Несподіване рішення Росії терміново призупинити пасажирське авіасполучення з Туреччиною часто пов'язують із нещодавніми домовленостями президентів Володимира Зеленського та Реджепа Таїпа Ердогана.

Тим більше, що ще напередодні російське МЗС намагалося "застерегти Туреччину від підживлення мілітаристичних настроїв України". Іншими словами, потенціал співпраці Києва та Анкари, особливо у військовій сфері, відверто непокоїть Москву.

То про що домовилися президенти України та Туреччини? На яку підтримку може розраховувати Київ? Ці питання ми поставили експерту-міжнароднику та радниці прем'єр-міністра Дениса Шмигаля Євгенії Габер. 

Відповіді на ці питання можна як почитати у цій статті, так і подивитися у відеоблозі на youtube-каналі "Європейської правди".

"Зустріч президентів України і Туреччини не може не викликати занепокоєння РФ"

– Перш за все – трохи жартівливе питання. Ми всі знаємо нещодавній дипломатичний скандал, коли під час зустрічі з Ердоганом президентці Європейської комісії не знайшлося крісла. Для Володимира Зеленського крісло знайшлося?

– Так, крісло знайшлося, причому не одне.

Єдине, що, з вашого дозволу, я коментуватиму як експерт-міжнародник, адже всі офіційні заяви вже зроблені.

Але те, що впадає в очі, і те, про що говорять усі учасники цих переговорів, – вони пройшли у дуже дружній і гостинній атмосфері. І той тон, який зараз існує у двосторонніх відносинах, допомагає і сприяє створенню такої конструктивної атмосфери для ведення переговорів.

Тому і з прапорами, і з кріслами, і з протокольної точки зору все було гаразд.

– Мабуть, те, що найбільше зараз турбує українців – це питання співпраці в оборонці. Що там? Ми отримаємо нові безпілотники "Байрактар"? І що, окрім них?

– Насправді саме "оборонка" і військово-технічна співпраця зараз є локомотивом двосторонніх відносин. І це одне з пріоритетних питань, яке обговорювали, зокрема, і під час цього візиту.

Є багато різних проєктів, починаючи від літакобудування до ударних безпілотників, про які ви вже говорили. Деякі закупки – партії ударних безпілотників ТБ-2 – вже були здійснені українською стороною.

Нещодавно пройшло ще одне тестування ударних безпілотників нового покоління "Акинджи", на які Україна поставляє власні двигуни "Івченко-Прогрес". І наступним етапом має стати спільне виробництво цих безпілотників.

– В Україні чи у Туреччині?

– Планується, зокрема, і в Україні. Принаймні, крупновузлова збірка має бути на території України.

Наразі про якісь конкретні моменти ще зарано говорити, але планується, що й українські потужності будуть задіяні у цьому виробництві.

– А що окрім безпілотників? Зокрема, ви казали про літаки...

– Для турецької сторони є цікавим літак АН-178. Є також напрацювання у різних напрямках, зокрема все, що стосується двигунів, трансмісій, модулів для турецької бронетехніки, для авіації.

Це те, що може забезпечити Україна, яка має відповідні технології. А у турецької сторони є відповідні виробничі потужності й можливості інвестування в ці проєкти.

Важливо, що ми не просто доповнюємо один одного, а посилюємо обороноздатність наших країн. І одночасно можемо отримати від цієї співпраці й економічні вигоди, якщо будемо виходити спільно на треті ринки.

– Перед нашою розмовою я побачив заяву російського голови МЗС Лаврова, де він звертається до Ердогана і закликає його не сприяти мілітаризації України. Чому україно-турецькі домовленості так турбують Росію?

– Заяви РФ, що їх турбує мілітаризація Чорноморського регіону, як завжди, треба читати навпаки. Як і все інше, що кажуть росіяни.

Власне, ми знаємо, від кого виходить мілітаризація Чорного моря і всього регіону.

Туреччина, як і Україна, завжди наголошує на тому, що наша співпраця не спрямована проти якоїсь третьої країни, зокрема Росії.

