"Німеччина. Але нормальна". З таким гаслом правопопулістська та євроскептична партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD) йде на осінні вибори до Бундестагу.

Що мається на увазі під анонсованою "нормальністю"?

Результати партійного з’їзду, що відбувся 10-11 квітня у Дрездені, стали шоком не лише для сторонніх оглядачів, але й для багатьох партійців.

Хоча партії так і не вдалося обрати нового лідера та кандидата у канцлери, сенсацією стала корекція партійної програми.

Попри очікування політологів про поступову еволюцію партії до більш системного вигляду, програма, затверджена на з’їзді у Дрездені, вказує на повернення тренду на радикалізм.

Що тепер пропонують німецькі ультраправі? Який це матиме вплив на німецьку політику? І що в цьому контексті треба робити Україні? Спробуємо проаналізувати.

Перемога "коричневого кардинала"

У новій передвиборчій програмі партії буде, зокрема, записано, що партія відкидає обов’язок носити маски й вважає його питанням "особистої відповідальності громадян". Хто ж надіслав настільки чіткий сигнал підтримки прихильникам теорій змови й коронаскептикам, які останнім часом активно збиралися на демонстрації в німецьких містах?

Цією людиною виявився Бйорн Хьоке, очільник партійної організації AfD в Тюрингії та голова фракції "Альтернативи" в місцевому ландтазі. Колишній вчитель історії та фізичного виховання з Гессена, Хьоке відомий своїми промовами націоналістичного штибу, словесними атаками на мігрантів і близькістю до інших праворадикальних кіл.

У другій половині 2020 року, після розпуску визнаної німецькими контррозвідниками праворадикальною внутрішньопартійної групи "Крило", яку він очолював, та виключення з партії його ключового соратника й голови бранденбурзької "Альтернативи" Андреаса Кальбіца, здалося, що лідер AfD в Тюрингії мало не заліг на дно.

Однак Хьоке, який багато років поспіль взагалі не з’являвся за спікерською трибуною під час партійних з’їздів, виявився чи не основною дієвою особою під час дискусій у Дрездені.

Більшість із запропонованих Хьоке пропозицій, хоч часто з незначною перевагою, але пройшла.

І ці правки, за аналогією із заявою щодо пандемії, складно назвати поміркованими чи такими, що мають відношення до "нормальності". Зокрема, всупереч позиції "поміркованих", що орієнтуються на співголову партії Йорга Мойтена, колишні прихильники "Крила" та лібертаріанці протягнули до передвиборчої програми категоричну вимогу про вихід Німеччини з Євросоюзу.

Інша ж серія вагомих правок до передвиборчої програми стосувалася улюбленого "коника" AfD – міграційної політики. Тож тепер, відповідно до партійної програми, метою міграційної політики має стати недопущення "кризи німецької культури".

В новій передвиборчій програмі зразком для міграційної політики будуть вже не Австралія чи Канада, а Японія з іще жорсткішими міграційними правилами.

Біженців де-факто пропонують висилати назад просто на кордоні, а при прийнятті рішення про надання захисту вирішальним має стати визнання "німецького ціннісного та суспільного порядку", а також близькість до нього за походженням чи релігійними переконаннями.

"Вишенькою" ж на цьому торті має стати вимога "Альтернативи" про повну заборону возз’єднання сімей для біженців. Саме така міграційна політика, на переконання Хьоке й близьких до нього діячів, має забезпечити "збереження німецької ідентичності".

Також "Альтернатива" у своєму передвиборчому документі задекларувала, що вимагає заборони ліворадикальної Antifa, а також вписала туди пункт про "прихильність до традицій німецької воєнної історії", що має стати додатковим реверансом в бік крайньо правого електорату.

Кінець доби поміркованості

Які основні висновки дрезденського з’їзду AfD?

По-перше, більш-менш помірковані як для євроскептиків групи навколо співголови партії Мойтена суттєво втратили вагу, і з ними, вочевидь, зведуть рахунки після вересневих виборів.

По-друге, більшість представників AfD готова й далі радикалізуватися, адже це дозволяє втримати симпатії "ядерного електорату" й, можливо, залучити на свій бік інших крайньо правих виборців.

Проверка прозрачностью: немецкие ультраправые столкнулись с первыми проблемами

І це попри небезпеку відходу від партії більш поміркованого електорату чи виходу з неї залишків економістів-лібертаріанців, які засновували "Альтернативу" в 2013 році.

По-третє, з’їзд розвіяв аргумент про те, що тиск з боку Федерального відомства з охорони конституції сприятиме більшій поміркованості партійної програми.

Адже разом з протаскуванням до передвиборчих документів радикальних тез Хьоке вдалося повернути симпатика його розпущеного "Крила", депутата Бундестагу Роланда Хартвіга на посаду голови внутрішньопартійної робочої групи з опору контррозвідникам.

Проте навіть якщо суд зрештою пристане на бік Відомства з охорони конституції й рішення про нагляд набуде чинності, AfD отримає відмінні умови для того, щоб виставити себе як жертву "продажних еліт і старих партій".

Що це означає для України?

За майже чотири роки, що минули з моменту потрапляння "Альтернативи для Німеччини" до Бундестагу, її присутність у німецькому політичному спектрі перестала дивувати українських оглядачів.

А євроскептична й проросійська риторика разом з частими візитами представників партії на окуповані українські території в Криму і на Донбасі зробили партію відомою навіть серед ширших кіл вітчизняної аудиторії.

Майже той самий процес стався і в німецькому суспільстві.

З одного боку, є усвідомлення того, на яких програмних засадах стоїть "Альтернатива", а також розуміння загрози, яка від цих засад виходить.

З іншого ж боку, в партії сформувався "ядерний електорат", розбити який зараз вкрай складно. Адже він здебільшого підтримує AfD саме за той порядок денний, котрий вона просуває, а не обирає її через втому від "старих партій" або політичного істеблішменту.

Тож "Альтернатива" без відчутних зусиль може розраховувати на 9-10% голосів на вересневих виборах, які їй зараз обіцяють соціологи.

Це означає, що і в наступному скликанні Бундестагу AfD, швидше за все, залишиться в опозиції.

Проте українській стороні варто й надалі "тримати руку на пульсі" діяльності німецьких євроскептиків і забезпечувати адекватне реагування.

Це стосується як їхніх виступів з парламентських трибун чи у ЗМІ, котрі подають спотворену інформацію стосовно російської агресії проти України або ж повторюють російські наративи про Україну як failed state, так і іншої деструктивної щодо нашої держави діяльності на кшталт відвідин окупованих Росією територій Криму і Донбасу чи "спостереження" за псевдоголосуваннями, що організовуються на цих теренах окупаційною адміністрацією.

Іншим важливим напрямком роботи має стати розвиток зв’язків між українськими регіонами та східними землями ФРН, котрі багато в чому нині слугують електоральною базою для AfD.

Потреба в підвищенні обізнаності про Україну в цих регіонах, а також привабливості нашої держави через реалізацію спільних проєктів чи бізнесову співпрацю – як ніколи на часі.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант факультету політології та журналістики Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща)