до мейнстриму українських політичних дискусій.

Київ виявився серед перших країн, які запропонували включити тематику ЄЗК до порядку денного двосторонніх відносин. 

Однак далі зростає ризик розмивання пріоритетів. Європейський зелений курс – це внутрішня комплексна програма адаптації європейської економіки до нещадних цифр нових кліматичних зобов'язань.

Проте він також є і "вирівнюванням правил гри" між європейськими виробниками, обтяженими новими зобов'язаннями, та їхніми конкурентами з третіх країн, і боротьбою проти "вуглецевої міграції" – ризику перенесення вуглецево інтенсивних виробництв з ЄС до країн з нижчим рівнем кліматичних зобов'язань.

З цією метою ЄС в рамках зеленого курсу планує вуглецевий корекційний механізм імпорту (ВКМІ) – торговельний бар’єр нового покоління.

Загроза його застосування до українського експорту стає тим імпульсом, який повинен перевести кліматичну політику та діалог з ЄС в максимально практичну площину.

Коли?

За минулий рік Європейська комісія суттєво просунулася вперед у підготовці законодавчої бази майбутнього вуглецевого торговельного бар’єра.

Наприкінці жовтня завершилися публічні консультації ЄК із зацікавленими стейкхолдерами, в яких взяли участь понад 600 представників європейських індустрій, урядів держав-членів, неурядових організацій. Вагома частка (17%) коментарів учасників надійшла від урядів та експортерів третіх держав, в тому числі і України – від Мінекономрозвитку, українських асоціацій та окремих компаній-експортерів.

Далі Європейська комісія повідомила, що законопроєкт буде внесений на розгляд інституцій ЄС – Ради міністрів ЄС та Європейського парламенту – в рамках відповідної законодавчої процедури у червні цього року.

Очікується, що розгляд проєкту може забрати від одного до двох років. Однак враховуючи велику зацікавленість багатьох держав-членів ЄС у ВКМІ як у додатковому інструменті захисту ринку, процес може завершитися швидше, ніж зазвичай.

Що саме?

Європейська комісія фіналізує перелік імовірних форматів майбутнього вуглецевого бар’єра. Серед низки варіантів найімовірнішими виглядають:

- внутрішній податок, який буде застосовуватися до вуглецево інтенсивних товарів;

- акцизний податок, який стягуватиметься з товарів в обігу на ринку ЄС незалежно від походження і визначатиметься від рівня вуглецевих викидів у процесі його виробництва;

- квоти на викиди парникових газів, які існуватимуть паралельно до пулу квот Європейської системи торгівлі викидами і які імпортери будуть зобов’язані купувати, щоб вивести імпортовані товари в обіг на ринок ЄС. Ціноутворення у цьому "імпортному" пулі квот буде здійснюватися у прив’язці до ціни на квоти в Європейській системі торгівлі викидами.

Єврокомісія поки не оголошує перелік можливих товарів чи секторів промисловості, на які поширюватиметься новий торговельний інструмент.

За офіційними заявами представників ЄК, наразі розглядається перша, пілотна хвиля товарів сировинного характеру та напівфабрикатів із високим вмістом викидів СО₂ у процесі виробництва.

Згодом, після тестового періоду застосування ВКМІ, перелік товарів буде розширюватися.

Спасти климат, не уничтожить торговлю: два вызова для экономической дипломатии

За експертними оцінками, найімовірнішими кандидатами першої хвилі мають стати продукція чорної металургії, мінеральні добрива, цемент та інші будматеріали. Окрему увагу звертають на електроенергію, яка виробляється з традиційних енергоносіїв, та спосіб її врахування у ВКМІ - як товар, який експортується, чи один із проміжних факторів виробництва.

Остаточне рішення щодо дизайну ВКМІ ще не прийняте.

Європейська комісія уважно вивчає можливі наслідки кожного варіанта з точки зору конкурентної позиції європейських виробників; досягнення задекларованих кліматичних цілей у міжнародному контексті; сумісності з нормами права СОТ та Паризької угоди, щоб уникнути негативної реакції торговельних партнерів ЄС.

Реакція партнерів

Підготовка Комісією варіантів ВКМІ перебуває під пильною увагою ключових гравців світової торгівлі, а також сусідів ЄС. За реакцією на ініціативу ці країни можна умовно поділити на три категорії.

