"Сьогодні Грузія зробила крок назад на своєму шляху до того, щоб стати сильною демократією у євроатлантичній родині держав", – так у посольстві Сполучених Штатів відреагували на ранкові події у Тбілісі.

Якщо перекласти "людською мовою", то це означає: Грузія розвернулася і пішла геть від перспектив свого вступу до НАТО. Попри те, що лише пів року тому ця можливість була як ніколи реальною.

У вівторок вранці, вже наступного дня після затвердження нового уряду Грузії, поліція взяла штурмом офіс найбільшої опозиційної партії країни "Єдиний національний рух" (ЄНР), арештувавши її лідера Ніку Мелію. Це – саме те, від чого протягом останнього тижня Грузію застерегли всі західні друзі. Те, що вже стало величезною проблемою у відносинах Грузії із Заходом та, по суті, знищило можливість швидкого отримання ПДЧ у НАТО.

Чому ж грузинська влада обрала такий шлях? І чи можливо зупинити та розвернути цей процес?

Для тих, хто віддає перевагу відеоформату, ми розповіли про це у відеоблозі на нашому Youtube-каналі.

Курс на загострення

"Шокований тим, що відбувається у штабі ЄНР. Насильство і хаос у Тбілісі – останнє, що зараз потрібно Грузії", – так прокоментував штурм опозиційного офісу посол Великої Британії Марк Клейтон.

Штурм офісу, чиїм почесним головою залишається експрезидент, а тепер – український громадянин Міхеїл Саакашвілі, почався приблизно о 7:30 за тбіліським часом. Поліція оточила будівлю, а за деякий час, використовуючи спецзасоби та перцевий газ, взяла штурмом кімнату, де разом із журналістами перебував Мелія. 

Разом із ним затримали 21 активіста, які намагалися зашкодити арешту опозиціонера.

Ось як відбувався цей штурм.

Мелію звинувачують у організації штурму грузинського парламенту в червні 2019 року – під час так званої "ночі Гаврилова". Тієї ночі протестувальники, яких обурила поведінка в будинку парламенту російського депутата-комуніста, спробували захопити парламент, що призвело до сутичок із поліцією, а згодом – до жорсткого розгону протесту.

Ще з 2019 року Мелія проходить як обвинувачений у цій справі, проте донедавна запобіжним заходом щодо нього була застава та вимога носіння електронного браслета. Та восени минулого року він демонстративно зірвав з себе браслет на знак протесту проти результатів останніх парламентських виборів, які всі опозиційні сили вважають фальсифікованими.

Формально, якщо виходити з "букви закону", він ще тоді дав підстави для свого затримання, та тривалий час грузинська влада не йшла на загострення конфлікту, намагаючись знайти вихід із політичної кризи у переговорах з опозицією.

Усе змінилося 17 лютого, коли міський суд Тбілісі на вимогу прокуратури змінив Мелії запобіжний захід на арешт.

Цей крок викликав різку критику Заходу, а на додаток загострив кризу.

На знак протесту проти арешту опозиційного лідера у відставку подав прем’єр-міністр Георгій Гахарія, який відстоював необхідність продовження політичного діалогу з опозицією.

Замість нього на посаду голови уряду висунули – і оперативно призначили – прибічника жорстких дій проти опозиції Іраклія Гарібашвілі.

Вже у вівторок той виправдав штурм опозиційної партії та арешт Мелії: "Він був одним із головних ініціаторів парламентського саботажу. Щодня загрожував державі насильницькою революцією, за що йому й було висунуто звинувачення".

Вибір жорсткого сценарію, втім, робив неминучим конфлікт Грузії із Заходом.

"Поліція захистила гідність нашої держави"

Ще до останніх подій Захід наполегливо попереджав Тбілісі та закликав: не робіть цього.

"Ви вже втратили території, чи хочете ви втратити й майбутнє? Якщо ви не об'єднаєтеся, вам доведеться заплатити високу ціну", – так прокоментував ситуацію глава комітету Сейму Литви з міжнародних справ Жигімантас Павільоніс, який на вихідних у Тбілісі проводив термінові консультації з владою та опозицією.

І не лише він. Останні дні західні дипломати та політики всіма силами намагалися "пом’якшити" нинішнє загострення грузинської політичної кризи.

За бажання можна було помітити сигнали, що давали надію на те, що у Тбілісі чують ці заклики. Так, у владі тимчасово заморозили виконання рішення суду про арешт Мелії, а міністр внутрішніх справ не виключав, що це замороження може тривати місяцями. До того ж влада і опозиція домовилися про черговий раунд переговорів за посередництва послів ЄС або США.

