Налог на свободу слова: почему польские медиа начали масштабную забастовку
10 лютого десятки польських теле- та радіостанцій взагалі не вийшли в ефір, а газети та сайти припинили публікацію новин. На перших шпальтах - тільки чорно-білий плакат "Media bez wyboru" ("ЗМІ без вибору").
Таким чином видавці та журналісти протестують проти намірів правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС) від липня 2021 року стягувати додатковий податок з доходів від реклами, які отримують ЗМІ.
Уряд пояснює своє рішення необхідністю солідарно поповнити держбюджет після пандемії COVID-19.
Натомість медіаспільнота підозрює владу в бажанні заглушити незалежну пресу, яка, на відміну від фінансованої державою пропаганди на TVP i "Польському радіо", критично висвітлює діяльність уряду.
"Так само, як в ЄС"
На початку лютого до переліку ініціатив польського уряду був вписаний законопроєкт, який передбачає додаткове оподаткування доходів медіа з традиційної та інтернет-реклами.
Податок коливатиметься від 2 до 15% і, за словами урядовців, залежатиме від прибутків конкретного ЗМІ та типу рекламованого товару чи послуги.
Завдяки цьому нововведенню тільки у 2021 році кабінет Матеуша Моравецького розраховує отримати додаткові 250 млн євро.
Ці гроші планується витратити на подолання наслідків пандемії коронавірусу: половину отримає Національний фонд здоров’я, половину - державний Фонд охорони історичних пам’яток.
Уряд представляє новий податок як солідарний внесок комерційних медіакомпаній у відбудову соціально-економічного життя після пандемії коронавірусу. І посилається на приклад інших європейських країн.
"Інші країни ЄС, наприклад Франція та Бельгія, запровадили такий податок, адже часто складається ситуація, коли цифрові гіганти, великі компанії, уникають оподаткування", - пояснював речник уряду Пьотр Мюллер в ефірі державного телеканалу TVP Info. Мюллер підкреслив, що новий податок стосуватиметься не тільки комерційних медіа, але й державних.
Варто підкреслити, що у запропонованому проєкті урядові експерти фактично схрестили дві ідеї: податку від реклами у ЗМІ та податку від реклами у Big Tech, тобто компаніях Кремнієвої долини.
Друга ідея дійсно активно дебатується у ЄС, бажання оподаткувати цифрових гігантів не раз проголошували Єврокомісія та окремі західноєвропейські уряди. Адже Google, Facebook, Twitter дійсно отримують мільярдні прибутки від рекламодавців, але уникають оподаткування в Європі.
Польща позаминулого року відмовилася від ідеї повноцінного оподаткування американських платформ після візиту тодішнього віцепрезидента США Майка Пенса до Варшави. У проєкті 2021 року оподаткування Big Tech повертається, але в обмеженому вигляді: з 250 млн євро планових надходжень Facebook та інші цифрові гіганти заплатять лише 10%, тоді як решту суми збиратиме польський медіабізнес.
"Вони не хочуть давати гроші на медицину та культуру"
До 16 лютого законопроєкт проходить фазу первинних урядових консультацій. Аби закон почав діяти, після уряду його мають схвалити обидві палати парламенту та підписати президент.
Проте польські ЗМІ вже зараз розпочали масштабний протест - мабуть, найбільшу кампанію проти урядової політики.
10 лютого канали TVN i Polsat взагалі не випускають програм в ефір, тільки білий напис на чорному тлі: "Тут мала бути ваша улюблена програма". Радіостанції RMF FM, ZET, TOK FM, Rock Radio замість передач транслюють оголошення, пов’язані з протестом. Найпопулярніші інформаційні портали onet.pl, gazeta.pl i interia.pl не публікують новини.
Понад 40 видавців та редакцій підписали лист-звернення до польської влади та лідерів усіх політичних сил, в якому пояснюють негативний вплив запланованого податку на незалежну журналістику.
ЗМІ у Польщі, як і в інших країнах, протягом останнього десятиліття переживають кризу. Google, Facebook та інші інтернет-гіганти забрали у редакцій 70% рекламних потоків. Електронна підписка, програми лояльності та інноваційні медіапроєкти лише частково компенсують ці втрати.
Тому додатковий податок від доходів з реклами напевно призведе якщо не до закриття, то до скорочення штатів навіть у великих ЗМІ.
До того ж із новим податком редакціям буде вигідніше купувати закордонний контент, ніж створювати матеріали на локальну тематику. Поглибиться тенденція до сприяння державним ЗМІ - якщо вони заплатять нові зобов’язання з державної ж дотації, то комерційні структури змушені будуть скорочувати штат або знижувати якість продукції. На початку 2020 року TVP та "Польське радіо" вже отримали з держбюджету додаткові 500 млн євро.
"Як медіа, які давно діють у Польщі, ми не ухиляємося від наших обов’язків та солідарності з суспільством. [...] Але те, що уряд називає "внеском", є просто даниною, яка б'є по польському глядачу, слухачу, читачу та інтернет-юзеру, а також польській культурі, спорту, дозвіллю та ЗМІ", - підкреслюють автори звернення.
