Месть президента: почему ПАСЕ наращивает давление на украинских депутатов

Сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), що відбулася цього тижня у Страсбурзі, принесла нашій державі нові виклики та небезпеки. Є підстави говорити про нову хвилю у ПАРЄ, спрямовану на захист росіян.

Звісно ж, часом це відбувається ціною України.

І хоча наразі під ударом опинився лише один депутат, Олексій Гончаренко, тенденція є справді загрозливою. Її особливо посилює той факт, що на захист росіян став чинний президент ПАРЄ Рік Дамс, який зараз налагоджує зв’язки та співпрацю з Росією та вже здійснив туди візит, що пройшов за умов повної закритості. А оскільки український парламентар заважає цьому, президенту ПАРЄ це не до вподоби – настільки сильно, що його протидія стає схожою на помсту.

На цьому фоні не дивує те, що нині Гончаренка намагаються покарати, створюючи історичні прецеденти у роботі асамблеї. А "вишенькою на торті" стало його переслідування за український прапор – попри те, що депутати інших держав без проблем виступають у ПАРЄ з національною символікою.

Втім, за всіх претензій до подвійних стандартів з боку чинного президента ПАРЄ, надалі на Україну чекають ще складніші часи, бо з січня асамблею має очолити відвертий агент РФ.

Про те, що відбувається зараз і яку причину мають ці події – читайте у цій статті та дивіться у відеоблозі "Європейської правди".

Три атаки на Гончаренка

Представник "Євросолідарності" Олексій Гончаренко – депутат доволі нестандартний, і ставлення до нього у суспільстві є дуже різним – як, втім, і до більшості інших політиків. А ті, хто його критикують, зазвичай звертають увагу на епатажність цього парламентаря.

Це добре знають і у Парламентській асамблеї Ради Європи, де український депутат працює з 2015 року, нерідко перетворюючи свої промови ледь не на театралізоване дійство. Якось він, до прикладу, виступав у залі в гумових рукавичках для роботи з небезпечними речовинами, демонструючи таким чином, що Росія є токсичною  :)

Цей стиль комусь подобається, комусь ні, але за понад шість років виступи Гончаренка жодного разу не викликали дорікань у залі, а лише привертали увагу. Але квітнева сесія асамблеї поклала цьому край. Президент ПАРЄ Рік Дамс, який головував на засіданні 20 квітня, несподівано обурився тому, що Гончаренко під час виступу розгорнув прапор України. І оголосив, що це... заборонено робити на засіданнях асамблеї.

Після короткої суперечки Дамс вимкнув мікрофон українського депутата, далі – наказав йому вийти із зали і, не приховуючи роздратування, заявив, що вимагатиме його покарання, і пообіцяв бути "дуже жорстким" у цьому процесі. Ми зробили коротке коментоване відео суперечки українського депутата і президента – можете подивитися, як це відбувалося.

Чи правий був Рік Дамс у претензіях до українця? Категорично ні! Заборон, на які він послався, не існує у природі, і трохи далі у тексті ми це пояснимо. Ба більше, навіть того ж дня інші депутати (у тому числі росіяни) виступали з національною символікою, не отримавши жодного кривого слова на свою адресу.

Було схоже, немов президент ПАРЄ шукав привід помститися українцеві з іншої причини.

Адже за кілька годин перед тим між ними відбулася ще одна перепалка. Також публічна і також у залі засідань асамблеї.

Це сталося під час виступу в ПАРЄ німецької канцлерки Ангели Меркель, яка включалася у засідання асамблеї по відеозв’язку. Гончаренко поставив їй запитання – настільки коротке, що його можна зацитувати дослівно: "Пані канцлерка, прошу вас відповісти "так" чи "ні". Путін – вбивця?"

У політиці жорсткі та неприємні запитання не є несподіванкою ні для кого, тому Меркель не здивувалася та у відповіді очікувано уникнула конкретики. Але "замість неї" обурився Дамс, публічно закликавши Гончаренка дотримуватися правил пристойності.

Це запитання про Путіна журналісти нині ставлять багатьом лідерам держав, і відколи воно стало непристойним – лишилося загадкою.

Але була також ще одна, третя атака Дамса на Гончаренка, яка зараз саме добігає завершення. Наступного тижня, 27 квітня, регламентний комітет ПАРЄ розгляне скаргу, за якою на українського депутата цілком можуть накласти санкції – наприклад, відсторонити від частини засідань.

Формально цю скаргу на Гончаренка написав російський парламентар, очільник делегації РФ у ПАРЄ Пьотр Толстой. Скарга стосується двох епізодів, що сталися на сесії у січні 2021 року, коли:

1) Гончаренко розкритикував Путіна і російською закликав громадян РФ припинити його правління (ось посилання на цей фрагмент у відео),

2) Гончаренко запостив на своїй facebook-сторінці відео з особистими образами на адресу самого Толстого (ось це відео скорочено).

І хоча початкову скаргу на українця писав представник РФ (ЄвроПравда має в розпорядженні цей документ), але дисциплінарне провадження за нею порушили лише через те, що таке доручення дав Рік Дамс.

І, що найголовніше, зробив він це після своєї поїздки до Москви. Про неї – трохи далі.

Покарання за прапор та Facebook

Треба підкреслити, що формальні причини для покарання Гончаренка у асамблеї є.

В інциденті з прапором президент ПАРЄ був категорично неправий, він безпідставно звинуватив українського депутата.