Країни-симпатики, які здебільшого поділяють бачення ЄС. Розбіжності можуть зберігатися щодо параметрів цього заходу, і найголовніше – умов незастосування ВКМІ до них самих. До таких країн попередньо можна зарахувати Швейцарію та країни Європейської економічної зони, Велику Британію, Японію, Нову Зеландію, Чилі, Південну Корею.

Країни – опоненти. Це - велика група країн, як правило, з потужним експортним потенціалом, для яких ринок ЄС є одним із пріоритетних.

Наразі такі країни обмежуються сигналами глибокої стурбованості планами ЄС. Останній з таких сигналів пролунав від низки держав-членів СОТ (Індія, Канада, Колумбія, Норвегія, Парагвай, РФ, Саудівська Аравія, Туреччина) у листопаді 2020 року на засіданні комітету Організації з питань клімату і торгівлі.

Водночас інтенсивний закулісний переговорний процес ведеться на рівні урядів та за підтримки зацікавлених секторів промисловості цих країн. Крім цього, пов'язані з урядами експерти не соромляться транслювати меседжі щодо сприйняття можливих сценаріїв запровадження ВКМІ.

США та Китай. Позиція двох інших стовпів міжнародної торгівлі вочевидь заслуговує на окрему увагу.

Після президентських виборів у США кліматична політика стане одним із пріоритетів Вашингтона.

Водночас, за попередньою інформацією, вуглецевий податок у будь-якій формі в США буде непопулярний з огляду на складні економічні реалії ослабленої пандемією країни, а також через традиційну для американського менталітету чутливість фіскальної теми загалом.

Ймовірно, замість цього адміністрація Байдена обере шлях регулювання промисловості та астрономічних за розмірами субсидій для впровадження (в тому числі і за кордоном) нових американських екологічних технологій. А це означатиме, що перед Вашингтоном стоїть непросте завдання - щоб уникнути ВКМІ, Штатам треба досягти з ЄС порозуміння щодо еквівалентності свого підходу до європейського.

Позиція Китаю загалом є негативною, однак Пекін демонструє гнучкість і готовність домовлятися і шукати компроміс.

Ключовим меседжем Пекіна Брюсселю є попередження про те, що запровадження ВКМІ без консультацій із ключовими партнерами буде розцінюватися як односторонній демарш, еквівалентний намірам президента Трампа вийти з Паризької угоди.

Що потрібно робити Києву?

Україна стала першою країною поза межами Євросоюзу (окрім Західних Балкан), яка офіційно веде переговори з Брюсселем щодо проблематики ЄЗК.

Започатковано роботу міжвідомчої робочої групи з питань кліматичної політики і ЄЗК. Учасники її установчого засідання 19 січня цього року заслухали позиції широкого кола міністерств, коментарі депутатів, бізнес-асоціацій та неурядових аналітичних організацій, вперше окреслили пріоритети роботи.

І найголовніше – за підсумками засідання групи, з подачі Мінекономрозвитку, анонсовано намір започаткувати консультації з Єврокомісією щодо застосування майбутнього ВКМІ до українського експорту раніше офіційного оприлюднення ЄК законопроєкту.

Такий урок покликаний виграти час і зберегти простір для маневру у перемовинах з Брюсселем. Однак для успішності переговорів з ЄС ця ініціатива потребує міжвідомчої координації, щоби ефективно втілити наступні домовленості в законодавстві, а також якісної експертної підтримки і найважливіше - тісної координації з бізнесом, щоби сформувати переконливий переговорний мандат.  

Вже зараз можна окреслити деякі чинники, на які буде змушена оглядатися чи які має враховувати Європейська комісія у фінальні місяці підготовки своїх пропозицій:

- необхідність залишатися в руслі правових норм СОТ. ЄС принципово зацікавлений у збереженні багатосторонньої системи регулювання міжнародної торгівлі на основі принципів права та незалежної процедури врегулювання спорів;

- пошук порозуміння та компромісу з ключовими торговельними партнерами (читай – ринками збуту). Як глобальний експортер, ЄС буде намагатися уникнути найгіршого сценарію – нового витка тарифної війни "всіх проти всіх", у якій на нього буде покладена безславна роль "агресора";

- потреба у збереженні інструментів переконання і впливу на своїх найближчих сусідів, чия економічна стабільність, зближення законодавства, врешті, спільний вектор кліматичної політики відповідають довготерміновим інтересам самого ЄС.

Ці обмежуючі фактори відкривають додаткові можливості для України. А як ними скористатися – це тема окремої дискусії.

Автор: Назар Бобицький,

директор Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі (UBTA)