Але безумовно, на тлі ескалації з боку РФ на Сході України, зустріч президентів України і Туреччини не може не викликати занепокоєння російської сторони.

Якщо подивитися на російські ЗМІ кілька місяців тому після подій у Нагірному Карабаху, то там акцентувалося на тому, що турецькі безпілотники відтепер літатимуть не тільки в Нагірному Карабаху, а ще й на Сході України.

"Туреччина має намір долучатися до роботи Кримської платформи"

– Добре, що ви нагадали про нинішнє загострення біля українських кордонів. Якою є позиція Туреччини з цього питання?

– Позиція Туреччини традиційна. Від початку російської агресії в Україні з 2014 року офіційна Анкара дуже стійка і незмінна у своїй позиції щодо підтримки територіальної цілісності України, суверенітету, включно з Кримом. І щодо необхідності врегулювання ситуації мирними, дипломатичними шляхами.

Можливо, ми не можемо побачити якихось дуже різких і чітких формулювань у турецьких офіційних заявах стосовно російської агресії, проте для нас цінною є підтримка територіальної цілісності, підтримка Туреччини в кримському питанні.

Безумовно, завжди хочеться більшого, але навіть ті заклики до деескалації, які є, здатні знизити цей нинішній градус напруги.

– Чи можемо ми розраховувати на те, що у випадку ескалації Туреччина перекриє протоки для російських військових кораблів?

– Ми чули кілька років тому напівофіційні заяви з турецького боку щодо можливості перекриття проток у тому разі, якщо ситуація в Сирії буде загострюватися. І ми пам'ятаємо ескалацію з російського боку. Проте тоді це не призвело до перекриття проток.

Для Туреччини дуже важливо зберігати прагматичні відносини з усіма країнами регіону, в тому числі з РФ. Тому на якесь різке загострення у відносинах з Росією Анкара не готова.

Тому до фактичного перекриття проток справа навряд чи дійде, але як аргумент у дипломатичних переговорах, безумовно, це лунатиме і матиме свій вплив.

– На яку підтримку Анкари ми можемо розраховувати у питанні деокупації Криму? Йдеться про участь у Кримській платформі?

– Щодо Криму підтримка Туреччини є найбільшою, тому що тут з'являється ще фактор кримських татар, які є не просто важливим фактором зовнішньої політики, а й також фактично і фактором внутрішньої політики Туреччини, де живе багато кримських татар.

На що ми можемо розраховувати? Перше, це незмінна політика Туреччини, це невизнання незаконної анексії Криму РФ.

Друге – це захист прав кримських татар. І це забезпечення умов для тих кримських татар, які були змушені покинути Кримський півострів внаслідок незаконної анексії і окупації його Росією.

В рамках цього візиту президента Зеленського, зокрема, було підписано угоду про співробітництво у сфері будівництва житла для кримських татар та інших пільгових категорій громадян України, переміщених осіб з Криму. Йдеться про будівництво турецькою стороною на території України, зокрема в Миколаєві, Херсоні та Києві, 500 квартир для переміщених осіб, причому на безоплатній основі.

– А як щодо Кримської платформи?

– Тут ми маємо заяви на найвищому рівні, в тому числі від президента Ердогана, щодо підтримки роботи цієї платформи. Президенту Ердогану було передано запрошення взяти участь в інавгураційному саміті цієї платформи 23 серпня, який планується до Дня незалежності України.

І в принципі, вже є розуміння того, що турецька сторона має намір активно долучатися до роботи цієї платформи.

– Тобто Ердоган приїде до Києва на святкування Дня незалежності?

– Зараз, наскільки мені відомо, офіційної відповіді щодо рівня представленості турецької делегації немає. Але виглядає так, що Туреччина буде представлена на достатньо високому рівні.

"За 7-10 років транзит зрідженого газу через Туреччину може стати можливим"

– Питання про енергетику. Володимир Зеленський під час візитів на Близький Схід ставить питання закупівель зрідженого газу. Проте воно впирається у неможливість транспортування через турецькі протоки. Чи є тут прогрес?