Забороняти парламентарям носити з собою власну національну символіку? Серйозно?

Ці дії Дамса не мали жодного підґрунтя – ані у регламенті ПАРЄ, ані в етичному кодексі асамблеї немає жодного пункту, який би це забороняв. Ба більше, зараз, під час пандемії, коли більшість депутатів беруть участь у роботі асамблеї віддалено, багато хто з них включається у засідання сесії по відеозв’язку з власних парламентів, де на фоні стоїть прапор або інша державна символіка.

Приміром, російський депутат Леонід Слуцький того ж дня звертався до парламентарів з "двоглавим орлом" РФ позаду себе. Угорські та турецькі парламентарі тоді ж виступали на тлі національного прапора тощо.

Подвійні стандарти? Ні, не чули.

Словом, зауваження до Гончаренка не мало жодного підґрунтя... але є одне але. За правилами асамблеї, слово головуючого на засіданні – немов закон, і має виконуватися. А якщо ти не згідний з його діями, можеш їх оскаржувати за регламентом. Бо демократія – це також про повагу до правил і процедур. Натомість Олексій Гончаренко почав сперечатися з Дамсом, перекрикувати його навіть з вимкненим мікрофоном.

Для західноєвропейських депутатів це звучало некоректно, тому ще невідомо, на чий бік вони стануть.

Ще цікавіша ситуація – зі скаргою Толстого, яку підтримав Дамс.

Зрозуміло, що Толстому було цікаво показати свою лояльність Путіну і публічно обуритися, коли Гончаренко "наїхав" на того у промові. Але по суті звинувачення не мають жодного підґрунтя – там не було нічого нецензурного, та й у ПАРЄ регулярно лунають значно жорсткіші заяви, і не лише від українських депутатів, а й, приміром, від самих росіян.

А от facebook-відео зі словами "урод", "нікчема" тощо формально справді можна назвати порушенням стандартів ПАРЄ щодо ввічливої дискусії ;)

Але...

ПАРЄ ще ніколи не ухвалювала рішення, виходячи з записів у соцмережах депутатів. Якщо Гончаренка покарають, це стане першим таким прецедентом. А ще це буде дуже яскравою ілюстрацією подвійних стандартів з боку асамблеї та її президента. Адже той самий Толстой дозволяє собі так само неприйнятні заяви з образами на адресу України та її представників. І не лише у соцмережах!

Найсвіжіший приклад – заява Толстого на офіційному сайті Держдуми РФ, де він зазиває "моськами" депутатів від України та балтійських держав. Але карати, на думку президента ПАРЄ, треба саме українського парламентаря.

В очікуванні гіршого

Хочемо відразу перервати можливі спекуляції про те, що Рік Дамс, мовляв, "продався" росіянам. Як це часто буває, міжнародна політика є значно складнішою, і автор цієї статті за спілкуванням з джерелами у ПАРЄ має підстави вважати, що йдеться не про банальний підкуп (як це було, приміром, у часи сумнозвісного експрезидента асамблеї Педро Аграмунта, діяльність якого призвела до потужного корупційного скандалу в Страсбурзі).

Ні, тут причина є іншою.

Рік Дамс прагне будь-що відновити співпрацю з РФ не за гроші, а через те, що він, як і багато західноєвропейських політиків, вірить у казкову теорію про те, що росіян треба "залучати до діалогу".

Так, ця думка досі популярна у Німеччині, Франції тощо – а також у Бельгії, звідки походить президент Дамс.

Росія уміло використовує цю слабину Заходу.

Саме тому перед кожною сесією повторюється шантаж з боку РФ, і він останніми роками безвідмовно працює: з Москви лунають заяви про те, що вони знову вийдуть з ПАРЄ, якщо асамблея запровадить проти них бодай мінімальні санкції. І цього виявляється достатньо, щоби підтримка жорстких рішень проти Росії з боку Заходу падала майже до нуля.

Через це ПАРЄ стає дедалі більше немічною у рішеннях. Цього тижня дійшло до того, що у резолюції про Навального відмовилися від заклику до Росії розслідувати отруєння політика!

Це очікувано не допомогло – у Москві все одно відразу відмовилися виконувати рішення ПАРЄ, навіть скориговане під неї.

Чи дійде колись до французів, німців тощо, що практика "співпраці з агресором" у випадку з Росією лише додає їй впевненості та нахабності? На це питання відповіді немає, хоча є сподівання, що з часом і вони зрозуміють очевидне. Але наразі цього не сталося. І тому Рік Дамс намагається "будувати місточки" з РФ і задовольнити апетити росіян. Так, у березні він вже їздив до Москви на переговори, після яких не пролунало жодної офіційної заяви, але з’явилося подання проти українського депутата.

А найактивніші українські депутати, дії яких суперечать цим планами, звісно ж, викликатимуть у нього роздратування.

Втім, цей рік президентства Дамса – останній. І надалі на Київ чекатиме ще складніший період, адже за принципом ротації з 2022 року ПАРЄ має очолити Тіні Кокс – нідерландський парламентар, лідер групи крайньолівих (куди входять європейські комуністи та подібні політичні сили).

Кокса вважають відкритим агентом Кремля та найефективнішим лобістом інтересів РФ у асамблеї. Тож його головування стане непростим періодом для української делегації. І готуватися до цього Києву варто вже зараз. У тому числі – працюючи на відсіч атак проти своїх депутатів на кшталт того, що відбуваються зараз у Страсбурзі проти Олексія Гончаренка.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"