Новый арабский курс Байдена: как меняется политика США на Ближнем Востоке
Близькосхідний напрям був одним із пріоритетів зовнішньої політики США за часів Дональда Трампа.
Тож невипадково, що для адміністрації Байдена, для якої пріоритетними є відновлення відносин з Європою та посилення євроатлантичного співробітництва, цей регіон вже не мав бути настільки важливим.
Втім, близькосхідний напрям виявився доволі активним протягом перших тижнів перебування Джо Байдена на посаді президента.
Перші кроки нової адміністрації показали, що Байден вибудовує свою зовнішню політику в регіоні Близького Сходу, яка відрізняється від лінії попередників.
Метою нової близькосхідної політики США є деескалація регіональної напруженості та створення на Близькому Сході простору, де люди матимуть змогу реалізовувати свої прагнення.
Іран: хто перший піде на поступки?
Одним із ключових завдань адміністрації Байдена є повернення Ірану до ядерної угоди, підписаної за часів адміністрації Обами у 2015 році.
Втім, не все так просто. Іран готовий повернутися до домовленостей разом зі США, які вийшли з угоди в односторонньому порядку у 2018 році, проте лише за умови зняття санкцій. Натомість США вимагають повернення Ірану до ядерних угод, а зняття санкцій буде уже другим кроком.
Крім того, деякі експерти зазначають, що США зі свого боку прагнуть розширення існуючих угод, що не влаштовує офіційний Тегеран.
На практиці сторони продовжують випробовувати терпіння одна одної.
Переговорний процес супроводжувався і певним загостренням, зокрема обстрілом проіранськими угрупованнями військових об’єктів в Ербілі на території Іракського Курдистану 15 лютого. У відповідь на ці дії Вашингтон ініціював атаку на іранські сили в Сирії, які розміщені вздовж кордону з Іраком.
Не дивлячись на таке загострення, США демонструють готовність до перемовин та дипломатичні поступки на користь Ірану, зокрема у відносинах із Саудівською Аравією.
Саудівська Аравія: бойкот для принца
Відносини із Саудівською Аравією також зазнали змін.
25 лютого відбулася перша телефонна розмова між Джо Байденом та королем Салманом бен Абдул-Азізом аль-Саудом. Байден підтвердив підтримку Саудівської Аравії, але також наголосив на необхідності покращення прав людини в цій країні та вирішення гуманітарної катастрофи в Ємені.
Пізніше оприлюднюють доповідь американської розвідки, відповідно до якої наслідний принц Мухаммед бін Салман, який фактично виступає правителем Саудівської Аравії, особисто санкціонував вбивство журналіста Джамаля Хашоггі.
Це викликає глибоке обурення світової громадськості та гостру дискусію в США.
Ще раніше США заморозили продаж зброї Саудівській Аравії та ОАЕ відповідно до багатомільярдної угоди, укладеної за часів Дональда Трампа.
Проте США не вводять санкцій проти Мухаммеда бін Салмана. Дипломатичною мовою, адміністрація Байдена фактично показала невизнання принца лідером Саудівської Аравії, проте не пориває з ним контактів остаточно.
Чи можливе таке "ігнорування" у довгостроковій перспективі? Особливо після того, як Мухаммед бін Салман таки зійде на престол після смерті батька.
Вашингтон має безліч причин підтримувати робочі стосунки з людиною, яка, ймовірно, десятиліттями керуватиме країною, яка має вирішальне значення для встановлення світових цін на нафту, стримування Ірану, боротьби з тероризмом і, якщо можна так казати, сприяє дотриманню миру на Близькому Сході.
З іншого боку, за словами держсекретаря Ентоні Блінкена, хоча Сполучені Штати продовжують свої відносини з Саудівською Аравією, "президент Байден чітко заявив, що партнерство повинно відображати цінності США". "З цією метою ми абсолютно чітко заявили, що екстериторіальні загрози та напади Саудівської Аравії на активістів, дисидентів та журналістів повинні припинитися, – додав держсекретар. – Сполучені Штати Америки цього не толеруватимуть. Більш того, США продовжать вимагати вдосконалення прав людини в межах королівства".
Не слід виключати і важливість залучення Саудівської Аравії у вирішення палестино-ізраїльського конфлікту. Так, ОАЕ вже погодилися на нормалізацію відносин з Ізраїлем в обмін на обіцянку останнього не анексувати окуповані палестинські території щонайменше протягом трьох років.
Саме Мухаммед бін Салман заявляв про готовність нормалізовувати відносини з Ізраїлем, в той час як його батько відмовляється це робити, побоюючись протистояння місцевого населення.
Ємен: курс на мир
У лютому адміністрація Джо Байдена офіційно заявила про припинення підтримки США "наступальних операцій" в Ємені, наголошуючи, що військові дії призвели до гуманітарної катастрофи.