У підконтрольних польській владі ЗМІ протест незалежних редакцій висвітлюється з заголовком "Міжнародні концерни не хочуть давати гроші на медицину, культуру та історичні пам’ятки".
Натомість протестуючих журналістів прогнозовано підтримує опозиція - центристи з "Громадянської платформи" та "Ліві".
При цьому "Платформа" каже про ліквідацію державних ЗМІ після відсторонення ПіС від влади, бо вони занадто зіпсовані служінням партії, а не суспільству. Ліві ж обіцяють відновити престиж громадського телебачення: державний телеканал може нагадувати BBC, а не ВГТРК.
Боротьба за "інформаційний суверенітет"
Це вже не перша спроба ПіС обмежити вплив незалежних комерційних ЗМІ. Політики та експерти цієї політичної сили полюбляють називати не прихильні до влади медіа "не польськими, а тільки польськомовними".
Там, де журналісти банально виконують свою роботу - тобто "стежать за руками" урядовців і критично оцінюють політику влади, - ПіС вбачає крамольну "реалізацію чужих інтересів".
Від початку каденції у 2015 році ПіС атакує ЗМІ, які мають закордонних власників або співвласників.
Найбільше дістається групі Ringer Axel Springer, видавцеві, зокрема, тижневика Newsweek (який дійсно перебирає з симпатією до опозиційної партії "Громадянська платформа") та порталу Onet (більш збалансований ресурс).
Прикметно, що Axel від 2010 року на 50% належить швейцарцям і на 50% - американсько-німецькому концерну, але політики ПіС агресивно критикують журналістів компанії саме як провідників "німецьких інтересів", спекулюючи на антинімецьких почуттях поляків.
Перепадає також відверто опозиційному каналу TVN. Але спроба стягнути кількамільйонний штраф з цієї компанії у 2018 році розбилася о пост у Twitter американської амбасадорки Жоржетт Моасбахер. Хоча США за часів Трампа симпатизували уряду ПіС, американським власникам TVN Білий дім симпатизував більше.
Та все ж уряд вже третій рік погрожує, що Польща може законодавчо обмежити частку іноземного капіталу в приватних медіа. За розмовами про "інформаційний суверенітет" ховається абсолютно антидемократичний підхід - ЗМІ мають бути або провладні, або ніякі.
Ілюстрацією цієї тези є подія початку цього року, коли державна компанія Orlen купила найбільшу компанію-видавця регіональної преси Polska Press. Директор Orlen Даніель Обайтек навіть не приховує, що цією покупкою хоче зробити приємно голові ПіС Ярославу Качинському.
І Качинський був задоволений - про Обайтека вже говорять як про ймовірного наступника Моравецького на посаді прем’єра.
Боротьба за "свободу слова"
Звісно, не можна винуватити ПіС у всіх проблемах комерційних ЗМІ в Польщі. Криза розпочалася задовго до 2015 року.
Це не ПіС змусив редакції знизити зарплати журналістам та працевлаштовувати їх на підставі одноразових договорів підряду, що змушувало "акул пера" до лояльності не стільки читачеві, скільки працедавцю. Не ПіС наказав зробити зірок із тих, хто голосніше поливає брудом опонента, а не тих, хто ретельніше працює. Не ПіС скасував посади закордонних кореспондентів, обрізав кількість репортажів, натомість збільшивши кількість політичних колонок.
Довіру до недержавних медіа в Польщі почав вбивати не Качинський, а клікбейт.
Але саме ПіС добиває рештки незалежності тих, хто все-таки намагається робити своє - казати людям правду, навіть якщо вони не хочуть її чути. І тут Качинський йде слідами угорського прем’єра Віктора Орбана, який ще кілька років тому вигадав схему - не треба цензури, якщо у приватних редакцій не буде грошей.
Формально не забороняючи незалежні ЗМІ, ПіС грає на зменшення їхніх можливостей, а отже, і їхньої аудиторії.
А це може стати ключовим фактором під час парламентських виборів 2023 року.
Після п'яти років урядування ПіС Польща має одні з найгірших в ЄС позицій у Світовому рейтингу свободи преси. Гірше справи виглядають тільки в орбанівській Угорщині.
При цьому уряд ПіС переконує, що якраз він змагається за свободу слова та плюралізм.
Так, після блокування у соцмережах експрезидента США Дональда Трампа польська влада виступила з ініціативою створення Національної ради свободи слова. Цей орган, призначений парламентською більшістю (тобто ПіС), розглядав би скарги користувачів соцмереж, чиї пости Facebook або інші інтернет-гіганти видалили через порушення правил спільноти.
Тим більше, як вважає прем'єр Матеуш Моравецький, видалення постів та блокування стосується передусім користувачів з консервативними поглядами.
Тож новий орган, на думку офіційної Варшави, мусить розглядати обгрунтованість видалення постів чи блокування і в разі незгоди з рішенням платформи вимагатиме від Цукерберга та його колег з Кремнієвої долини повернути видалений контент.
Втім, як саме змушуватимуть Facebook прислухатися до думки польської правлячої партії, залишається таємницею.
Автор: Олена Бабакова,
журналістка (Варшава)