– Так, можна говорити про прогрес у контексті будівництва каналу "Стамбул".

Один з можливих плюсів і переваг, який я бачу – це можливість знову підняти це питання щодо транспортування зрідженого газу з Катару через цей канал.

Адже таке транспортування Босфором неможливе – турецька сторона неодноразово заявляла, що це небезпечно, а на додачу канал і так перевантажений трафіком.

І ми бачили нещодавно на прикладі Суецького каналу, що може статися.

У контексті будівництва нового каналу "Стамбул" ці перемовини можуть відновитися.

– Про яку перспективу йдеться?

– Наразі канал "Стамбул" не збудований. Його планували побудувати до 2023 року, тобто до 100-річчя Турецької республіки.

Згодом його було відтерміновано до 2027 року, тобто зараз це достатньо віддалена перспектива. Більш того, в турецьких колах досі немає єдиної думки щодо доцільності такого будівництва.

Тому для України це перспектива на найближчі 7-10 років.

– Навколо цього каналу є і ще один скандал – щодо можливого виходу Туреччини з Конвенції Монтре...

– Дійсно, зараз існує багато дискусій щодо статусу цих каналів і майбутнього Конвенції Монтре від 1936 року.

Моє особисте бачення, яке спирається і на заяви офіційних турецьких очільників, що виходити офіційно з Конвенції Монтре, принаймні зараз, Туреччина не буде. Хоча б тому, що питання збереження Чорного моря в статусі нейтрального є одним зі стовпів зовнішньої політики Анкари.

Як тільки Туреччина вийде з Конвенції Монтре, це означає, що всі ці обмеження скасовуються, і ті військові кораблі нечорноморських країн, які зараз тимчасово перебувають у Чорному морі в рамках навчання або на ротаційній основі, могли б мати право перебувати там постійно. Це не те, чого б хотіла Туреччина.

Проте сфера дії Конвенції Монтре навряд чи поширюватиметься на канал "Стамбул", який є штучною артерією, про яку немає жодного слова в конвенції 1936 року. Швидше за все, він буде регулюватися національним законодавством Туреччини, а не міжнародною угодою.

Натомість питання проходу військових кораблів через канал "Стамбул" може стати елементом майбутніх політичних торгів і дипломатичних переговорів. Росія, зокрема, висловлюється проти будівництва цього каналу, тому що якраз бачить у ньому можливість альтернативного проходу для потрапляння натовських кораблів у Чорне море.

– Але щодо Босфору та Дарданелл концепція залишиться чинною?

– Те, що ми чуємо зараз на рівні заяв президента і керівництва Туреччини, що про вихід із Конвенції Монтре не йдеться, принаймні доти, доки не буде розроблена більш вигідна для Туреччини і для інших країн угода.

Що мається на увазі під більш вигідною угодою, зараз сказати важко.

– Наостанок питання туризму, яке турбує багатьох наших читачів. Нещодавно Туреччина дещо посилила карантинні обмеження на період Рамадану. То чи варто зараз купувати квитки в Туреччину чи краще почекати?

– Напевно, варто, проте є питання, на коли саме.

Рамадан – це той період, коли більшість правовірних мусульман дотримуються посту, а тому і в кращі часи не всі ресторани в цей час працювали.

Епідемічна ситуація у Туреччині є такою ж складною, як і в Україні. Тому багато і ресторанів, і торговельних центрів закриті, але при всьому тому Туреччина з усіх сил намагається зберегти режим максимального комфорту та сприяння для іноземних туристів.

Навіть у тих випадках, коли у вихідні дні пересування містом для турецьких громадян було заборонено, іноземні туристи мали змогу спокійно пересуватися вулицями.

Тому якщо торговельні чи розважальні центри не є головною метою поїздки, то у Туреччині завжди є багато інших можливостей гарно провести час. Тому, можливо, не у квітні, але у травні та на літній сезон їхати варто.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"