Внутрішнє протистояння в Ємені переросло у регіональний конфлікт, в якому Саудівська Аравія підтримує одну сторону конфлікту, а Іран – іншу.
Громадянська війна в Ємені триває з 2014 року. Сторонами конфлікту є хусити, воєнізоване угрупування шиїтів-зейдитів, які зберігають вірність колишньому президенту Алі Абдуллі Салеху, та сили, які зберігають лояльність до уряду Абд Раббо Мансуру Гаді.
Шиїтських повстанців-хуситів підтримує Іран, а адміністрацію президента Гаді – Саудівська Аравія, ОАЕ, Сенегал, Судан, Катар, США та Франція.
За оцінками ООН, кількість загиблих внаслідок лише бойових дій на кінець 2019 року перевищила 100 тисяч, ще 130 тисяч людей померли внаслідок голоду та захворювань, спричинених війною.
Крім того, з 16 лютого було скасовано позначення повстанського руху хуситів в Ємені як іноземної терористичної організації та глобальної терористичної групи. Відповідне рішення покликане пом’якшити масштабну гуманітарну кризу в Ємені та посилити дипломатичні кроки для припинення громадянської війни.
"Це рішення є визнанням важкої гуманітарної ситуації в Ємені", – наголосив державний секретар США Ентоні Блінкен.
У своїх заявах президент Байден повторює, що в основі зовнішньої політики США в Ємені буде повага до прав людини і дипломатії, але погіршення ситуації на місцях, коли іранці збільшують свої інвестиції в хуситів, робить мирне вирішення цього конфлікту найближчим часом малоймовірним.
Варто зазначити, що США продовжують надавати підтримку Ер-Ріяду в протидії атакам хуситів на саудівські території.
Ізраїль: що робити зі "спадком" Трампа?
Минулого місяця відбулася перша телефонна розмова між Джо Байденом та прем'єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньягу.
Хоча під час телефонної розмови сторони підтвердили незмінність стратегічного союзу США та Ізраїлю, низка експертів зазначили, що враховуючи стратегічну важливість Ізраїлю для Штатів, така розмова мала відбутися ще раніше. І це, на їхню думку, стало підтвердженням другорядності Близькосхідного регіону для зовнішньої політики адміністрації Байдена.
Втім, позитивним є той факт, що Джо Байден планує залишити своє посольство в Єрусалимі, куди воно переїхало за президентства Дональда Трампа.
Натомість Ізраїль стурбований бажанням США відновити ядерну угоду з Іраном. Президент Байден підняв також питання миру з палестинцями.
Туреччина: покарання для Ердогана
Важливе значення для досягнення миру та стабільності у Близькосхідному регіоні мають і двосторонні відносини між Туреччиною та США, які зараз переживають далеко не найкращі часи.
Державний секретар Ентоні Блінкен нещодавно заявив, що не може йтися про особисті зустрічі між офіційною Анкарою та офіційним Вашингтоном у найближчі роки, але підкреслив важливість тривалих двосторонніх відносин між США та Туреччиною, спільні інтереси у протидії тероризму, важливість демократичних інституцій та поваги до прав людини.
Обидві сторони пообіцяли посилити співпрацю та підтримку політичного вирішення конфлікту в Сирії. Блінкен висловив співчуття після смерті турецьких заручників на півночі Іраку і підтвердив, що США вважають, що терористи понесуть відповідальність.
Проте ставлення Вашингтона до Анкари є досить прохолодним.
США погрожують Туреччині економічними санкціями, які пов’язані з купівлею російських зенітно-ракетних систем великого і середнього радіуса дії С-400. Анкара натомість пропонує певні компроміси на кшталт не ставити С-400 на бойове чергування тощо.
Але Вашингтон на це чітко відповів, що в жодних компромісних рішеннях щодо С-400 американці не зацікавлені.
Разом з тим президент Ердоган нещодавно заявив, що спільні інтереси Туреччини та США перемагають розбіжності.
* * * * *
Джо Байден вірить в особисті стосунки як основу зовнішньої політики. Маючи багаторічний досвід зовнішньої політики – набагато більший, ніж у будь-кого з його попередників, – він підходить до усіх питань з глибоким розумінням справи.
З моменту вступу Байдена на посаду до команди Ради національної безпеки приєдналися сім нових фахівців, які займатимуться близькосхідними питаннями та звітуватимуть Бретту Макгурку, "гуру" Байдена з цього регіону.
Однак Близький Схід – це регіон взаємопов'язаних конфліктів, де події в одному місці вимагають реакції в іншому, і все це потребує швидких рішень. А тому рано чи пізно Джо Байден опиниться у ситуації, коли можливостей для обережного поєднання реалізму та цінностей вже не буде.
Тоді ми побачимо, чи здатний досвід та реалізм Байдена протистояти реаліям Близького Сходу.
Автор: Світлана Ковальчук,
кандидат політичних наук, виконавчий директор YES