"У самотності немає переваги", – заявив Маріо Драгі у своєму виступі в італійському Сенаті, після якого отримав схвальні голоси за свою кандидатуру прем’єр-міністра.

Тоді, у лютому, здавалося, що йдеться про італійський принцип багатовекторності, який має доповнювати прихильність європейським та євроатлантичним цінностям.

Правительство спасителей: как Марио Драги хочет в корне реформировать Италию

Повернення до західних цінностей Драгі демонструє на практиці: зокрема, італійський міністр закордонних справ Італії Луїджі ді Майо став першим представником держави-члени ЄС, що здійснює офіційний візит у США з моменту вступу на посаду адміністрації Джо Байдена.

Зовсім інша ситуація сталася у відносинах Рима з іншими світовими та регіональними центрами.

І хоча формально позиція Італії залишається незмінною – пріоритетні відносини із ЄС та США не мають зачиняти вікно діалогу з Москвою, Анкарою та Пекіном, – за нового уряду Рим усе частіше став згадувати про такі речі, про які в цих столицях не люблять чути, наприклад про права людини.

Новий курс вже встигла відчути РФ, коли Італію сколихнув гучний шпигунський скандал, названий "найбільшим з часів закінчення холодної війни".

Настав час відчути новий стиль італійського прем’єра й іншим авторитарним країнам. В першу чергу – Туреччині. 

"Диктатор" Ердоган

Справжньою сенсацією став перший дипломатичний скандал уряду Драгі. Адже об’єктом його критики став не хтось інший, а президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган.

Маріо Драгі відреагував на нещодавній дипломатичний казус в Анкарі, коли президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн не дісталося крісла під час переговорів із турецьким лідером.

Таке ставлення до фон дер Ляєн не сподобалось прем'єр-міністру Драгі, який не соромлячись вказав на це за першої публічної нагоди.

Визначивши президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана як "диктатора, з яким ми повинні співпрацювати", Драгі став новим лідером зовнішньої політики Європейського Союзу.

Однак слова підтримки голові Єврокомісії стали для Італії дороговказом затяжної політичної та економічної кризи у відносинах з Туреччиною. І це – в ситуації, коли торгівля між Італією та Туреччиною минулого року досягла 17 млрд євро.

Першим, хто відчув турецьку "образу" в дії, став італійський холдинг "Леонардо".

Він спеціалізується на товарах для авіакосмічної галузі, оборони та безпеки, посідаючи місце у топ-10 у цьому секторі і присутній у майже 40 країнах, із виробничими потужностями в Італії, Великій Британії, США та Польщі та значною присутністю у Франції та Німеччині.

Придбання Туреччиною десяти навчальних вертольотів AW169 – перший транш на суму понад 70 мільйонів євро – призупинено; ця угода мала бути першою серед багатьох з довгостроковим виграшем для "Леонардо" на суму понад 150 мільйонів євро.

Наразі "не відбулося жодного переривання термінів виконання контрактів; йдеться винятково про подовження строку перемовин" – так коментує ситуацію інформаційній агенції La Presse Гуїдо Крозетто, президент Федерації італійських компаній з аерокосмічної галузі безпеки та оборони.

Однак повідомлення про припинення інших видів діяльності між італійськими та турецькими компаніями з минулого тижня почали надходити до інших італійських компаній. Видання Repubblica також пояснює, що це, зокрема, компанія Ansaldo Energia, яка вже більше року веде перемовини з турецькою владою щодо управління понад 100 мільйонами боргів, накопичених електростанцією Гебзе (в промисловій зоні Стамбула), та компанія Ferrero, яка закуповує фундук (зокрема і для популярних в Україні цукерок "Рафаелло").

На початку цього тижня уже кілька турецьких міністрів виступили з відвертими заявами проти Італії. Наприклад, Мустафа Варанк, міністр промисловості Туреччини, заявив, що "не приймає уроки демократії від тих, хто винайшов фашизм". Потім він розповів про імміграцію, зазначивши, що "Італія дозволяє шукачам притулку помирати".

Натомість у цьому протистоянні Італію уже підтримали Франція та Німеччина.

Міністр з питань європейських справ Франції Клеман Бон заявив, що Туреччина влаштувала "пастку" для фон дер Ляєн, і ця справа є "навмисним вчинком проти нас", "образою".

"Перезавантаження" Лівії

Гостре висловлювання на адресу Ердогана лише посилило протистояння навколо Лівії, обраної Драгі для свого першого закордонного відрядження.

 Візит італійського прем’єра до Тріполі показав, що Риму хотілося б "перезавантажити" двосторонні відносини з Лівією. "Цей момент – унікальний для відбудови нашої давньої дружби", – так пояснює свій вибір Маріо Драгі.

А перезавантажувати є що. Італія втратила свою ключову роль у Північній Африці за декілька каденцій попередніх урядів.

І це в країні, де Італія завжди мала власні інтереси: від нафти до контролю нелегальної імміграції, спрямованої до Європи, але неминуче через її південні кордони.

А вже з 2019 року Лівія стала ареною протистояння Росії та Туреччини. Москва направила до Кіренаїки спеціальні війська ("бригади Вагнера") на підтримку генерала Хафтара, а Анкара зробила те саме на допомогу Аль-Серраю в Тріполі.

Маріо Драгі у супроводі міністра закордонних справ Ді Майо 6 квітня зустрівся в Тріполі зі своїм колегою Абделем Хамідом Дбейбою, головою перехідного уряду, якому доручено підготувати країну до голосування 24 грудня.

Візиту Драгі передував візит керівників консорціуму ENI та італійського агентства з авіаперевезень ENAV. Ставки доволі високі – відкриття аеропорту Тріполі, відновлення повітряних сполучень між двома країнами, а також між Лівією та Європою, і як же тут без італійського економічного інтересу.

Проте якщо Рим твердо вирішив повернути собі роль першого стратегічного та економічного партнера Лівії, йому неминуче доведеться зіткнутися з аналогічними амбіціями Анкари.

Той самий Дбейба, що минулого тижня зустрічався з Драгі, цього летить до Анкари у супроводі чотирнадцяти міністрів та п'ятьох своїх заступників, де їх прийматиме Ердоган.

Прессекретар уряду Туреччини оголосив, що переговори в президентському палаці із Дбейбою зосереджені на партнерських відносинах у секторах енергетики та охорони здоров'я, а також на поверненні турецьких компаній до економічної діяльності у Лівії.

Отримавши дипломатичний ляпас від Італії, Туреччина може взяти реванш в економіці. 

* * * * *

За неповних два місяці свого урядування Маріо Драгі встановлює цілком нові та потужніші пріоритети Італії у зовнішній політиці.

Неприйняття авторитарного лідерства посилюється протистоянням за контроль над Лівією, де конкуренцію Італії складають РФ та Туреччина.

Перемогти їх Італія може лише за умови підтримки з боку ЄС та США. А відповідно, є всі підстави очікувати, що за нового прем’єра Італія стане більше задіяна у європейських та євроатлантичних справах, причому діючи разом із союзниками, а не всупереч їм, як було раніше.

Автор: Вікторія Вдовиченко,

кандидат історичних наук,

асоційований експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"