Втім, учорашня промова Гарібашвілі в парламенті розставила всі крапки над і.

Кандидат у прем’єри, представляючи перед його затвердженням пріоритети своєї діяльності, заявив, що вважає Мелію "злочинцем" і має намір оперативно виконати рішення суду.

Також Гарібашвілі відповів литовському депутату, заявивши, що "ми гостинна країна, але образи таких гостей абсолютно неприпустимі, а його вислови нічого не означають для нашої команди та уряду".

Так само новий грузинський прем’єр підтримав і всі дії поліції.

"Сьогодні ми стали свідками того, що ми – правова держава. Ми – сильна держава, у нас сильна поліція, у нас дуже ефективний глава МВС. Я хочу публічно висловити йому і всім поліцейським подяку від імені уряду. Вони захистили гідність нашої держави, стабільність держави", – заявив Гарібашвілі.

"Давайте дзвонити в усі дзвони і реагувати"

Арешт Мелії очікувано призвів до гострої реакції Заходу.

"Ми шкодуємо, що заклик Сполучених Штатів та інших міжнародних партнерів до стриманості і діалогу був проігнорований. Ми стривожені риторикою керівництва Грузії, що поляризує суспільство. Сила і агресія не є вирішенням політичних розбіжностей. Сьогодні Грузія зробила крок назад на своєму шляху до того, щоб стати сильною демократією у євроатлантичній родині держав", – заявили у посольстві Сполучених Штатів.

"Мені сумно бачити, що відбувається в Грузії. Насильство – не спосіб вирішити політичні розбіжності. Я сподіваюся, що наші грузинські друзі зможуть уникнути ще глибшої кризи", – заяви глава литовського МЗС Габріелюс Ландсбергіс.

Є і гостріші оцінки, поки від окремих політиків. Зокрема, вже згаданий Жигімантас Павільоніс порівняв дії грузинської влади із переслідуванням опозиції у РФ і де-факто закликав Захід до санкцій. "Давайте дзвонити в усі дзвони і реагувати. Демократія під загрозою! Вони застосовують газ і насильство, як свого часу Путін. Режим Іванішвілі (колишній глава партії та найвпливовіша людина Грузії, який нещодавно заявив, що остаточно пішов з політики. – Ред.) повинен заплатити за це!" – пише він.

Така реакція ставить питання: якими будуть для Грузії наслідки цього штурму?

Вже зараз можна говорити, що Тбілісі позбавив себе шансу отримати цього року План дій щодо членства (ПДЧ) НАТО. 

Хоча ще пів року тому така перспектива видавалася цілком реальною. Про цю можливість багато говорили наприкінці минулого року – усе було схоже на те, що Грузія нарешті дочекалася свого "вікна можливостей". 

Наразі в Альянсі висловили свою "глибоку стурбованість" арештом Мелії. 

Та головне – те, що переслідування опозиції дає чудові аргументи тим в Альянсі, хто виступає проти розширення на Схід і волів би зняти питання з порядку денного.

Тож щоби повернутися до консультацій про ПДЧ, Тбілісі доведеться довести, що політичну кризу повністю залагоджено.

Проте є всі підстави очікувати, що новий уряд обере протилежний шлях.

Іраклій Гарібашвілі анонсував відкриття кримінальних справ і проти інших опозиціонерів. Зокрема, він вимагає судити їх за державну зраду, під якою мається на увазі демаркація у 2011 році державного кордону з Азербайджаном, внаслідок чого Грузія погодилася із радянським розмежуванням, за яким Баку відійшла частина монастирського комплексу Давид-Гареджі – стародавнього грузинського духовного центру.

Не виключено, що незабаром з’являться і нові мотиви для переслідування. 

Втім, гостра реакція Заходу може змусити грузинську владу йти на поступки. 

Так вже було 2019 року, коли консолідований тиск Заходу та вуличних протестів змусив "Грузинську мрію", нехай частково, але піти на виконання вимог опозиції – звільнити кількох осіб, яких опозиція вважала політв'язнями, а також скоригувати виборче законодавство.

І хоча наразі вуличні протести у Грузії нечисленні, останні дії влади, а головне – перспективи заморожування курсу на НАТО та ЄС здатні радикалізувати суспільство.

І тоді політична весна у Грузії вийде по-справжньому гарячою. 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"